
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 528/78/18 Номер провадження 22-ц/786/1485/18Головуючий у 1-й інстанції Федорак Л. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Прядкіної О.В., Гальонкіна С.А.,
За участю секретаря судового засідання: Радько О.М.,
представника апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво
за апеляційною скаргою керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року, ухвалене в порядку спрощеного провадження під головуванням судді Федорак Л.М., -
В С Т А Н О В И В:
короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинне будівництво.
Позовні вимоги вмотивовував тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0100 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320810100:52:039:0016, яка розташована за адресою: вул. Є. Гребінки, 76-а, в м. Гребінка Полтавської області, цільове призначення якої для комерційного використання. 23 серпня 2006 року рішенням виконкому Гребінківської міської ради № 609 йому було надано дозвіл на будівництво магазину на вищевказаній земельній ділянці та зобов’язано через відділ містобудування, архітектури райдержадміністрації та житлово-комунального господарства отримати дозвіл на будівництво магазину.
26 січня 2009 року начальником Лубенського територіального управління Інспекції Держархбудконтролю у Полтавській області ОСОБА_5 позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 8-Г, термін дії якого встановлено до 31.12.2009 року. Але в зв’язку з правовою необізнаністю вищевказані роботи позивачем були проведені в період з 2010 по 2017 рік, після закінчення строку дії вказаного дозволу, та без подання повідомлення про початок будівельних робіт. Після завершення будівництва ПП «Бюро послуг та консультацій» 08 грудня 2017 року був виготовлений технічний паспорт на магазин продовольчих товарів по вул. Є. Гребінки, 76а, м. Гребінка. З огляду на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на самочинно побудований магазин продовольчих товарів.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самочинне будівництво, а саме: на магазин продовольчих товарів, позначений в технічному паспорті як «А-1», що розташований за адресою: вул. Евгена Гребінка, 76а, м. Гребінка, Полтавська область.
короткий зміст вимог апеляційної скарги :
З даним рішенням не погодився керівник Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :
Апелянт вказує на те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення може здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі на підставі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Оскільки в матеріалах справи відсутні документи про звернення ОСОБА_3 до спеціально уповноваженого органу, суд мав розглянути справу з залученням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення впливає на права Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Полтавської області, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт, отриманий ОСОБА_3 втратив чинність 31 грудня 2009 року, і приміщення магазину збудоване позивачем без отримання належного дозволу на будівництво.
Окрім цього, завершені будівництвом будинки і споруди житлово-громадського та виробничого призначення мають бути введені в експлуатацію, питання вирішення чого покладено законодавством України на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області.
узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
Позивач ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Вказує на відсутність підстав у прокурора на представництво інтересів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області в даній справі.
Окрім цього, відзив на апеляційну скаргу надав виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, у якому просив закрити апеляційне провадження на апеляційною скаргою керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області.
Вказує на необгрунтованість доводів апелянта та недоведеність факту порушення прав а інтересів Державної архітектурно-будівельної інспекції України і Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії Державного акта на право на земельну ділянку серії ЯГ № 678016 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0100 га у межах згідно з планом для комерційного використання, яка розташована за адресою: вул. Жовтнева, 76, м. Гребінка, Полтавська область /а.с. 10/.
Згідно Інформаційної довідки ПП «Бюро послуг та консультацій» від 08.12.2017 року, вул. Жовтнева в м. Гребінка згідно копії рішення третьої сесії сьомого скликання Гребінківської міської ради Полтавської області від 19 лютого 2016 року була перейменована на вулицю ОСОБА_6 /а.с. 13/.
З копії рішення засідання виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області № 609 від 23 серпня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво магазину, побудувати магазин на відведеній земельній ділянці після виготовлення проектної документації на будівництво, через відділ містобудування, архітектури райдержадміністрації та житлово-комунального господарства отримати дозвіл на будівництво магазину по вул. Жовтневій, 76-а / а.с. 11/.
26 січня 2009 року начальником Лубенського територіального управління Інспекції Держархбудконтролю у Полтавській області ОСОБА_5 позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 8-Г з будівництва магазину продовольчих товарів в м. Гребінка, вул. Жовтнева, 76, термін дії якого встановлено до 31.12.2009 року.
Будівельні роботи були розпочаті та проведені після закінчення дозволу в період 2010-2017 роки.
На підставі копії технічного паспорту, виготовленого ПП «Бюро послуг та консультацій» 08 грудня 2017 року, судом встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці позивачем у період з 2010 по 2017 рік було збудовано магазин продовольчих товарів, загальною площею 81,7 кв. м., позначений в технічному паспорті як «А-1» /а.с.14-18/.
У відповідності із звітом про проведення технічного обстеження від 21.06.2016 року, проведеного ПП «Бюро послуг та консультацій» ( експерт ОСОБА_7М.) магазин продовольчих товарів в м. Гребінка по вул. Євгена Гребінки 76, а придатний до безпечної та надійної експлуатації.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що земельна ділянка була надана у власність позивачу для комерційного використання, а спірне нерухоме майно було збудоване відповідно до мети надання земельної ділянки.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком та вважає його таким, що суперечить нормам матеріального права які регулюють питання визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України.
За правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Частинами п'ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Вирішуючи питання щодо наявності рішення компетентного органу суд апеляційної інстанції зазначає , що в матеріалах справи наявне лише лист підписаний міським головою ОСОБА_8, з якого вбачається, що мало місце усне звернення ОСОБА_3 про реєстрацію права власності.
Дане звернення ОСОБА_3 не є належним, а лист міського голови - не є належним рішенням компетентного органу.
У відповідності з вимогами закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчий комітет міської ради приймає рішення колегіально у визначеній формі на своїх засіданнях в межах компетенції визначеної в тому числі ст. 31 Закону.
Крім того в матеріалах справи відсутня відмова компетентного органу Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про відмову у прийнятті об’єкта до експлуатації та видачу декларації, як це передбачено п. 19 даної постанови ( редакції на час вирішення спору).
Позивач не звертався до даного органу для набуття права власності та введення об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності до суду .
Наведені висновки узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постановах від 27 травня 2015 року № 6-159цс15 та від 02 грудня 2015 року № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду у справі № № 640/13030/16-ц від 04 червня 2018 року.
У п. 12 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 роз’яснено, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства та практику їх застосування, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядку позасудового врегулювання питання щодо визнання права власності.
мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
Доводи апелянта про те, що місцевий суд при ухваленні рішення не врахував відсутності належного рішення компетентного державно органу, що є невірним застосуванням норм матеріального права , зокрема ст. 331 ЦК України, є обґрунтованим.
Лист міського голови Гребінківської міської ради на усне звернення ОСОБА_3 не є належним рішенням компетентного органу.
У відповідності до вимог ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» ч.1 «б» до делегованих повноважень належить п.1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Доводи апелянта щодо незалучення у справі департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Полтавській області є необґрунтованими, оскільки даний орган в межах визначеної для нього законом компетенції не є відповідачем у справі.
За наявності певних умов він може бути залучений до участі в справі в якості лише третьої особи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що решта доводів апеляційної скарги, зокрема в частині невідповідності судового рішення формі та змісту є необґрунтованими. За формою рішення суду відповідає вимогам закону (ЦПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що прокурор на мав права на апеляційне оскарження судового рішення.
Однак це питання вирішувалося складом колегії суддів при відкритті провадження у справі. Апеляційна скарга прокурором була подана в межах компетенції прокурора визначеного законом України «Про прокуратуру».
Крім того в ході апеляційного розгляду справи було встановлено порушення Законодавчих актів щодо «планування і забудови територій», «про регулювання містобудівної діяльності», «Закону України «Про місцеве самоврядування» в частині відсутності рішення компетентного органу» та вимог ЦК України щодо визнання права власності в судовому порядку на новостворене майно.
Також є необґрунтованими доводи позивача в частині пропуску прокурором строків на апеляційне оскарження судового рішення. Дане питання вирішувалося судом апеляційної інстанції на стадії відкриття апеляційного провадження у справі ухвалою від 02 серпня 2018 року.
Так, судом було встановлено, що апелянт не був учасником судового процесу, з матеріалами справи представник прокуратури Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури ознайомився 18 травня 2018 року, а з апеляційною скаргою на рішення суду звернувся в межах тридцяти денного строку, а саме: 25 травня 2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Гребінківської міської ради зазначає, що апелянтом невірно тлумачення положення матеріального права щодо визнання права власності та прийняття об’єкта до експлуатації на підставі судового рішення.
Однак, що зазначено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не місять: як належного звернення ОСОБА_3 до міської ради про визнання за ним права власності на новостворений об’єкт (самочинний), так і належного документу за наслідками розгляду виконавчим комітетом (чи відповідною комісією створеною при виконавчому комітеті) такого звернення, хоча дане питання є компетенцією виконавчого комітету Гребінківської міської ради.
Як вже зазначалося вище, апеляційна скарга подана прокурором в межах своїх повноважень для захисту інтересів органів державної влади, до компетенції яких входить питання щодо прийняття об’єкта до експлуатації.
Заперечення відповідача щодо безпідставності доводів апелянта, з посиланням на те, що рішенням суду не вирішувалося питання про прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію, не спростовує законодавчо визначеного порядку визнання права власності.
чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
Висновки місцевого суду, про визнання права власності на самочинно збудоване майно прийнято з порушенням вимог матеріального права.
висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року та ухвалення нового, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення з ухваленням нового, судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що апелянтом сплачено всього 7519 гривень 85 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Судовий збір сплачувався в два етапи, а саме: згідно платіжного доручення №921 від 14 червня 2018 року в сумі 2643 гривні (платник Прокуратура Полтавської області) та згідно платіжного доручення №1063 від 10 липня 2018 року в сумі 4876,85 гривень (платник прокуратура Полтавської області).
У разі відмови у задоволенні позову за правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача. Таким чином, судові витрати апелянта підлягають компенсації за рахунок позивача.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_9 до виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Полтавської області 7519 гривень 85 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 19 вересня 2018 року.
Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1
Судді: /підпис/ ОСОБА_10 /підпис/ ОСОБА_11
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області: ОСОБА_1
Судове рішення № 76686469, Апеляційний суд Полтавської області було прийнято 18.09.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 528/78/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: