Постанова № 76686407, 06.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1161/18

Номер справи місцевого суду: 522/23327/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Півнєві Д.С.,

за участю: представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради – ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7 – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про приведення приміщення у попередній стан,-

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2016 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про приведення приміщення у попередній стан.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, щокомунальним підприємством «ЖКС «Фонтанський», встановлено, що відповідач ОСОБА_5, який є власником квартири №7, розташованої в житловому будинку за адресою: Соборна площа, 12 у м. Одеса, самовільно виконав будівельні роботи по реконструкції вказаної квартири з улаштуванням прибудови з надбудовою поверхів та виконав реконструкцію горищного приміщення з надбудовою поверху над квартирою №7, чим значно погіршив технічний стан будинку та умови інших мешканців житлового будинку.

В судовому засіданні представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за довіреністю ОСОБА_9 та представники третьої особи ОСОБА_7 – ОСОБА_10 та ОСОБА_8 просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог. При цьому посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо порушення прав інших мешканців будинку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно ч. 5 ст. 319 ЦК України забороняє використання права власності на шкоду правам громадян і конкретизує ч.2 ст. 13 ЦК України, що зобов'язує особу при здійсненні свого права утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб.

Згідно п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ОСОБА_3 народних депутатів відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, який є власником квартири №7, розташованої в житловому будинку за адресою: м.Одеса Соборна площа, 12, самовільно виконав роботи по реконструкції вказаної квартири з улаштуванням прибудови з надбудовою поверхів та виконав реконструкцію горищного приміщення з надбудовою поверху над квартирою №7.

23 березня 2016 року ОСОБА_4 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, складеним Головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_11, встановлено, що ОСОБА_5 без отримання у встановленому законодавством порядку вихідних даних на проектування було проведено реконструкцію квартири №7 з розподілом на 6 окремих самостійних квартир, за адресою: м.Одеса Соборна площа, 12.

Департаментом було надіслано лист від 15.03.2016р. №1015-01/11-9284 до архітектора ОСОБА_12, зазначеної у деклараціях про початок виконання будівельних робіт, як головний архітектор проекту реконструкції квартири із розподілом її на 6 самостійних квартир без зміни геометричних розмірів за вказаною адресою, та особа, відповідальна за здійснення авторського нагляду, на що архітектор ОСОБА_12 повідомила Департамент, що проектна документація на вищевказані будівельні роботи під її керівництвом не розроблялась та авторський нагляд не здійснювався. Замовником будівництва проектна документація не пред’явлена.

Таким чином було встановлено, що ОСОБА_5 надав недостовірні дані до поданих декларацій про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об’єкта до експлуатації, чим порушено вимоги ст.ст. 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також замовником не забезпечено належним чином здійснення авторського нагляду під час реконструкції об’єкту, чим порушено ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Приписом від 23 березня 2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил було зобов’язано ОСОБА_5 усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 23 квітня 2016 року.

23 березня 2016 року Головним державним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_11 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, за ч. 7 ст. 96 КпАП України.

Як вбачається із самого ОСОБА_4 перевірки від 23 березня 2016 року та Протоколу про адміністративне правопорушення від 23 березня 2016 року від їх отримання ОСОБА_5 відмовився, а тому доводи апеляційної скарги про невручення йому вказаних документів не заслуговують на увагу, як безпідставні.

30 березня 2016 року наказом Департаменту державної архітектурно – будівельної інспекції в Одеській області №136 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082130930677 від 03.04.2013р., декларацію про готовність об’єкта до експлуатації №ОД 142132320855 від 20.08.2013р. з реконструкції квартири із розподілом її на 6 самостійних квартир без зміни геометричних розмірів за адресою: м.Одеса Соборна площа, 12 кв.7, замовник – ОСОБА_5.

Статтею 383 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого,- за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно- технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові від 4 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 здійснив реконструкцію своєї квартири за відсутності на те дозвільних документів, в результаті якої змінилась її площа, збільшилась кількість приміщень.

Відповідач ОСОБА_5 ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів щодо проведення реконструкції з дотриманням вимог діючого законодавства.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 19.04.2017р. у справі №6-129цс17 не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги заявлено з різних правових підстав.

Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було вказано, що робити із правом власності на реконструйований об’єкт, яке було зареєстровано у встановлений законом порядок з урахуванням перебудови та надбудови, оскільки відповідачем ОСОБА_5 не було надано до суду належних та допустимих доказів зареєстрованого права власності на реконструйований об’єкт нерухомості.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що знесення збудованих відповідачем поверхів є крайньою мірою, оскільки не вичерпано інших мір щодо врегулювання спору, не заслуговують на увагу у зв’язку із тим, що відповідач не отримав будь-яких дозвільних документів ні щодо реконструкції належної йому квартири, ні щодо прибудови чи надбудови до неї. Матеріали справи містять заходи щодо реагування та притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та на підставі чого 23.03.2016р. йому видавався припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до роз'яснень п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року, вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

Отже, зі змісту ст. 376 ЦК України та роз’яснень наведеної вище постанови Пленуму випливає висновок, що до вказаних правовідносин зі знесення самочинної надбудови правила зазначеної статті ЦК України не можуть застосовуватися.

Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору, який виник між сторонами, вирішив дану справу згідно із законом, тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 24 вересня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_2

ОСОБА_3