Постанова № 76684388, 18.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Лисиці Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій незаконними, захист прав споживача, внесення змін до договору та припинення правовідносин за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року, постановлену у складі судді Чех Н.А.,-

ВСТАНОВИВ:

Справа № 755/3099/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/7197/2018Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання дій незаконними, захист прав споживача, внесення змін до договору та припинення правовідносин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом норм процесуального права.

Зазначав про помилковість висновків суду першої інстанції, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки. Вказував на відсутність доказів в матеріалах справи щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи. Крім того, зазначав, що 27.11.2016 позивачем подавалась на адресу суду заява про зміну адреси листування, однак судові повістки у справі направлялись на попередню адресу.

Зазначав, що позивач та його представник не з'явилися до суду з поважних причин, таким чином суд постановив необґрунтовану ухвалу та порушив право позивача на справедливий суд.

Просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року, справу направити для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в судове засідання не з'явилася, своїх представників не направила, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2017 скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2017 про залишення позовної заяви без розгляду, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2017 справу передано до розгляду судді Чех Н.А.

11.09.2017 справа призначена до розгляду на 23.10.2017.

В судове засідання 23.10.2017 року сторони не з'явилися, судове засідання відкладено на 23.11.2017.

23.11.2017 сторони не з'явилися, розгляд справи було призначено на 29.01.2018.

29.01.2018 сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи призначено на 13.03.2018.

13.03.2018 року до суду з'явився представник відповідача. Позивач до суду не з'явився, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням в судовому засіданні по іншому клієнту. Адвокат КозійД.О. не може взяти участь в розгляді справи у зв'язку із закінченням строку дії договору про надання правової допомоги. Розгляд справи відкладено до 03.05.2018.

Про судове засідання призначене на 03.05.2018 о 16.00 год. представник відповідача був повідомлений під розписку. Від позивача та його представника на адресу суду повернулись конверти з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання.

В судове засідання, призначене на 03.05.2018 о 16.00 год. з'явився представник позивача ОСОБА_6, відповідач в судове засідання не з'явився. Розгляд справи відкладено для виклику відповідача з попередженням на 25.06.2018 на 16.00 год. Про судове засідання, призначене на 25.06.2018 на 16.00 год. представник позивача був повідомлений під розписку.

22.06.2018 на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від представника позивача ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 25.06.2018 на 16.00 год. сторони не з'явилися.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, заява представника позивача про відкладення розгляду справи була розцінена судом як зловживання стороною позивача її процесуальними правами.

Колегія суддів не може погодитися висновком суду про повторність неявки належним чином повідомленого позивача, оскільки такий висновок суду є передчасним та помилковим, у зв'язку з тим, що позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, для залишення позову без розгляду з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, обов'язковою є сукупність наступних обставин: повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача; відсутність заяви про розгляд справи без участі позивача.

З матеріалів справи вбачається, що про судове засідання, призначене на 03.05.2018 о 16.00 год. позивач та його представник повідомлялися судовими повістками за адресою, зазначеною у позовній заяві, проте судові повістки ними отримані не були. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують вручення позивачу чи його представнику судових повісток, конверти повернувся на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 109-112 том 2).

Крім того, позивачем до апеляційної скарги долучено докази направлення на адресу суду заяви про зміну адреси листування (а.с. 211 том 2), однак вказана заява до матеріалів справи долучена не була, та не була враховано судом.

Таким чином, на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, суд не мав доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи на 03.05.2018, а відтак судом безпідставно зроблено висновок про повторну неявку належним чином повідомленого позивача.

У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У рішенні по справі «Міргаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді