Постанова № 76663204, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3309/17 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю. В.

Провадження № 22-ц/783/7061/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

08.05.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 03.11.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у банку кредитну картку "Універсальна". 14.04.2014 року відповідачу переоформлено кредитну карту в розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.У зв»язку з тим, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у нього перед банком виникла заборгованість за кредитною картою від 14.04.2014 рокуу розмірі 37 156,42 грн., яка складається з: 3452,13 грн. - заборгованість за кредитом; 28480,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3278,70 грн. заборгованості за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина; 1745,54 грн. - процентна складова та 1600 грн. судового збору, та підлягає стягненню з ОСОБА_2 в судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ «КБ «Приватбанк».

Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що кредит відповідачем отримано у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. ОСОБА_2 у серпні 2014 року здійснено платіж у сумі 21,30 грн. Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, якщо особою вчинені дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, то перебіг позовної давності переривається. Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином, строк позовної давності був перерваний та почався знову, а тому банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 у межах загального строку позовної давності. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Відтак, вважає, доведеним як факт укладення договору, так і факт отримання позивачем грошових коштів. Зазначає, що розмір заборгованості підтверджено відповідним розрахунком, який є належним та достатнім доказом у справі.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданні колегії суддів представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Гнатишак О. В. скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов банку задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», районний суду виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо повернення кредиту за кредитним договором № б/н від 03 листопада 2011 року.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а також інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов»язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає карти.

Судом встановлено, що 03.11.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав в банку кредитну картку «Універсальна».

14.04.2014 року ОСОБА_2 переоформлено кредитну карту в розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії вказаної платіжної картки встановлено до 01/18.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов»язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до вимог ст.546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом , пенею).

Як передбачено ч.3 ст.611 ЦК України, сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання. У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п.8.6 вказаних умов, банк має право при порушенні позичальником строків погашення заборгованості по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш як на 120 днів позичальник оплачує банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позики.

На підставі п.5.6 правил користування платіжною картою боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку, зокрема картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Пунктом 4.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 належним чином зобов»язання за кредитним договором № б/н від 13.11.2011 року не виконував, у зв»язку з чим згідно наданого банком розрахунку виникла заборгованість за кредитною картою від 14.04.2014 року, яка станом на 29.03.216 року становила 37 156,42 грн., з яких: 3452,13 грн. - заборгованість за кредитом; 28480,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3278,70 грн. заборгованості за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина; 1745,54 грн. - процентна складова.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відтак, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 27 січня 2016 року по справі № 6-990цс15.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.03.2014 року по справі № 6-14цс14 та у постанові від 18.06.2014 року по справі № 6-61цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву банком подано 08.05.2017 року.

З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що використання кредитного ліміту та нарахування банком відсотків за користування таких розпочато лише 26.05.2014 року в сумі 2492,13 грн., відтак банком не пропущено строк позовної давності, оскільки використана сума ліміту ще не була кредитними коштами та на таку не проводилось нарахування відсотків.

Нарахування відсотків розпочато лише 26.05.2014 року в сумі 47,38 грн., що підтверджується

розрахунком заборгованості ОСОБА_2 перед банком.

З врахуванням річного строку позовної давності щодо пені та датою звернення банку до суду з відповідними позовними вимогами - 08.05.2017 року, належна до стягнення суми пені становитиме різницю між заявленими до стягнення 3278,70 грн. та пенею нарахованою поза річним строком позовної давності - 2178,70 грн., а саме - 1100,00 грн.

Відтак, враховуючи, що кошти за кредитним договором в належному розмірі відповідачем повернуто не було, проценти за кредитом, які нараховуються щомісяця та є періодичним платежем за користування кредитними коштами, а також комісія і штрафи нараховані внаслідок невиконання позичальником своїх зобов»зань за договором, підлягають стягненню з ОСОБА_2 у межах строку позовної давності.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку за пропуском строку позовної давності.

З наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 34 813, 79 грн., з яких: борг по тілу кредиту - 3152,13 грн.; заборгованість за відсотками - 28480,05 грн.; заборгованість за пенею - 1100,00 грн.; штраф фіксована частина - 500,00 грн.; штраф процентна складова- 1581,61 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2017 року скасувати.

Позов ПАТ «КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 34 813, 79 грн., з яких: борг по тілу кредиту - 3152,13 грн.; заборгованість за відсотками - 28480,05 грн.; заборгованість за пенею - 1100,00 грн.; штраф фіксована частина - 500,00 грн.; штраф процентна складова- 1581,61 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.09.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.