Постанова № 76663198, 24.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6920/17 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/1995/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого- судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 91370,71 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

22.09.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 91 370,71 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обгрунтовувало тим, що 05.03.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н згідно умов якого позивачем було надано останній кредит в сумі 6000 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 36 % відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого допустила заборгованість перед банком, яка станом на 05.09.2017 року разом із нарахованими відсотками та пенею становить 91 370,71 грн., та підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що згідно наданої банком інформації зазначено строк дії карти № НОМЕР_1 до 03.2016 року, тобто до останнього дня березня 2016 року. Вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду в межах строків загальної позовної давності у 3 роки у відповідності до ст.257 ЦК України, що підтверджується відповідними доказами у справі. В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 05.03.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого позивачем було надано останній кредит в сумі 6000 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 36 % відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору ОСОБА_3 зобов»язувалась сплачувати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, перевищення кредитного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, станом на 05.09.2017 року у відповідача у зв»язку з неналежним виконанням покладених на неї зобов»язань за кредитним договором № б/н від 05.03.2010 року утворилася заборгованість, яка разом із нарахованими відсотками та пенею становила 91 370,71 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж в погашення заборгованості ОСОБА_3 здійснила 26.05.2014 року. Відтак, з цього моменту починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою про захист своїх інтересів. Таким чином, позивач, звернувшись з позовом до суду лише 22.09.2017 року, пропустив строк позовної давності.

З таким висновком колегія суддів погоджується із наступних обставин.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252-255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи, що останній платіж в погашення заборгованості за договором кредиту ОСОБА_3 здійснила 26.05.2014 року, перебіг строку позовної давності розпочався 26.05.2014 року та відповідно 26.05.2017 року сплив, а тому, звернувшись до суду із даним позовом лише 22.09.2017 року, позивач пропустив строк позовної давності, що є, за наявності заяви відповідача про застосування спливу позовної давності, самостійною підставою для відмови в позові.

З наведених мотивів, суд першої інстанції, врахувавши заяву ОСОБА_3, правильно відмовив у задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ч.5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк