Постанова № 76663216, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1788/17 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 22-ц/783/1729/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м.Львів

Справа № 441/1788/17

Провадження № 22ц/783/1729/18

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.,

з участю позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Кушнір М.І.

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_2 та Городоцької міської ради

на рішення Городоцького районного суду Львівської області, ухвалене у м.Городку 27 квітня 2018 року (суддя Українець П.Ф.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівської області, Комунального підприємства «Міське комунальне господарство», з участю третьої особи: міського голови Кущака Р.В.,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, моральної шкоди, зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

28 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, з урахуванням змінених вимог, прийнятих судом, про визнання незаконними та скасування розпорядження № 157-к від 20 вересня 2017 року, № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», № 175-к від 27 жовтня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновлення його на посаді директора КП «Міське комунальне господарство» із 27 жовтня 2017 року, стягнення із КП «Міське комунальне господарство» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з Городоцької міської ради 5 000 грн. моральної (немайновоі) шкоди та зобов'язання Городоцької міської ради відшкодувати моральну шкоду шляхом публічного вибачення наступного змісту: «Городоцька міська рада просить вибачення у ОСОБА_2, директора КП «Міське комунальне господарство» за його повторне незаконне звільнення».

Позов мотивовано тим, що 20 вересня 2017 року розпорядженням №157-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» він був підданий дисциплінарному стягненню у виді догани за невиконання у встановлені терміни рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га». Однак, виконати зазначене рішення у строк до 5 вересня 2017 року він не міг, оскільки повідомлення про виконання вказаного рішення отримав лише 5 вересня 2017 року, до цього жодних повідомлень він не отримував. Негайно приступив до виконання розпорядження, яке не зміг виконати 6 та 7 вересня 2017 року, оскільки особи, які здійснювали підприємницьку діяльність у конструкції, що підлягала зносу, чинили перешкоди у її демонтажі, про що складено відповідні акти. 8 вересня 2017 року він подав до Городоцької міської ради доповідну записку, у якій повідомив про стан виконання рішення виконавчого комітету, складнощі у його виконанні, просив вирішити спір у правовому полі.

Розпорядженням № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання у визначені строки доручень, викладених у протоколі комунальної наради № 35 від 9 жовтня 2017 року. Вказаний протокол йому не вручався та не було доведено змісту завдань, поставлених на нараді.

Вважає згадані розпорядження незаконними, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Такі пояснення до застосування стягнень він не надавав. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Окрім того, відповідач не вказав у розпорядженнях у чому полягав дисциплінарний проступок, за який застосовано стягнення. Таким чином, дії відповідача суперечать вимогам закону.

27 жовтня 2017 року він звільнений з роботи розпорядженням №175-к «Про звільнення ОСОБА_2». Розпорядження про звільнення мотивоване систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Вважає зазначене розпорядження незаконним, оскільки таке прийняте на підставі оскаржуваних розпоряджень. Відповідачем не наведено обставин на підтвердження невиконання ним (позивачем) обов'язків, визначених трудовим договором, не враховано умови, які не давали можливості виконати рішення виконкому, та інше.

Позивач зазначив, що незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в негативних емоціях, переживаннях. Він мав головні болі, поганий сон, втратив апетит, у сім'ї виникали конфлікти через втрату доходу для сім'ї, він втратив авторитет і повагу серед мешканців м.Городок, перед своїми підлеглими і був змушений вживати додаткових заходів для організації свого життя, зокрема, вирішувати питання захисту своїх порушених прав у суді. Моральну шкоду оцінює в 5 000 грн. Також вважає, що виправданим та ефективним способом відшкодування моральної шкоди буде публічне вибачення відповідача перед ним. Просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Ухвалено визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Городоцької міської ради Львівської області № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» і № 175-к від 27 жовтня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_2»; поновити ОСОБА_2 на роботі директором Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» з 27 жовтня 2017 року; стягнути з Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» в користь ОСОБА_2 30 277,08 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням прибуткового податку й інших обов'язкових платежів). Відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівської області, Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» про визнання незаконним і скасування розпорядження № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», стягнення 5 000 грн. моральної (немайнової) шкоди, зобов'язання Городоцької міської ради відшкодувати моральну шкоду шляхом публічного вибачення наступного змісту: «Городоцька міська рада просить вибачення у ОСОБА_2, директора КП «Міське комунальне господарство» за його повторне незаконне звільнення»; стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» в користь: держави 640 грн. судового збору; в користь ОСОБА_2 - 244,80 грн. судових витрат.

Рішення, в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул в межах суми платежу за один місяць - 5 046,18 грн. (з відрахуванням прибуткового податку й інших обов'язкових платежів) допущено до негайного виконання.

Рішення оскаржили ОСОБА_2 та Городоцька міська рада Львівської області.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що внаслідок незаконного звільнення з роботи йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в отриманні негативних емоцій, переживаннях. Він мав головні болі, поганий сон, втратив апетит, у сім'ї виникали конфлікти через втрату доходу для сім'ї, він втратив авторитет і повагу серед мешканців м. Городок, перед підлеглими йому працівниками і був змушений вжити додаткових зусиль для організації свого життя. Вважає, що моральна шкода має бути відшкодована шляхом стягнення 5 000 грн., а також через публічне вибачення Городоцької міської ради перед ним.

Городоцька міська рада Львівської області, не погодившись з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що 20 вересня 2017 року розпорядженням міського голови № 157- к ОСОБА_2 оголошено догану через невиконання рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га», а 24 жовтня 2017 року - через невиконання протокольних доручень відповідно до протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року у встановлені терміни. Вважає оскаржувані розпорядження законними та такими, що відповідають вимогам КЗпП України. 27 жовтня 2017 року розпорядженням міського голови Городоцької міської ради Львівської області № 175-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин покладених на нього трудовим договором обов'язків на підставі п.3 ст.40 КЗпП України і п.5.3 Контракту № 1 від 5 березня 2015 року. Звільнення є підставним. Зазначає, що на підтвердження моральної шкоди не надано доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Городоцької міської ради належить відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що Комунальне підприємство «Міське комунальне господарство» створене засновником - виконавчим комітетом Городоцької міської ради згідно рішення № 144 від 17 травня 2001 року і є власністю Городоцької міської ради. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, працює на повному господарському розрахунку на принципах самоокупності та самофінансування, має відокремлене майно, основні оборотні фонди. Керує підприємством директор, який приймається та звільняється з посади керівником Городоцької міської ради, є їй підзвітним і організовує виконання її рішення. Директор здійснює свої повноваження на контрактній основі з Городоцькою міською радою. Зазначене передбачено Статутом Комунального підприємства «Міське комунальне господарство», затвердженим рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради №167 від 15 березня 2007 року.

Відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюються положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

5 березня 2015 рокуміж Городоцькою міською радою в особі міського голови Савки М.В. та ОСОБА_2 укладено контракт №1 зі строком дії з цього числа до 5 березня 2020 року, за яким позивача прийнято на посаду директора Комунального підприємства «Міське комунальне господарство».

Розпорядженням міського голови Городоцької міської ради №157-к від 20 вересня 2017 року позивачу оголошено догану за невиконання рішення виконавчого комітету від 22 серпня 2017 року № 183 «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» у встановлені терміни.

Розпорядженням голови Городоцької міської ради №172-к від 24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання у встановлені терміни протокольних доручень відповідно до протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року № 35.

Відповідно до розпорядження міського голови № 175-к від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» з цього дня на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам ґарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов'язки. Працівник має усвідомлювати, що в разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому догани до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, зокрема звільнення. Догана - захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Положення статті 149 КЗпП України передбачають порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Вимога закону про необхідність отримання роботодавцем пояснень працівника до моменту застосування дисциплінарного стягнення є важливою гарантією захисту прав працівника, оскільки надає останньому можливість довести роботодавцю правомірність своїх дій, а роботодавцю - розглянути пояснення працівника, врахувати їх під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення й відмовитися від такого, у разі якщо пояснення будуть обґрунтованими.

Згідно зі статтею 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Оскаржуваним розпорядженням міського голови Городоцької міської ради Львівської області № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання у встановлені терміни рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га», яким зобов'язано Городоцьку райспоживспілку до 31 серпня 2017 року демонтувати самочинно змонтовані конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га, а у випадку невиконання вимог рішення у встановлений термін Комунальному підприємству «Міське комунальне господарство» (ОСОБА_2) провести демонтаж самочинно змонтованих конструкцій до 5 вересня 2017 року, яке позивач отримав 5 вересня 2017 року і приступив до його виконання.

Актами від 6 та 7 вересня 2017 року, доповідною запискою та поясненнями ОСОБА_2 стверджується, що вказане рішення виконавчого комітету не виконано, у зв'язку із тим, що громадяни, які здійснюють у вказаній конструкції підприємницьку діяльність, чинять перешкоди у демонтажі такої.

Судом також враховано, що на час прийняття розпорядження № 175-к від 27 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 між Городоцькою міською радою Львівської області та Городоцькою районною спілкою споживчих товариств існував спір про знесення самочинно змонтованих конструкцій тимчасових споруд на АДРЕСА_1 та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

На підставі аналізу досліджених доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» до 5 вересня 2017 року не виконано директором КП «Міське комунальне господарство» ОСОБА_2 в силу об'єктивних обставин, а тому розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» є незаконним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2», суд першої інстанції виходив з такого.

Позивач просив скасувати це розпорядження з мотивів, що копію протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року № 35 не отримував, а отже не був належним чином ознайомлений із його змістом. Також вказує на порушення вимог статті 149 КЗпП України при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Згідно додатку до протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року № 35 директору КП «Міське комунальне господарство ОСОБА_2 доручено виконання робіт, зокрема, щодо благоустрою у м. Городок у визначені в протоколі строки. Цим додатком стверджується, що директор КП «Міське комунальне гоподарство» ОСОБА_2 був присутній 9 жовтня 2017 року на нараді та знав про прийняті на ній рішення, що стосувалися його відповідальності за виконання таких.

Об'єктивних причин, які б свідчили про неможливість виконання доручень визначених у п. 11, 13, 18, 23 визначених у додатку до Протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року № 35 ОСОБА_2 не наведено.

З протоколу комунальної наради № 36 від 23 жовтня 2017 року і додатку до нього вбачається, що директором КП «Міське комунальне господарство» не виконано доручень визначених у п. 11, 13, 18, 23 визначених у додатку до протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017 року № 35; міським головою Кущаком Р.В. зобов'язано ОСОБА_2 у строк до 24 жовтня 2017 року надати письмові пояснення щодо невиконання зазначеного.

Розпорядженням № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» директору КП «Міське комунальне господарство» ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання протокольних доручень відповідно до протоколу комунальної наради від 9 жовтня 2017року № 35 у встановлені терміни.

З урахуванням встановленого судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що розпорядження міського голови № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» є правомірним, підстав для його скасування немає, оскільки Городоцькою міською радою дотримано вимоги статті 149 КЗпП України щодо пропозиції ОСОБА_2 надати письмові пояснення, а також належно ознайомлено позивача з розпорядження № 172-к від 24 жовтня 2017 року під розписку (а.с.122 зворот).

Згідно з пунктом «д» пункт 5.2 контракту такий припиняється у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України проводиться, якщо він систематично (неодноразово), без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні стягнення. Звільнення на підставі зазначеної норми є правомірним за наявності повторного (двічі або більше разів) навмисного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до працівника вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто, працівник і раніше, до моменту вчинення проступку, за який він може бути звільнений за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 18, 22, 23 постанови №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст. 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень, звільнення може мати місце лише за проступок на роботі, вчинений вже після застосування дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень. При цьому враховуються дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством та застосовані в установленому порядку.

Встановлено, що розпорядженням № 175-к від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» з цього дня у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою звільнення ОСОБА_2 з посади директора Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» вказано рішення виконавчого комітету № 209 від 28 вересня 2017 року «Про звіт директора КП «Міське комунальне господарство ОСОБА_2», пояснення ОСОБА_2 від 12 вересня 2017 року, розпорядження міського голови № 157-к від 20 вересня 2017 року і № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» у зв'язку з невиконанням позивачем покладених на нього обов'язків.

З рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області № 209 від 28 вересня 2017 року вбачається, що виконавчим комітетом визнано незадовільною роботу директора КП «Міське комунальне господарство» ОСОБА_2 по виконанню рішення виконавчого комітету від 22 серпня 2017 року № 183 «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га», повторно зобов'язано позивача виконати зазначене рішення виконавчого комітету до 14 жовтня 2017 року, а у разі його невиконання у встановлені терміни, рекомендовано міському голові розірвати контракт з директором КП «Міське комунальне господарство» ОСОБА_2, за неодноразове невиконання рішення виконавчого комітету.

Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 22 серпня 2017 року не виконано з об'єктивних причин, що не може розцінюватись як невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Інші докази на підтвердження вчинення позивачем проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення 24 жовтня 2017 року, що стало приводом для звільнення позивача з роботи, не надано.

З урахуванням встановленого, на підставі аналізу наявних доказів судом першої інстанції правильно вирішено вимогу в частині, що звільнення ОСОБА_2 не може вважатись таким, яке проведене на законних підставах. Тому розпорядження № 175-к від 27 жовтня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_2» за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підлягає скасуванню з поновленням позивача на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

З довідки Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» № 186 від 4 квітня 2018 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 10 255,10 грн. (4994,86 + 5260,24 = 10255,10). Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, основою для визначення загальної суми заробітку, яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 28 жовтня 2017 року до 27 квітня 2018 року складає 124 робочі дні. Середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням становила 244,17 грн. ((4994,86 + 5260,24) : 44=244,17). Середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення становив 30 277,08 грн. (124 х 244,17=30277,08). Такий підлягає стягненню в користь позивача з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.

Відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції мотивував тим, що до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідає змісту статті 237-1 КЗпП України стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у частині першій статті 237-1 КЗпП України (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя). Позивачем не надано, а в суді не здобуто жодних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи встановлене, суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення 5 000 грн. моральної (немайнової) шкоди та про зобов'язання Городоцької міської ради відшкодувати моральну шкоду шляхом публічного вибачення наступного змісту: «Городоцька міська рада просить вибачення у ОСОБА_2, директора Комунального підприємства «Міське комунальне господарство» за його повторне незаконне звільнення».

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення, в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул в межах суми за один місяць - 5 046,18 грн., що є правильним.

Судом першої інстанції мотивовано проведено розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, витрат, пов'язаних із явкою до суду, оплати чека та судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, зокрема, за направлення копій відповіді на відзив; що відповідає вимогам статей 133 і 138 ЦПК України.

З описаними вище висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такі ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів та встановлених обставин. Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. оскаржуване рішення суду ухвалене судом першої інстанції у зазначеній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують висновків суду. Підстави для скасування у зазначеній частині рішення суду відсутні, а тому апеляційні скарги в цій частині належить відхилити.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу), виходячи з наступного.

Право на правову допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги, віднесені до судових витрат - витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правничої допомоги за рахунок держави (вторинної безоплатної адвокатської допомоги). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач надав звіт про надану правову допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера №02 від 9 лютого 2018 року, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відомості про оплату цих витрат в розмірі 5 000 грн. (т.1 а.с.206-207).

Колегія суддів на підставі аналізу вказаних звіту та квитанції прийшла до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів враховує, що правничу допомогу позивачеві надавав адвокат ОСОБА_3 на підставі договору від 22 вересня 2017 року та ордера, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000558 від 22 березня 2017 року і зареєстрований в Єдиному реєстрі адвокатів України (т.1 а.с.144-146). Надані позивачем звіт та квитанція про оплату послуг адвоката є належними та допустимими доказами витрат позивача на професійну правничу допомогу. Не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про недопустимість таких доказів за відсутності печатки на квитанції, оскільки встановлено, що адвокат ОСОБА_3 працює без використання печатки, що допускається законом.

З урахуванням наведеного та на підставі вимог статті 137 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог. В користь позивача з відповідача Горордоцької міської ради належить стягнути вказані витрати в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.

Керуючись п.1 ч.3 ст. 133, ст.137, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384,388-391 ЦПК України, суд,-

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу Городоцької міської ради відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Городоцької міської ради (Львівська область, м.Городок, майдан Гайдамаків,6, розрахунковий рахунок 35415017004167 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЗКПО 26269892) в користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді