Рішення № 76660211, 25.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3031/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

04.09.2018 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі – УПСЗН у м. Чернігові, відповідач) про визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні субсидії позивачу для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року протиправними; зобов’язання відповідача призначити позивачу субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року та стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства з травня 2017 року неправомірно відмовив останній у призначенні субсидії з підстав наявності заборгованості, оскільки ОСОБА_1 завжди вчасно здійснювала оплату обов'язкових платежів, які були визначені відповідачем при призначенні останній субсидій, не допускаючи порушень ні строків, ні сум, що підтверджується квитанціями про оплату. В зв’язку з протиправними діями відповідача, що призвели до душевних страждань, їх вплив на фізичний стан та здоров’я позивача останній завдана моральна шкода, яку оцінює в 10000 грн.

05.09.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем 18.09.2018 подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні житлової субсидії з 1 травня 2018 року в зв’язку з наявністю боргу по оплаті житлово-комунальних послуг. Відповідач діяв в межах чинного законодавства, оскільки у разі отримання інформації про наявність заборгованості із сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги та/або внесків/платежів об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, житлова субсидія на наступний сезон не призначається. За інформацією КП «Чернігівводоканал» ОСОБА_1 мала прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, а тому відповідачем правомірно не призначено позивачу субсидію. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки відсутні докази про встановлення причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та моральними стражданнями позивача, не надано доказів у чому полягає моральна шкода та чим керувався позивач, визначаючи розмір такого відшкодування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до УПСЗН у м. Чернігові про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

25.10.2017 постановою Деснянського районного суду м. Чернігова позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПСЗН у м. Чернігові про відмову в призначенні позивачу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року та зобов’язано УПСЗН у м. Чернігові призначити ОСОБА_1 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з травня 2017 року (а.с.10-11).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу УПСЗН у м. Чернігові залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.10.2017 – без змін (а.с.12-14).

Також 25.04.2018 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо нездійснення компенсації ОСОБА_1 додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» у межах, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» та зобов’язано Чернігівську міську раду компенсувати за рахунок місцевого бюджету ОСОБА_1 додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» за нормами, встановленими рішеннями виконкому Чернігівської міської ради №112 від 14.04.2014 та № 181 від 20.04.2017, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування, шляхом погашення заборгованості в розмірі 695,98 грн. перед КП «Чернігівводоканал». В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.15-17).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Чернігівської міської ради залишені без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 - без змін (а.с.18-19).

09.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 починаючи з травня 2018 року, оскільки наявність заборгованості оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку (а.с.7).

Листом від 11.07.2018 № 03-09/16784 УПСЗН у м. Чернігові позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що остання перебуває на обліку в управлінні, як одержувач житлової субсидії, однак за інформацією КП «Чернігівводоканал», станом на 01.05.2018 ОСОБА_1 має прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг. Також вказано, що для вирішення питання щодо призначення субсидії на наступний термін з травня 2018 року позивачу необхідно до 07.08.2018 документально підтвердити сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію або оскаржити наявну заборгованість в судовому порядку (а.с.8).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» в редакції від 27.04.2018 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:

структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (п. 5);

структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність у домогосподарства, що одержувало житлову субсидію у попередньому опалювальному (неопалювальному) сезоні, простроченої понад два місяці заборгованості з оплати обов'язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, обов'язкової частки внеску/платежу на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії на наступний опалювальний (неопалювальний) сезон.

Житлова субсидія у випадках, передбачених підпунктами 5 і 6 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, наступного за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) (п. 6).

Таким чином, з вищенаведеного порядку не вбачається про обов'язок погашення заборгованості за рішенням суду, а для призначення субсидії достатньо лише оскарження такої заборгованості в судовому порядку (наявність ухвали про відкриття провадження).

Звертаючись до відповідача з заявою про призначення субсидії з травня 2018 року позивачем в додатку до заяви надано копії ухвали та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/1363/18, однак в порушення вимог чинного законодавства відповідачем відмовлено позивачу в призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Також необхідно зазначити, що пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені цією постановою, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Як встановлено судовим рішенням від 25.10.2017, позивач здійснювала оплату комунальних послуг в межах державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування встановлених Постанова № 409, при цьому, заборгованість утворилася, саме, внаслідок не оплати витрат на житлово-комунальні послуги, нарахованих у зв'язку з перевищенням соціальних нормативів, встановлених Постановою № 409, що мають відшкодовуватись за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, вказана заборгованість виникла не з вини позивача, а з вини Чернігівської міської ради, яка не забезпечила компенсацію додаткових витрат, пов'язаних з оплатою спожитих позивачем житлово-комунальних послуг понад соціальну норму.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні субсидії позивачу для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року протиправними та зобов’язання відповідача призначити позивачу субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) школи у даному випадку підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами до неї (далі - постанова ПВСУ № 4 від 31.03.1995), звертає увагу судів на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 1 п. 4, абз. 2 п. 5).

Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди; протиправність діяння відповідача; наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.

При цьому позивачем не надано доказів про встановлення причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та моральними стражданнями позивача, також не надано доказів у чому полягає моральна шкода та чим керувався позивач, визначаючи саме такий розмір відшкодування.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (прос. Перемоги, 189, кв. 21, м. Чернігів, 14027, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 03196191) .

Повне судове рішення складено 25.09.2018.

Суддя О.М. Тихоненко