Постанова № 76625723, 12.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2498/18 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/987/18 Категорія: 43 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником житлової квартири по АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що в листопаді 2015 року надала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 та його малолітньому сину ОСОБА_5, однак у 2016 році ОСОБА_6 виселився з вказаної квартири в добровільному порядку знявшись з реєстрації місця проживання та почав проживати АДРЕСА_2. Його малолітній син почав проживати з матір'ю ОСОБА_4 по АДРЕСА_3.

Вказувала, що ОСОБА_5 в квартирі по АДРЕСА_1 не проживає більше року.

Ураховуючи наведене, позивачка ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди, створені у користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_3 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що малолітній ОСОБА_5 без поважних причин більше року не проживає у квартирі позивачки, а отже втратив право на користування цим житлом.

Однак, до такого висновку місцевий суд прийшов з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 17 липня 2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Красневичем О.А., зареєстровано в реєстрі за № 1131 (а.с.70), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 17 липня 2014 року (а.с.71).

З копії будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають АДРЕСА_1 вбачається, що у цій квартирі з 14 березня зареєстровані син власника квартири ОСОБА_6 та його малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65-68).

Згідно з актом Підгайцівської сільської ради № 12 від 20 лютого 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 малолітня дитина ОСОБА_5 не проживає протягом останнього року (а.с.6).

З акту від 24 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з лютого 2016 року по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.7).

Проте, ухвалюючи рішення в даній справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наведені вище обставини, а саме реєстрація малолітньої дитини у вказаній квартирі з урахуванням положень ч. 4 ст. 156 ЖК України, дають підстави вважати, що малолітній ОСОБА_5 разом із своїм батьком ОСОБА_6, який був знятий з реєстрації місця проживання 21 серпня 2017 року, були зареєстровані і проживали у вказаній квартирі позивачки ОСОБА_1 як члени її сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що із 20 січня 2017 року ОСОБА_6 утримується у Луцькому слідчому ізоляторі (а.с.30 зворот), а малолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю ОСОБА_4 за місцем її реєстрації по АДРЕСА_3.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом зазначеної норми член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5, треті особи служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_5, якого позивачка просить визнати таким, що втратив право користування житлом, у якому він зареєстрований, є малолітньою особою та в силу свого віку і подій, що відбулися - затримання і арешт батька, не може самостійно проживати за місцем реєстрації та обирати місце проживання.

Крім того, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що між позивачкою та матір'ю дитини ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, у зв'язку з чим малолітній ОСОБА_5 фактично позбавлений можливості проживати у спірній квартирі.

Отже, з врахуванням наведених обставин, малолітній ОСОБА_5 не проживає у спірній квартирі з поважних причин, а тому з огляду на наведене, його не можна вважати таким, що втратив право на користування жилим приміщенням по місцю реєстрації по АДРЕСА_1, яке належить на праві власності позивачці ОСОБА_1

Колегією суддів також враховано позицію служби у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, яка у поданій заяві вказувала на те, що ухвалене в даній справі рішення місцевого суду суперечить інтересам малолітньої дитини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване в даній справі рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні її позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді