Постанова № 76621477, 19.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Херсон

Номер справи: 766/7004/17

Номер провадження: 22-ц/791/1306/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Приходько Л.А.,

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «ІндустріалБанк» на рішення Херсонського місцевого суду Херсонської області від 04 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Хайдарової І.О., в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «ІндустріалБанк» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір (фізичних осіб на придбання нерухомості/на споживчі цілі під заставу нерухомості) № 43І/0200/315/07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 45 000,00 доларів США на придбання нерухомості зі сплатою процентів у розмірі 12,5% річних.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 27.04.2010 року по справі №2-539/10 за позовом АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов банку був задоволений та з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 394 295,40 грн.

Згідно зазначеного рішення суду, загальна сума невиконаних зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем з повернення кредиту та зі сплати процентів, нарахованих по 02.10.2009 року складає 389 481,05 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 02.10.2009 року було еквівалентно 48624,35 доларів США.

Однак, внаслідок значного знецінення національної валюти та значного збільшення з 06 лютого 2015 року офіційного курсу долара США по відношенню до гривні, позивач зазнав збитків, оскільки втратив частину коштів у зв'язку зі збільшенням вартості іноземної валюти, а саме доларів США.

Позивач навів розрахунок суми збитків:1313914,76 грн. (офіційний курс НБУ станом на 03.04.2017 р. - 27,021745 грн. за 100 доларів США х 48624,35 доларів США заборгованість по тілу кредиту та процентам згідно рішення суду) - 389481,05 грн. (офіційний курс НБУ станом на 02.10.2009 р. - 8,01 грн. за 100 доларів США х 48624,35 доларів США)=924 433,74 грн. Таким чином, розмір збитків у вигляді курсових різниць складає 924433,74 грн.

Оскільки заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором не погашена та складає 43500 доларів США, позивачу заподіяні збитки у вигляді не отриманих доходів по відсотках від суми боргу у розмірі 12,5 відсотків річних за три роки (з 03.04.2014р. по 02.04.2017 року) 16 312,50 доларів США х 27,021745 грн. = 440 792,22 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заподіяні збитки у розмірі 1 365 225,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20478,39 грн.

Рішенням Херсонського місцевого суду Херсонської області від 04 червня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІндустріалБанк" до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ІндустріалБанк» заподіяні збитки у вигляді недоотриманих процентів в розмірі 425982,99 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ІндустріалБанк» витрати, по сплаті судового збору в сумі 6348,30 грн.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний Комерційний банк "ІндустріалБанк", не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову про стягнення збитків у виді курсових різниць, оскільки несплата відповідачем за рішенням суду гривневого еквіваленту суми боргу призвела до заподіяння банку збитків. Просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення у вказаній частині, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача збитки у виді курсової різниці в сумі 924433,74 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача збитків у виді недоотриманих процентів в розмірі 425982,99 грн. ніким не оскаржується, тому апеляційним судом в силу принципу диспозитивності не переглядається.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ АК «ІндустріалБанк», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у виді курсової різниці, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони на власний розсуд визначили умови укладеного між ними договору, у якому не визначили питання щодо валютних коливань та курсової різниці, позивач використав своє право на дострокове стягнення кредитної заборгованості, подавши позов до суду, та погодився із сумою визначеною в рішенні Суворовського районного суду м. Херсона від 27.04.2010 року по справі №2-539/10, оскільки вказане рішення в апеляційному порядку оскаржено не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 09 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ІндустріалБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір (фізичних осіб на придбання нерухомості/на споживчі цілі під заставу нерухомості) № 43І/0200/315/07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 45 000,00 доларів США на придбання нерухомості зі сплатою процентів у розмірі 12,5% річних. (а.с.7-9)

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 27.04.2010 року по справі №2-539/10 за позовом АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов банку був задоволений та з ОСОБА_2 на користь позивача достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 394295,40 грн.

З мотивувальної частини рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27.04.2010 року вбачається, що згідно розрахунку заборгованість по кредиту станом на 02.10.2009 року становить 394295,40 грн (49225,39 доларів США), з них: заборгованість за кредитом 348 435 грн, заборгованість по сплаті відсотків 36932,59 грн, донараховані відсотки за період з 29.08.2009 р. по 02.10.2009 р. в розмірі 4113,46 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 4814,36 грн. Рішення суду ніким не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27.04.2010 року не виконане.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 126, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов'язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.

Виходячи з поняття «курсова різниця», можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Наведене дає право зробити висновок, що курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її на підставі статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Такі правові висновки про застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 750/8676/15-ц, провадження № 14-79цс18).

При вирішенні справи в оскаржуваній частині суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам позивача, доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Рішення суду в частині стягнення зОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ІндустріалБанк» збитків у вигляді недоотриманих процентів в розмірі 425 982,99 грн ніким не оскаржується, тому апеляційним судом відповідно до положень ст.367 ЦПК України не перевіряється.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «ІндустріалБанк» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського місцевого суду Херсонської області від 04 червня 2018 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користьПублічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «ІндустріалБанк» курсової різниці в сумі 924 433,74 гривень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: В.О.Бездрабко

Л.А.Приходько

Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 року

Суддя: І.В. Вейтас