Постанова № 76613521, 20.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1736/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р. (суддя Соколов В.М.; м. суми; повний текст рішення складено 08.02.2018) по справі № 818/1736/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімік"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль Проект", Товариство з обмеженою відповідальністю "Буднафтогазпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Медіа"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЛІМІК") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль проект" (далі по тексту - ТОВ "Модуль проект"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Буднафтогазпром" (далі по тексту - ТОВ "Буднафтогазпром"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Медіа" (далі по тексту - ТОВ "Альфа-Медіа") про скасування податкових повідомлень-рішень №0001681401 від 18.05.2017, №0001641401 від 18.05.2017 та №0001651401 від 18.05.2017.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" – задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0001681401 від 18.05.2017, №0001641401 від 18.05.2017 та №0001651401 від 18.05.2017.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (вул. Армійська, б. 1, кв. 117, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 22591059) витрати зі сплати судового збору в сумі 158861,25 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем з ТОВ "Газове обладнання", ТОВ "Атомні енергетичні системи", ТОВ "Романсон", ТОВ "Альва-Медіа", ТОВ "Буднафтогазпром", ТОВ "Модуль Проект" з підстав та обставин, викладених в акті перевірки від 25.04.2017 № 203/18-28-14-01/22591059/24, у зв'язку з чим вважає прийняті Головним управлінням ДФС у Сумській області податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.05.2017, №0001641401 від 18.05.2017 та №0001651401 від 18.05.2017 правомірними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 14.03.2017 по 18.04.2017 посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ЛІМІК" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №203/18-28-14-01/22591059/24 від 25.04.2017 (т.1 а.с.60-198).

Згідно висновків акту перевірки №203/18-28-14-01/22591059/24 від 25.04.2017 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 176222 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 14441 грн., за 2015 рік у сумі 153778 грн.; за 2016 рік у сумі 8003 грн.;

- пп. «а» п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, абзацу дев’ятнадцятого п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 160269 грн, у тому числі за січень 2014 року у сумі 1776 грн., за березень 2014 року у сумі 7846 грн, за квітень 2014 року у сумі 3394 грн, за липень 2014 року у сумі 1667 грн., за вересень 2014 року 4066 грн, за грудень 2014 року у сумі 3670 грн., за вересень 2015 року у сумі 9750 грн., за жовтень 2015 року у сумі 17667 грн., за листопад 2015 року у сумі 69662 грн, за грудень 2015 року у сумі 39570 грн, за вересень 2016 року у сумі 1201 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, абзацу першого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого не підтверджується факт реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ “Лімік” щодо придбання товарів з подальшою їх реалізацією в адресу підприємств - покупців на суму 10 220 608 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано на нього заперечення №38 від 03.05.2017. Відповідно до листа-відповіді на заперечення №2542/10/18-28-14-01-12 від 15.05.2017 заперечення було залишено без задоволення, а акт перевірки в силі (т.1 а.с.199-209).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 18.05.2017 про зменшення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 10 220 608 грн. (т.1 а.с.55);

- № НОМЕР_2 від 18.05.2017 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 150 647 грн. і штрафних санкції - 37 662 грн. (т.1 а.с.58-59);

- № НОМЕР_3 від 18.05.2017 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 176 222 грн. і штрафних санкції - 5 611 грн. (т.1 а.с.56-57).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу № 144 від 01.06.2017 до Державної фіскальної служби України з вимогою про їх скасування (т.1 а.с.210-219). Відповідно до рішення №16628/6199-99-11-010225 від 31.07.2017 ДФС України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.222-229).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.05.2017 за №0001681401, №0001641401 та №0001651401 не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв’язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.8 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у березні 2016 року позивач прийняв участь у відкритих торгах, які проводило Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” щодо закупівлі робіт з встановлення газового обладнання (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС філій). За результатами проведених торгів ТОВ "ЛІМІК" став переможцем торгів та уклав із замовником відповідні договори на закупівлю робіт (т.1 а.с.232-247, т.2 а.с.1-172).

Для виконання укладених договорів з ПАТ “Укртрансгаз” позивач здійснив розробку необхідної робочої проектної документації, здійснив закупівлю необхідного обладнання та матеріалів, комплектуючих деталей, вузлів та агрегатів у інших суб’єктів господарювання та їх поставку, здійснив демонтаж існуючих вимірювальних трубопроводів та обладнання, після чого здійснив монтаж блоків очищення газу і монтаж вузлів обліку газу на базі лічильників газу, а також пусконаладку всього обладнання, тобто належним чином виконав умови укладених договорів з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГТС, встановленню газового обладнання. Крім того, було отримано підтвердження територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України відповідності пунктів виміру витрат газу вимогам нормативних документів.

Розробка робочої проектної документації для виконання робіт на об’єктах ПАТ “Укртрансгаз” була здійснена власними силами із залученням кваліфікованих працівників позивача відповідної професії (проектант).

Станом на момент перевірки позивач свої зобов’язання перед замовником ПАТ “Укртрансгаз” та його філіями виконав повністю, про що свідчить довідка № 05-08/03-3 від 03.03.2017, складена за результатами зустрічної перевірки ТОВ "ЛІМІК" з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку УМГ “Черкаситрасгаз” за період з 01.08.2016 по 31.01.2017, яка була складена Управлінням північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (т.2 а.с.74-80), а також довідка № 05-08/08-3 від 04.04.2017, складена за результатами зустрічної перевірки позивача з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ПАТ “Укртрансгаз” за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (т.2 а.с.166-172).

Крім підтвердження належного виконання позивачем умов укладених з ПАТ “Укртрансгаз” договорів складені Держаудитслужбою довідки містять відомості про те, що ТОВ "ЛІМІК" не є безпосереднім виробником газового обладнання, а придбав його у інших суб’єктів господарювання, а саме ТОВ “Буднафтогазпром” та ТОВ “Модуль Проект”. При цьому, все обладнання було фактично поставлено, обладнання є належної якості і таким, що відповідає проектній технічній документації.

Щодо правовідносин з ТОВ “Модуль Проект”, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ЛІМІК" та ТОВ “Модуль Проект” було укладено договір поставки № 16 від 28.10.2016, за умовами якого ТОВ “Модуль Проект” зобов’язалося поставити на користь позивача визначений договором товар - вузли обліку газу, а позивач зобов’язався оплатити отриманий товар (т.2 а.с.174-177). Від імені сторін договір підписали директори підприємств ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Договір є дійсним, ніким не заперечувався, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався.

На виконання умов договору ТОВ “Модуль Проект” виготовило та частинами поставило на користь позивача визначену договором кількість вузлів обліку газу, які в подальшому ТОВ "ЛІМІК" було поставлено на користь покупця ПАТ “Укртрансгаз” та введено в експлуатацію. Під час поставки товару сторонами на виконання положень договору поставки та законодавства України були укладені видаткові накладні (т.2 а.с.178-188, т.3 а.с.196-247, т.4 а.с.1-165).

Вузли обліку газу були поставлені силами та за рахунок ТОВ “Модуль Проект”. Для цього ТОВ “Модуль Проект” було досягнуто домовленостей з перевізниками ФОП ОСОБА_5 та ТОВ “Колективне автотранспортне підприємство № 7477” на перевезення вантажу. Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними із зазначенням перевізника, його водіїв та державних номерних знаків транспортних засобів, пунктів відправлення та доставки, перелік вантажу тощо.

Поставка товару супроводжувалася сертифікатами та паспортами, які були передані спочатку позивачу, а пізніше позивачем на адресу покупця ПАТ “Укртрансгаз” разом з товаром. В подальшому позивачем було здійснено розрахунок за поставлений товар.

Щодо правовідносин з ТОВ “Буднафтогазпром”, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ЛІМІК" та ТОВ “Буднафтогазпром” було укладено договір поставки №1/26092016 від 26.09.2016, за яким ТОВ “Буднафтогазпром” зобов’язалося поставили на користь позивача визначений договором товар - блоки підготовки (очистки) газу, а позивач зобов’язався оплатити отриманий товар (т.2 а.с.189-196). Від імені сторін договір підписали директори підприємств ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Договір є дійсним, ніким не заперечувався, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався.

На виконання умов договору ТОВ “Буднафтогазпром” виготовило та поставило на користь позивача визначену договором кількість блоків підготовки (очистки) газу, які в подальшому позивачам було поставлено на користь покупця ПАТ “Укртрансгаз” та введено в експлуатацію. Під час поставки товару сторонами на виконання положень договору поставки та законодавства України були укладені видаткові накладні.

Блоки підготовки (очистки) газу були поставлені силами та за рахунок ТОВ “Буднафтогазпром”. Для перевезення вантажу ТОВ “Буднафтогазпром” було укладено договір №30-09/2 від 30.09.2016 з перевізником ТОВ “Колективне автотранспортне підприємство №7477”. Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними із зазначенням перевізника, його водіїв та, державних номерних знаків транспортних засобів, пунктів відправлення та доставки, перелік вантажу тощо (т.4 а.с.203-223).

Товар супроводжувався сертифікатами та паспортами, які були передані спочатку позивачу, а пізніше позивачем на адресу покупця ПАТ “Укртрансгаз” разом з товаром. В подальшому позивачем було здійснено розрахунок за поставлений товар.

Щодо правовідносин з контрагентами ТОВ “Газове обладнання”, ТОВ “Атомні енергетичні системи”, ТОВ “Романсон”, ТОВ “Альфа-Медіа”.

В Акті перевірки посадові особи відповідача зазначили про те, що ТОВ "ЛІМІК" мав взаємовідносини з наступними постачальниками:

- ТОВ “Газове обладнання” по операціях з придбання комплектуючих запчастин, а саме: коліно, труба, лейка, трійник, та інше;

- ТОВ “Атомні енергетичні системи” по операціях з надання послуг з розвантажувально-навантажувальних робіт автомобільним краном АС-100;

- ТОВ “Романсон” по операціях з придбання засобу для видалення накипу Мастер Бойлер;

- ТОВ “Альфа - Медіа” по операціях з розміщення рекламної інформації про позивача як постачальника газу на спецпільних конструкціях.

На виконання господарських операцій з вищевказаними постачальниками учасниками було укладено відповідні договори, за фактом поставки товарів та послуг сторонами було складено видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, постачальниками було оформлено податкові накладні. Жодних зауважень до змісту та/або форми складених документів в Акті перевірки не вказано. Учасниками правовідносин було належним чином задекларовано та відображено податкові зобов’язання та податковий кредит, витрати. Розрахунки з постачальниками та виконавцями по господарським операціям проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки компаній.

Щодо правовідносин ТОВ "ЛІМІК" з ТОВ “Газове обладнання” по операціях з придбання комплектуючих в березні-квітні 2014 року, то на виконання господарських операцій були складені податкові та видаткові накладні, які детально описані на с. 6-7 Акту перевірки. Відповідно виписаним податковим накладним ТОВ “Газове обладнання” ТОВ "ЛІМІК" віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 7543,07 грн. за березень 2014 року та 3394 грн. за квітень 2014 року. Крім цього, витрати на придбання комплектуючих включено до собівартості наданих послуг.

Щодо взаємовідносин ТОВ "ЛІМІК" з ТОВ “Атомні енергетичні системи”, то між позивачем (Замовник) та ТОВ “Атомні енергетичні системи” (Виконавець) було укладено договір від 11.09.2014 №11/09-2014 про надання розвантажувально-навантажувальних послуг. Згідно договору Виконавець зобов’язується за завданням Замовника надати послуги монтажні та розвантажувально-навантажувальні послуги краном АС-100. ТОВ “Атомні енергетичні системи” виписано на адресу позивача податкову накладну №34 від 23.09.2014 на загальну суму 20000,0 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. Дана податкова накладна була включена до податкового кредиту відповідного періоду. Витрати на придбані послуги включено до собівартості виконаних робіт. ТОВ “Атомні енергетичні системи” виписано на адресу позивача акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 23.09.2014 про те що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 11/03-2014 від 11.09.2014 послуги краном АС-100-1 посл. Вартість послуги складає всього 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ "ЛІМІК" з ТОВ “Романсон” по операціях з придбання засобу для видалення накипу, то позивач в січні 2014 року мав взаємовідносини з ТОВ “Романсон” по операціях з придбання засобу для видалення накипу Мастер Бойлер. Згідно видаткової накладної №РН-0000011 від 28.01.2014 ТОВ “Романсон”, виписаної на адресу позивача, останнім було придбано засіб для видалення накипу Майстер в кількості 120,0 кг на загальну суму 10656,00 грн., в т. ч. ПДВ 1776,0 грн. Витрати на придбання засобу було віднесено позивачем до собівартості реалізованих послуг. Податкова накладна № 23 від 28.01.2014 на загальну суму 10656 грн., в т.ч. ПДВ 1776 грн., знайшла своє відображення у складі податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ “Альфа-Медіа”, то позивач уклав з ТОВ “Альфа-Медіа” договір від 15.10.2015 № 15/10-01 про проведення рекламної кампанії на спеціальній конструкції. Розрахунки між суб’єктами господарювання проводилися в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Альфа-Медіа”. Станом на 31.12.2016 дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинам із ТОВ “Альфа-Медіа” відсутня.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання вказаних вище правочинів були досліджені в ході перевірки.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період та валових витрат, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Щодо посилання податкової інспекції на відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання умов укладених договорів з поставки та надання послуг: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, колегія суддів зазначає, що такі доводи самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Колегія суддів вважає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Отже, відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з контрагентами, позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001681401 від 18.05.2017, №0001641401 від 18.05.2017 та №0001651401 від 18.05.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 818/1736/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 20.09.2018.