Постанова № 76612274, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Єдиний унікальний номер справи № 760/5829/17

Апеляційне провадження №22-ц/796/5170/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

при секретарі: Гордійчук Ж.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою;

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва ухваленого 6 квітня 2018 року

в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва під головуванням судді Шереметьєвої Л.А. повний текст якого складений 16 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року позивач звернулась до Солом'янського районного суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила усунути їй перешкоди з боку відповідача в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити її до вказаного житлового приміщення; встановити порядок користування квартирою шляхом виділення їй в окреме користування житлову кімнату під №9 площею 32,7 кв.м. та веранду (балкон) під №10 площею 8,9 кв.м.; в користування відповідача та членів її сім'ї залишити житлову кімнату під №4 площею 16,1 кв.м., житлову кімнату під №6 площею 19,6 кв.м., житлову кімнату під №8 площею 20,2 кв.м. та веранду (балкон) під №5 площею 8,9 кв.м.; в загальному користуванні лишити коридор (прихожу) під №2 площею 11,3 кв.м., коридор під №3 площею 9,0 кв.м., кухню під №11 площею 16,6 кв.м., санвузол під №7 площею 9,2 кв.м., вбиральню площею 2,9 кв.м.

Також до суду звернулась ОСОБА_2 із зустрічною позовною заявковою в якій просила визначити порядок користування квартирою, а саме виділити у користування позивача кімнату загальною площею 31,72 кв.м., санвузол - 2,37 кв.м.; у користуванні їй та членам її сім'ї - 1-у кімнату площею 15,65 кв.м., 2-у кімнату - 18,85 кв.м., 3-ю кімнату - 19,42 кв.м., санвузол - 8,10 кв.м., коридор - 8,0 кв.м., веранду (балкон) - 9,13 кв.м.; -залишити в загальному користуванні коридори - 6,05 кв.м. та 11,14 кв.м., кухню - 15,84 кв.м., балкон - 9,13 кв.м.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 6 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської РДА у м. Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

В решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської РДА у м. Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 6 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. При цьому зазначає, що рішення не ґрунтується на вимогах закону, порушує права та законні інтереси неповнолітніх дітей, ухвалено без з'ясування всіх обставин, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач у суді апеляційної інстанції не заперечувала проти виділення їй в порядку користування кімнати запропоновані відповідачем.

Треті особи у судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином за останнім відомим місцем проживання.

Тому, у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє їх законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що скаржником у апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а у доводах апеляційної скарги скаржник не вказує підстави для скасування рішення в цій частині та і у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті вимог скаржник та її представник не вказували на підстави для скасування рішення в цій частині, тому суд апеляційної інстанції перевіряє справу по наявним в матеріалах справи доказам.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про право власності від 09 червня 2005 року ОСОБА_7 (батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 придбана квартира АДРЕСА_1, яка складається з 4-х кімнат, житловою площею 88,6 кв.м., загальною площею 161.60 кв.м., яка була зареєстрована на відповідача (а.с. 68).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року за позивачем в порядку спадкування за законом було визнано право власності на 3/10 частини спірної квартири (а.с. 8-10) .

Судом встановлено, що на даний час у квартирі проживає відповідач з дітьми. Відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою, змінено замки вхідних дверей та винесено речі з квартири, що підтверджуються висновком за матеріалами перевірки, проведеної Солом'янським управлінням поліції ГУ Національної поліції в м. Києві за зверненням позивача ( а.с. 12-13).

З технічного паспорту на спірну квартиру, виготовленого 26 червня 2004 року, вбачається, що квартира складається з чотирьох житлових кімнат розміром: 16,1 кв.м., 19,6 кв.м., 20,2 кв.м., 32,7 кв.м., а всього 85,64 кв.м. (а.с. 64-67).

Так, статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Так, відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1,2 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Так, як в поданій апеляційній скарзі, відповідачами не наведено доводів та не надано суду докази, з яких би вбачалось, що позивач не є співвласником спірної квартири, правових підстав для відмови їй у позові у суду не відсутні.

Позивач має право користуватись своєю частиною спірної квартири, та проживати в ній, оскільки право власності є непорушним.

Отже з урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду про обґрунтованість вимог позивача про усунення їй перешкод в користуванні власністю, та вселення є обґрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам Закону.

Частинами 1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як вбачається з технічного паспорта на квартиру, виготовленого 26 червня 2004 року, спірна квартира складається з чотирьох житлових кімнат розміром: 16, 1 кв.м., 19, 6 кв.м., 20,2 кв.м. та 32,7 кв.м., а всього 88, 6 кв.м. житлової площі, а загальної площі 161,6 кв.м.

З наданого стороною відповідача технічний паспорт від 07 вересня 2018 року на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з чотирьох житлових кімнат розміром: 16, 2 кв.м., 19,1 кв.м. 19,3 кв.м. та 32,0 кв.м., а всього 86, 6 кв.м. житлової площі, а загальної площі 159, 6 кв.м.

При цьому судом, необхідно зауважити, що відповідно до свідоцтва про право власності від 09 червня 2005 року житлова площа спірної квартини складає 88,6 кв.м. та загальна площа складає 161.60 кв.м.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної ОСОБА_2 просила виділити ОСОБА_1 у користування кімнату загальною площею 31,72 кв.м.

Отже, оскільки з наданих технічних паспортів на квартиру АДРЕСА_1 відсутня кімната площею 31,72 кв.м., тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 6 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: