Постанова № 76612273, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 761/588/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Макаренко І.О.

20 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання в житловому приміщенні, визнання права користуванням цим приміщенням та визнання недійсним іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

У січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2, ПАТ «Платинум Банк» та просила встановити її факт проживання у АДРЕСА_1 з лютого 2006 року, в т. ч. станом на 25.06.2008, визнання права користування даною квартирою та визнання недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2.08062557 від 25.06.2008.

Також ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; заборонити відчуження у будь-який спосіб вказаної квартири; заборонити нотаріально посвідчувати відповідні угоди, пов'язані з відчуженням; заборонити вчиняти дії з метою реєстрації права власності третіх осіб та/або майнових прав на дану квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2018 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що накладення арешту на спірну квартиру унеможливить переходу права власності від відповідача 1 до третіх осіб та дозволить зберегти право користування майном за позивачем й забезпечить ефективне виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7920/2018У відзиві на апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначила, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено обґрунтованих обставин, які б підтверджувалися належними доказами та свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення вищенаведеного позову.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник ПАТ «Платинум Банк» заперечувала проти апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судове засідання прибув представник ОСОБА_1, однак останній не був допущений до участі у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні зави про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом позову та позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано відповідних беззаперечних доказів.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачється, що у січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2, ПАТ «Платинум Банк» та просила встановити її факт проживання у АДРЕСА_1 з лютого 2006 року, в т. ч. станом на 25.06.2008, визнання права користування даною квартирою та визнання недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2.08062557 від 25.06.2008 (а. с. 1-5). Також ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом шляхом накладення арешту на майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; заборонити відчуження у будь-який спосіб вказаної квартири; заборонити нотаріально посвідчувати відповідні угоди, пов'язані з відчуженням; заборонити вчиняти дії з метою реєстрації права власності третіх осіб та/або майнових прав на дану квартиру (а. с. 8-17). ОСОБА_1 зазначила, що позивачем доводиться недійсність правочину предметом якого є майнові права на квартиру, а відповідач вчиняє дії з метою відчуження даного майна третім особам, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

ОСОБА_1, посилаючись на позовні вимоги та на можливість відчуження вищевказаного майна, правом користування яким наділена позивач, звернулася із відповідною заявою до суду.

Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є вимоги: про встановлення факту проживання неповнолітньої ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1; про визнання її права користування цим житловим приміщенням; про визнання недійсним іпотечного договору №2.08062557 від 25.06.2008, що вчинений без дозволу органу опіки та піклування.

Встановлено, що вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_2

Звертаючись до суду, заявник належним чином вказала причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтувала існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Враховуючи наведене, предмет позову та те, що на майно, яке знаходиться у ОСОБА_2, може бути звернено стягнення та в подальшому відчужено ПАТ «Платинум Банк» на користь третіх осіб, колегія суддів вражає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну квартиру, оскільки невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (користування позивачем даним майном).

Разом з тим, на вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, передчасно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.

Що стосується інших видів забезпечення, на яки послалась позивач, то колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають застосуванню, оскільки спосіб забезпечення позову визначений апеляційним судом є достатнім для забезпечення вищезгаданого позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з метою забезпечення позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання в житловому приміщенні, визнання права користуванням цим приміщенням та визнання недійсним іпотечного договору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21.09.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк