Постанова № 76549256, 19.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/1200/18 Номер провадження 22-ц/775/1333/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 233/1200/18

Номер провадження 22-ц/775/1333/2018

19 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Агєєва О.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» Чернопис Анатолій Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позо-вом ОСОБА_2 до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього за-робітку за час затримки розрахунку при звільненні,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_3,

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Наумик О.О. в м. Кос-тянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 5 ли-пня 2018 року о 13 годині 27 хвилин, -

ВСТАНОВИВ:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулась позивач ОСОБА_2 з позовом до КДНВП «Кварсит» про стягнення заборгованості по заробі-тній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначила, що при звільненні 02.06.2016 року за п.1 ст.36 КЗпП України, відповідач не провів з нею повного розрахунку та не виплатив заробітну плату у розмірі 11 351,80 грн., чим порушив вимоги ст.ст.47 ч.1, 115, 116 КЗпП України. Таким чином відповідач має сплатити їй заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за кожен день затримки розрахунку з дня її звільнення, починаючи із 03.06.2017 року по день ухвалення судового рішення, виходячи з її середньоденного заробітку в сумі 372,72 грн. Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість сум, які належали їй при звільненні у розмірі 11 351,80 грн. та середній заробіток за за-тримку розрахунку в сумі 76 780,32 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до КДНВП «Кварсит» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задово-лено частково та стягнуто з КДНВП «Кварсит» на користь ОСОБА_2 заборгова-ність із заробітної плати за період з лютого по липень 2017 року у розмірі 11 351,80 грн. В частині вимог стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КДНВП «Кварсит» судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 1 762 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка ОСОБА_2 через свого пред-ставника подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення суду пер-шої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд помилково дійшов висновку, що затримка виплати належних при звільненні позивачці сум відбулася не з вини відповідача, оскільки підтвердженням наявності форс-мажорних обставин, які звіль-няють відповідача від відповідальності за затримку у виплаті заробітної плати, є Сертифі-кат Торгово-промислової палати України, а не Лист Донецької торгово-промислової пала-ти від 25 травня 2014 року з посиланням на те, що невиконання підприємством постачання продукції на територію Російської Федерації у другому кварталі 2014 року відбулося в період дії антитерористичної операції на території Донецької області при наявності фактів озброєних зіткнень, блокування органів влади і ці обставини є форс-мажорними для КДНВП «Кварсит», які перешкоджають своєчасному виконанню договірних та податкових зобов'язань. Крім того, підприємство знаходиться у м. Костянтинівка, де бойові дії не відбувалися і на підприємстві не було будь-яких зруйнувань чи виведення із ладу устаткування, що стали перешкодою для виконання договірних зобов'язань.

Від відповідача КДНВП «Кварсит» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відсутність вини підприємства у затримці виплати заробітної плати відповідно до вимог ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» підтверджено відповідним висновком про наявність форс-мажорних обставин від 27 травня 2014 року, яким визначено, що невиконання підприємс-твом постачання продукції на території Російської Федерації зупинено у зв'язку із настан-ням для підприємства відповідача обставин непереборної сили та ці обставини перешко-джають своєчасному виконанню договірних та податкових зобов'язань. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено м. Костянтинівка, де розташоване підприємство відповідача, до населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція. На момент отримання висновку Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин для КДНВП «Кварсит» діючим законодавством не була передбачена видача сертифікатів. Відповідно п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікат у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка про форс-мажорні обставини, тобто документ, за затвердженими Президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною Торгово-промисловою палатою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розг-лядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позо-вного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодек-су.

Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово-го провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається.

З 09.02.2004 року ОСОБА_2 перебувала у трудових правовідносинах з Костя-нтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит», де працювала на різних посадах, та наказом №81 від 02.06.2017 року звільнена за ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін 02.06.2017 року (а.с.6-8).

При звільнені з позивачкою не було проведено розрахунок по виплаті заробітної плати за період лютий-червень 2017 року в розмірі 11 351,80 грн., яка станом на час розг-ляду справи в суді першої інстанції їй також не була сплачена.

Зазначені обставини визнані сторонами і підтверджені відповідними довідками ві-дповідача (№1-184 від 15.03.2018 р. - на а.с.9, №3-41 від 02.07.2018 р. - на а.с.50).

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведені норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати в ро-змірі 11 351,80 грн.

За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Укра-їні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обста-вини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, перед-бачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна за-гроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, дивер-сії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Донецької торгово - промислової палати від 27 травня 2014 року №100-28/12-12/03 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антите-рористичної операції) з 04 квітня 2014 року для Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» з дати реєстрації листа державного концерну «Ук-роборонпром» про тимчасове призупинення відвантаження продукції військового та по-двійного призначення у Російську Федерацію. Невиконання зобов'язань сталось в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, при наявності фактів збройних зіткнень на вказаній території, блокування органів влади та за своїм характером не залежало від волевиявлення сторін та третіх осіб, обставини є форс -мажорними для Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит», тобто не-передбачуваними, знаходяться поза контролем та перешкоджають своєчасному виконан-ню договірних та податкових зобов'язань; станом на 27 травня 2014 року антитерористич-на операція триває, таким чином момент припинення дії непереборної сили для Костянти-нівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» не настав (а.с.26-27).

Таким чином зазначеним висновком засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку з цим антитерористичної операції) з 04 квітня 2014 року для Костянтинівського державно-го науково-виробничого підприємства «Кварсит» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що настання обставин непереборної сили, що встановлені цим висновком, свідчить про відсутність ви-ни підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, ви-значені статтею 116 КЗпП України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявність форс-мажорних обставин не підтверджена саме Сертифікатом торгово-промислової палати України, то такі доводи є неспроможними, оскільки Висновком Донецької торгово-промислової палати від 27 трав-ня 2014 року №100-28/12-12/03 засвідчено настання обставин непереборної сили та підт-верджена їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання підпри-ємством відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та прийняті з до-триманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та не підлягає касаційному оскаржен-ню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.В. Гапонов

Судді: Г.В. Новікова

О.В. Агєєв