Постанова № 76549251, 19.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/1612/18 Номер провадження 22-ц/775/1343/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 225/1612/18

Номер провадження 22-ц/775/1343/2018

19 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача - державного підприємства «Торецьквугілля» - Миркін Олександр Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, до державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві,

- за апеляційною скаргою державного підприємства «Торецьквугілля»

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року, повний текст якого складено суддею Соляник А.В. в м. Торецьк в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області 10 липня 2018 року о 17 годині 21 хвилина, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського міського суду Донецької області звернулась позивач ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, з позовом до ДП «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що батьком її дитини є ОСОБА_6, який з 19 серпня 2014 року працював у ВП «Шахта Торецька» ДП «Торецьквугілля» підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання своїх трудових обов'язків. По факту смерті ОСОБА_6 проведено спеціальне розслідування за наслідками якого складено Акт по формі Н-5 від 16.01.2018 року та Акт по формі Н-1 № 1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, в яких встановлено, що винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві визнано ВП «Шахта Торецька» ДП «Торецьквугілля». Внаслідок смерті на виробництві батька дитини позивачки, її донці завдана моральна шкода, яку позивачка оцінює в 500 000 грн. і яку просила стягнути з відповідача на користь малолітньої ОСОБА_5, інтереси якої вона представляє.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, до ДП «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві задоволено частково:

- стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві 250 000 гривень.

- стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь держави суму судового збору в розмірі 2 500 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідачем ДП «Торецьквугілля» подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 50 000 гривень та вирішити питання щодо розподілу судових витрат згідно положень пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки судом помилково стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 2 500 гривень замість 352 гривень 40 копійок.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивачки 250 000 гривень, суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи такий розмір моральної шкоди та не навів відповідних розрахунків. Відповідач вважає, що сума моральної шкоди, що підлягає стягненню, виходячи з принципів розумності та справедливості, становить 50 000 гривень. Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції невірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат та помилково стягнув з відповідача судовий збір в розмірі 2 500 гривень, замість 352 гривень 40 копійок.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України.

В судове засідання представник відповідача ДП «Торецьквугілля» Миркін О.М. не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день та час судового розгляду (а.с.68), тому судове засідання, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, проведено без його участі.

Представник позивача ОСОБА_3 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення необхідно змінити в частині розміру стягнутого з відповідача судового збору, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Позивачка ОСОБА_2 має на вихованні малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є ОСОБА_6 (а.с.6).

Повноваження позивача ОСОБА_2, як представника малолітньої дитини, відповідно до ст. 59, ч.1 ст. 62 ЦПК України, підтверджуються свідоцтвом про народження дитини (а.с.6).

З 28.02.2006 року по 09.12.2017 року ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля» ВП «Шахта Торецька», де працював на підземним електрослюсарем 5 розряду (а.с.8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання ОСОБА_6 трудових обов'язків мав місце нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12.12.2017 року (а.с.10).

15.01.2018 року комісією з розслідування нещасного випадку ДП «Торецьквугілля» складено Акт по формі Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.12.2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта Торецька» (а.с.11-15).

16.01.2018 року комісією з розслідування нещасного випадку складено Акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 16-19).

Зазначеними актами встановлено, що причиною нещасного випадку стало не дотримання ОСОБА_6 вимог з охорони праці, передбачених правилами безпеки та допущено виконання робіт самостійно без використання запобіжного поясу. Винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві визнано ВП «Шахта Торецька» ДП «Торецьквугілля» (а.с.11-19).

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За містом ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи, виникає у чоловіка (дружини), батьків (усиновлювачів), дітей (усиновлених), а також осіб, які проживали з нею однією сім'єю, з моменту смерті цієї особи.

Право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності факту нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, і причинного зв'язку між смертю і нещасним випадком.

Отже, малолітня ОСОБА_5 як донька померлого ОСОБА_6, відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що смертю батька його доньці ОСОБА_5 завдана моральна шкода, оскільки вона втратила близьку людину, таку втрату неможливо відновити. Зазначені обставини призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вона потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, яка перегладяться, судом встановлена відсутність спору між сторонами щодо факту нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом та спричиненою ним смерті батька малолітньої ОСОБА_5, в інтересах якої виступає її мати - позивачка ОСОБА_2 Наявність вини відповідачем не оспорюється.

Визначаючи розмір моральної шкоди, спричиненої смертю батька, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, судом першої інстанції враховано: ступінь вини відповідача; характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала дитина у зв'язку зі смертю батька, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром грошової компенсації на відшкодування завданої малолітній ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надав оцінку наданим сторонами доказам та дійшов вірного висновку, що в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 250 000 гривень, про що навів відповідні мотиви. Вказаний розмір грошової компенсації відповідає вимогам розумності та справедливості.

Проте, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2500 гривень.

З таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовом 11 квітня 2018 року, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 гривень.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ч.1, п/п 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 1 762 гривні.

Таким чином, при поданні позову до суду, позивачка мала б сплатити судовий збір в розмірі 704,80 грн. (1762 ? 0,4%).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто моральну шкоду в розмірі 250 000 гривень, тобто позов задоволено на 50%.

Отже, розмір судового збору, що підлягав стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог становить 352 гривні 40 копійок (704,80?2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру стягнутого з відповідача на користь держави судового збору та стягнути з ДП «Торецьквугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 352 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Торецьквугілля» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року змінити в частині стягнення з державного підприємства «Торецьквугілля» на користь держави судових витрат, зменшивши розмір судового збору до 352 гривні 40 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та долучено до матеріалів цивільної справи 19 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: А.В. Гапонов

Судді: Г.В. Новікова

Л.І. Соломаха