Постанова № 76567388, 18.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/8324/17 Номер провадження 22-ц/775/1341/2018

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Азевича В.Б., Дундар І.О.

за участі секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут цивільну справу № 219/8324/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Світлодарської міської ради, Світлодарської міської ради, Міського голови міста Світлодарська ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокспецавтоматика», Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про захист права власності порушеного дискримінаційним шляхом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року (суддя Хомченко Л.І.), постановленої о 16 год. 10 хв. в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву № 7 про звільнення від сплати судових витрат у справі № 219/8324/17, в якій зазначила, що на підставі частини першої та третьої ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан непрацездатної фізичної особи позивача ОСОБА_1 та ту обставину, що на підставі частини першої та другої ст. 55 КПК України вона є потерпілою від кримінального порушення, яким їй завдано моральної та значної майнової шкоди, а також те, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а така заява подана та зареєстрована 24 травня 2017 року у Артемівській місцевій прокуратурі та направлена нею поштовим зв'язком до Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за частиною третьою ст. 186 КК України «Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення або, що завдав значної шкоди потерпілому», просила звільнити її від сплати судових витрат (а.с. 110).

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву № 7-а про звільнення від сплати судових витрат у справі № 219/8324/17, з аналогічним обґрунтуванням підстав для звільнення від їх сплати, зазначених в заяві № 7 від 02 лютого 2018 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат відмовлено.

В серпні 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви про звільнення від сплати судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, витрат із залученням свідків, витрат з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням. Також просила визнати підстави відводу головуючого судді Хомченко Л.І. по чотирьом заявам про відвід судді, викладених в ухвалах Артемівського міськрайоного суду Донецької області від 28 листопада 2017 року, 20 березня 2018 року та 23 квітня 2018 року обґрунтованими та відвести упереджену суддю від вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заява № 7 про звільнення від сплати судових витрат від 02 лютого 2018 року та повторна заява № 7-а від 15 лютого 2018 року не розглянуті суддею у підготовчому провадженні у лютому 2018 року; підготовче провадження 28 лютого 2018 року безпідставно закрито з порушенням процесуального закону без з`ясування, зокрема, розміру заявлених сторонами судових витрат; суд повернувся до розгляду заяви № 7-а про звільнення від сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи лише 24 липня 2018 року, тобто, через п`ять місяців після закриття підготовчого провадження; представником позивача в судовому засіданні 24 липня 2018 року було пояснено суду, що позивач під судовими витратами, пов`язаним з розглядом справи має на увазі витрати передбачені частиною 3 ст. 133 ЦПК України, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, витрати із залученням свідків, витрати з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням; доводи суду на початку мотивувальної частини оскаржуваної ухвали не стосуються заяви позивача про звільнення від сплати судових витрат; постановляючи оскаржувану ухвалу суд послався на ст. 222 ЦПК України, яка не стосується розміру судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, чим порушив норми процесуального права. Крім того, зазначає, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому заявлено чотири обґрунтованих належними доказами відводи, і він помилково, порушуючи правила відводу, не взяв самовідвід.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 32-37).

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність учасників справи, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення від сплати судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в своєму клопотання та представник позивача в судовому засіданні не зазначили від сплати яких судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивача слід звільнити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» судам роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон N 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Звертаючись до суду із заявою про звільнення від сплати судових витрат позивач не зазначила від сплати яких саме судових витрат її слід звільнити. Під час розгляду заяви позивача у судовому засіданні 24 липня 2018 року, представник позивача не конкретизував, від сплати яких судових витрат необхідно звільнити позивача, зазначивши, що цими витратами є витрати, пов`язаними з розглядом справи, що підтверджується технічним записом судового засідання від 24 липня 2018 року.

Розрахунок понесених учасниками справи у зв'язку з розглядом та вирішенням справи судових витрат, в матеріалах справи відсутній.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Апеляційний суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 від сплати судових витрат не перешкоджає доступу до суду, оскільки провадження у справі відкрито та позов ОСОБА_1 розглядається по суті судом першої інстанції. При цьому, оскаржувана ухвала не перешкоджає позивачу звернутися до суду з заявою про звільнення від сплати судових витрат, конкретизувавши їх вид та за наявності підстав, передбачених, ст. 136 ЦПК України.

Аргументи апеляційної скарги про те, що представником позивача в судовому засіданні 24 липня 2018 року було пояснено суду, що позивач під судовими витратами, пов`язаним з розглядом справи має на увазі витрати передбачені частиною 3 ст. 133 ЦПК України, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, витрати із залученням свідків, витрати з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, спростовуються поясненнями представника позивача, зафіксованими технічним записом судового засідання від 24 липня 2018 року.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у задоволенні клопотання суд послався на ст. 222 ЦПК України, яка не стосується розміру судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, є неспроможними, оскільки ст. 222 ЦПК України регулює порядок розгляду заяв та клопотань під час розгляду справи по суті.

Викладена позивачем в апеляційній скарзі вимога щодо визнання підстав відводу головуючого судді Хомченко Л.І. по чотирьом заявам про відвід судді, викладених в ухвалах Артемівського міськрайоного суду Донецької області від 28 листопада 2017 року, 20 березня 2018 року та 23 квітня 2018 року обґрунтованими та відведення упередженого судді від вирішення справи, є передчасною, оскільки ухвали суду першої інстанції щодо відводу судді відсутні в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, передбаченому частиною 1 ст. 353 ЦПК України.

Між тим, за частиною 2 ст. 353 ЦПК України, позивач не позбавлений можливості включити заперечення на ці ухвали до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суддею у підготовчому провадженні у лютому 2018 року не розглянуто заяву № 7 про звільнення від сплати судових витрат від 02 лютого 2018 року та повторну заяву № 7-а від 15 лютого 2018 року та безпідставно закрито підготовче провадження не впливають на суть та законність оскаржуваної ухвали суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2018року.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: В.Б. Азевич

ОСОБА_4