Постанова № 76490107, 12.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/170/18 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/3280/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 12.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 ВЕРЕСНЯ 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Голуб С.А.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року про забезпечення позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лахно Юлія Вікторівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду першої інстанції із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на домоволодіння, загальною площею 661,7 кв. м., житловою площею 196,7 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. та земельну ділянку, на якій знаходиться домоволодіння загальною площею 0,158 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

У червні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що за кредитним договором виникла значна заборгованість, яка була стягнута на користь банку рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30 серпня 2016 року. Враховуючи зазначені обставини та те, що задля забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, банк вважає, що існує імовірність відчуження нерухомого майна відповідачами у справі, а тому просив суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння 661,7 кв. м., житловою площею 196,7 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна до вирішення спору по суті.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт та заборонено вчиняти дії щодо відчуження на домоволодіння, загальною площею 661,7 квадратного метра, житловою площею 196,7 квадратного метра, з наступними будівлями та спорудами: А -жилий будинок; Б - сарай; В - альтанка; Г - альтанка; №1-3 - огорожа; №4-6 - доріжка, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що подана банком заява про забезпечення позову не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, оскільки в ній не обґрунтовано необхідності забезпечення позову та обраного заходу забезпечення позову. Окрім того зазначає, що нерухоме майно, на яке накладено арешт, вже перебуває під обтяженням, оскільки є предметом договору іпотеки, а тому не може бути відчужене.

Також скаржник зазначає, що нерухоме майно зареєстровано на померлу Соколовську Л.А., що перешкоджає відчуженню такого майна, таким чином у суду першої інстанції були відсутні достатні правові підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.

Окрім того в доводах апеляційної скарги зазначено, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що також не відповідає вимогам ст.. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу апеляційного суду надійшов відзив ПАТ «Укрсоцбанку» на апеляційну скаргу.

У поданому відзиві ПАТ «Укрсоцбанк» зазначає, що ним було дотримано всіх вимог процесуального законодавства щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, а пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні тому, що вжиті заходи забезпечення позову не порушують права та інтереси відповідачів у справі. Окрім того, обрані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного у відзиві, ПАТ «Укрсоцбанк» просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення враховуючи таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір з приводу нерухомого майна, а тому дійшов висновку, що існує ризик перетворення чи відчуження спірної земельної ділянки, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст.. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Так, відповідно до п. 4 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального законодавства при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі суду.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: