Постанова № 7648071, 11.01.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.01.2010р.                                                             справа №16/191

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:представник не з"явився від відповідача:Ляшкевич М.П. за довір. № 14 від 17.04.2007р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області

від16.10.2009 року

по справі№16/191

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Новатор" м. Донецьк

про

за зустрічним позовом

до

про стягнення 286 873,70 грн.

товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк

товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ

визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним           Господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) рішенням від 16.10.2009р. відмовив у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Ласка Лізинг") до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ "ВО "Новатор") про стягнення заборгованості з лізингових платежів в загальній сумі 286 873,70 грн. Зустрічний позов ТОВ "ВО "Новатор" про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним суд задовольнив.

          Крім того, суд стягнув з ТОВ "Ласка Лізинг" витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

          Судове рішення мотивоване тим, що сторони, укладаючи договір лізингу, не дійшли згоди щодо такої істотної умови, як предмет договору.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Ласка Лізинг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. у справі № 16/191 просить скасувати, позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

          Зокрема, заявник посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги лист ТОВ "Будмонтаж-Сервіс" № 196, в якому вказувався серійний номер баштового крану, поставленого за договором поставки № 17/05/2007 від 17.05.2007р.

          Позивач свого представника у судове засідання 11.01.2010р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

          Представником відповідача 09.12.2009р. надано відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. у справі № 16/191 просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши заперечення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          ТОВ "Ласка Лізинг" звернулось до суду з позовом до ТОВ "ВО "Новатор" про стягнення 286 603,70 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. щодо своєчасної оплати лізингових платежів.

          30.06.2009р. позивач уточнив позовні вимоги, у зв"язку з арифметичною помилкою при розрахунку ціни позову просив суд стягнути з відповідача 286 873,70 грн., з яких: заборгованість в сумі 273 791,23 грн., неустойка в сумі 8 997,18 грн., інфляція в сумі 2 960,63 грн. та три процента річних в сумі 1 124,66 грн. (арк. справи 39-40). Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

          Під час розгляду справи ТОВ "ВО "Новатор" звернулось з зустрічною позовною заявою про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним, посилаючись на ст. ст. 203, 207, 215, 760 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" (арк. справи 62-66).

          Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2007р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 839/05/2007, за умовами якого ТОВ "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) зобов’язаний придбати у свою власність обладнання (Майно) відповідно до встановленої ТОВ "ВО "Новатор" (Лізингоодержувач) Специфікації (тип: Спецтехніка, марка, модель: Кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 т (одна одиниця), 2007р. випуску, специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 17.05.2007р.) та передати його без надання послуг з технічної експлуатації Лізингоодержувачу в якості Предмету Лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти його на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов"язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов"язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Посилання ТОВ "ВО "Новатор" на те, що при укладені спірного договору сторонами не було погоджено таку істотну умову договору як предмет договору є безпідставними, оскільки укладений між сторонами договір є договором непрямого лізингу, тобто майно (предмет договору) спеціально придбане лізингодавцем у продавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" м. Кривий Ріг відповідно до встановлених лізингоодержувачем (ТОВ "ВО "Новатор") специфікацій та умов, що зафіксовано в п. 2.2. Договору лізингу.

На вимогу апеляційного суду позивач надав заявку ТОВ "ВО "Новатор" від 28.04.2007р. на укладення угоди фінансового лізингу, в якій лізингоодержувач самостійно визначив предмет лізингу - кран баштовий НК 40/21 В та продавця - ТОВ "Будмонтаж-Сервіс" м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40 а.

Посилання представника відповідача на відсутність відповідної заявки щодо предмету спірного договору лізингу, в зв"язку з тим, що лізингоодержувач її не оформляв (лист № 7/1 від 06.12.2010р.) апеляційний суд вважає безпідставним та неправдивим, яке спростовується умовами договору лізингу та наданою позивачем копією такої заявки.

Предмет договору лізингу сторони визначили в п. 1.1. як спецтехніка: кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 т (одна одиниця), рік випуску 2007 згідно специфікації продавця додаток до договору купівлі-продажу від 17.05.2007р.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору лізингу майно придбається лізингодавцем у продавця, визначеного лізингоодержувачем, а саме, у ТОВ "Будмонтаж-Сервіс".

Відповідач отримав предмет лізингу - кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 т (одна одиниця) згідно акту здачі-приймання майна від 13.07.2007р. (а.с. 27).

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, останній використовував кран баштовий, отриманий за договором лізингу, сплачував відповідні лізингові платежі, будь-який спір щодо предмету лізингу був відсутнім.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ "Будмонтаж-Сервіс" повідомив лізингодавцю на його запит серійний номер баштового крану згідно паспорта заводу -виробника (а.с. 86-88).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо невизначеності сторонами предмету договору лізингу є безпідставним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Апеляційний суд також не може погодитись з висновком господарського суду про недійсність спірного договору лізингу через невідповідність його умов ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" з наступних підстав.

Стаття 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає предмет лізингу, яким може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (частина перша).

Лізингоодержувачем не доведено, що предмет лізингу - кран баштовий не відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Посилання господарського суду на те, що видача сертифікату відповідності серія ДЗ № UA1.069.0056073-07 товариством з обмеженою відповідальністю "Центр діагностики сертифікації "Тиск" є порушенням ч. 1 ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" є помилковим та недоведеним, оскільки зазначена правова норма лише визначає, що сертифікація на відповідність обов"язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Стаття 18 зазначеного Декрету передбачає, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

ТОВ "ВО "Новатор" не доведено, що сертифікат відповідності видано з порушенням Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Посилання суду на те, що сертифікат відповідності діє з 07.05.2007р. до 17.01.2009р. не є підставою для визнання договору лізингу від 17.05.2007р. недійсним, оскільки на момент його вчинення сертифікат діяв.

Крім того, зазначений сертифікат відповідності підтверджує відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні (ст. 18 "Сертифікація продукції, що імпортується" Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" № 46-93 від 10.05.1993р.).

Сертифікат видано товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" м. Кривий Ріг і він поширюється на крани баштові, що виготовляються серійно з 18.01.2007р. по 17.01.2009р. Виробник продукції є "Guangxi Construction Engineering Group Construction Machinery Manufacturing Co., Ltd." № 1 Xiu An Road, Nanning, Guangxi, Китай (а.с. 85).

Крім того, укладаючи договір лізингу, сторони в п. 2.6. визначили, що лізингоодержувач самостійно вибрав продавця і майно для свого користування, чим визнає, що лізингодавець не несе відповідальності за будь-які втрати та збитки, що виникають у лізингоодержувача або третіх осіб, пов"язані зі строком поставки майна, якістю, комплектністю, справністю або придатністю майна, його частини, або частин до експлуатації.

Господарським судом не надано правової оцінки такій підставі недійсності договору лізингу, зазначеній у зустрічному позові як визначення в пунктах 2.3, 6.1., 6.2., 6.3. Договору ціни в умовних одиницях, що суперечить приписам ст. 189 Господарського кодексу України, відповідно до якої ціна має визначатись у гривнях.

Цей довід є безпідставним, оскільки в п. 6.1. сторони передбачили, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, виражена в гривнях України і дорівнює одному долару США відповідно до курсу в порядку, визначеному в п. 6.1.1. Договору.

Крім того, ТОВ "ВО "Новатор" не враховано положення ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          Тобто чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Інших підстав недійсності договору фінансового лізингу від 17.05.2007р. лізингоодержувач у зустрічній позовній заяві не навів, тому його вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Позов ТОВ "Ласка Лізинг" про стягнення з лізингоодержувача заборгованості з лізингових платежів 22, 23 та 24 періодів апеляційна інстанція вважає обґрунтованим, зокрема, умовами договору лізингу п. 6.5. якого передбачає, що лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір платежу зазначено в Графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору).

Сторони додатковою угодою від 17.05.2007р. № 839/05/2007-ДС/2 виклали додаток № 1 до договору в новій редакції (а.с. 25-26).

Крім основного боргу за платежами 22, 23 та 24 періодів в загальній сумі 273791,23 грн., позивач нарахував 8 997,18 грн. - неустойку, передбачену п. 8.5. Договору, а також інфляційні витрати - 2 960,63 грн. і три процента річних в сумі 1 124,66 грн.

Розрахунок суми позову, зроблений ТОВ "Ласка Лізинг", відповідачем не спростований (а.с. 9-12, 39-40).

Вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами підлягають задоволенню з урахуванням умов договору фінансового лізингу від 17.05.2007р., зокрема, щодо строку його дії.

На підставі вищезазначеного, рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. у справі № 16/191 підлягає скасуванню. Позов ТОВ "Ласка лізинг" підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ВО "Новатор" слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, витрати по сплаті позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача - ТОВ "ВО "Новатор" м. Донецьк.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ задовольнити.

          Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. у справі № 16/191 скасувати.

          Абзаци 1-5 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. у справі № 16/191 викласти у наступній редакції:

          "Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк про стягнення 286 873,70 грн. задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк (вул. Ревякіна, 20, м. Донецьк, 83024; ЄДРПОУ 19374755; р/р 26008301748084, Головне управління ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ (вул. Димитрова, 5, корп.2, Бізнес-Центр „Реноме”, м. Київ, 03150; ЄДРПОУ 33104543; р/р 26008301013536 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) заборгованість в сумі 273 791,23 грн., неустойку в сумі 8 997,18 грн., інфляційні витрати в сумі 2 960,63 грн., три процента річних в сумі 1 124,66 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 866,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 1 476,86 грн.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним відмовити".

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5. г/с Дон. обл.