Рішення № 7648054, 29.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2010 р.Справа № 16/1302 За позовом 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дунаївці

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецька МТС" с. Мушкутинці Дунаєвецького району

2. Фермерського господарства „Січ”, с. Січенці Дунаєвецького району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький

про 1. розірвання договору визнання і взаємозаліку, укладеного 18.10.2006р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони та Фермерським господарством „Січ”

2. стягнення з ТОВ „ДунаєвецькаМТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках.

Суддя

Представники сторін:

Від 1-го позивача: ОСОБА_4 - за довіреністю від 27.07.09 р.;

Від 2-го позивача: не з`явився;

Від 1-го відповідача: не з'явився;

Від 2-го відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: Позивачі із врахуванням зміни позовних вимог, просять суд розірвати договір визнання і взаємозаліку, укладений 18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони та Фермерським господарством „Січ” та стягнути з ТОВ „ДунаєвецькаМТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що згідно ст.652 ЦК України („Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин”) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Із урахуванням зазначеного, на думку позивачів, суд має усі підстави для розірвання цього договору визнання і взаємозаліку. Як стверджують позивачі, внаслідок розірвання вищенаведеного договору, його умови, що стосуються, зокрема, зарахування перестають діяти. Таким чином, дія договору відступлення права вимоги від 14.08.06 р. продовжується. Згідно цього договору до позивачів перейшли усі права вимоги первісного кредитора СПД ОСОБА_3 з оплати останньому від ТОВ „Дунаєвецька МТС” 433 000 грн.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку із тим, що підстава стягнення грошових коштів ґрунтується на підставі заміни кредитора у зобов'язанні, а не на необхідності справедливого розподілу витрат, які сторони понесли на виконання спірного договору, посилання відповідача на ч.3 ст.652 та ч.4 ст.653 ЦК України позивачі вважають безпідставними.

Представник позивача-1 позовні вимоги підтримав, подав суду заяву від 25.12.2009р. з обґрунтуваннями додаткових підстав позову та додаткові пояснення. Вказаною заявою повідомив, що спірним договором визнання і взаємозаліку, сторони, крім іншого, шляхом зарахування, припинили два зобов'язання, а саме: зобов'язання із оплати на користь відповідача 377 000 грн., в якості оплати за майно, що передано по мировій угоді; зобов'язання із оплати на користь позивачів 433 000 грн., які відповідач повинен був сплатити згідно договору відступлення права вимоги від 14.08.06 р.

Зазначає, що на таке зарахування і припинення вказаних зобов'язань позивачі, як випливає із спірного договору, пішли за умови додаткового визнання відповідачем, зазначеної мирової угоди (рішення третейського суду), оскільки ця угода була підписана лише представником ТОВ „Дунаєвецька МТС”, а саме товариство стало вчиняти дії на оскарження рішення третейського суду (мирової угоди).

Таким чином спірний договір визнання і взаємозаліку не вимагає від сторін будь-якого виконання, чи вчинення дій, на що необхідно понести витрати, а лише припинив зустрічні зобов'язання між сторонами, що ґрунтувалися на інших не пов'язаних між собою правочинах (рішення третейського суду, відступлення права вимоги). Оскільки рішення третейського суду, яким затверджена мирова угода, скасовані, той статус правовідносин, який сторони намагалися закріпити спірним договором визнання і взаємозаліку, не може бути збережений.

Посилається на ст. 652 ЦК України, згідно якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Із врахуванням зазначеного, на думку позивача, суд має усі підстави для розірвання цього договору визнання і взаємозаліку. Внаслідок розірвання цього договору його умови, що стосуються, зокрема, зарахування перестають діяти, а дія договору відступлення права вимоги від 14.08.06. продовжується.

Вказує, що згідно цього договору до позивачів перейшли усі права вимоги первісного кредитора СПД ОСОБА_3 з оплати останньому від ТОВ „Дунаєвецька МТС” 433 000 грн. Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, однією із підстав стягнення коштів є зобов'язання відповідача за договором відступлення права вимоги від 14.08.06 р. Окрім цього, рішенням Дунаєвецького районного суду від 01.06.09. встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи майном, про яке йдеться в мировій угоді та рішенні третейського суду, за нікчемним правочином.

Як видно із договору визнання і взаємозаліку, за це майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розрахувалися зустрічними вимогами до боржника. Згідно ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Із врахуванням вищевикладеного, позивач-1 підтримує позовні вимоги та просить суд розірвати договір визнання і взаємозаліку, укладений 18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони, та Фермерським господарством „Січ”. А також стягнути з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 грн., в рівних частках.

Представником позивача-2 25.12.2009 р. до суду подано заяву про неможливість явки в судове засідання та про подальший розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Повноважні представники 1-го відповідача проти позову заперечили, вказали на безпідставність заявлених до стягнення сум. Крім того, подали докази, зокрема копію договору про надання юридичних послуг №8 від 05.03.2001р., згідно якого визначено вартість юридичних послуг в сумі 260 044,95 грн. При цьому, згідно акта звірки розрахунків від 24.04.2002 р. було сплачено 29 000, 00 грн., тому вимоги позивачів про стягнення суми 433 000,00 грн. відповідач-1 вважає безпідставними.

Крім того, відповідач-1 подав письмову заяву від 10.11.2009р., згідно якої просить застосувати до позовних вимог позивачів по даній справі строк позовної давності звернення до суду, оскільки боргове зобовязання, на думку позивачів, виникло з договору визнання і взаємозаліку від 18.10.2006 р., тобто понад 3 роки тому.

У поданому суду письмовому запереченні від 26.11.2009 р. відповідач-1 звертає увагу суду на наступне: згідно з договором №8 від 05.03.2001р. передбачено, що замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця в розмірі: а) 25 % від суми позову по справі № 7/1940, що складає 433 408,гри., при умові, що позивачу по справі № 7/1940 в позові до „Замовника” про стягнення 1733 633 грн. арбітражним судом буде відмовлено, із них здійснити „виконавцю” передоплату терміном до 14.03.01 - 10 000 грн.; до 14.04.01 - 5 000 грн.; до 14.05.01 - 10000 грн.; б) кінцевий розрахунок „Замовника” перед „Виконавцем” здійснюється на протязі 3-х днів з дня прийняття арбітражним судом рішення по справі № 7/1940.

При цьому, вказує, що по справі №7/1940 господарським судом Хмельницької області рішення було прийняте 26.03.2002 р. і зобов'язання ТОВ „Дунаєвецька МТС” перед ОСОБА_3, виникло 29.03.2002 р. Оскільки станом на 29.03.2002р. діяв Цивільний кодекс УРСР (1963р.), яким в ст.71 було встановлено 3-річний строк позовної давності, який сплив 29.03.2005р.

Таким чином, вважає, що станом на 14.08.2006р. коли кредитор ОСОБА_3 відступав право вимоги боргу з ТОВ „Дунаєвецька МТС” новим кредиторам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вже сплинула позовна давність, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач-1 зазначає, що згідно п.1 ст.256 ЦК України громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали б звернутися до суду за захистом свого права до 29.03.2005 р. Проте, станом на 29.03.2005 р. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали цивільно-правових відносин з ТОВ „Дунаєвецька МТС” і ТОВ „Дунаєвецька МТС” не мала зобов'язань перед ними. Єдиною особою, яка мала право звертатися до суду це ОСОБА_3, який мав цивільно-правові відносини з ТОВ „Дунаєвецька МТС” на підставі Договору № 8 від 25.03.2001 р. За таких обставин, відповідач-1 просить суд про застосування строку позовної давності та відмовити позивачу в позові.

Третьою особою направлено на адресу суду лист про долучення до матеріалів справи доказів та про розгляд справи без участі 3-ї особи. До листа долучено копію протоколу №9 рішення загальних зборів засновників ТОВ „Дунаєвецька МТС” де визнано заборгованість перед ОСОБА_3 по договору №8 від 05.03.2001 р. в розмірі 433408,00 грн. та інші документи, що долучаються судом до матеріалів справи.

Ухвалами суду від 10.11.2009р., від 26.11.2009р. суд в порядку ст. 38 ГПК України витребував в прокуратури Дунаєвецького району документи, необхідні для вирішення спору, а саме: пояснення, що відбиралися працівниками прокуратури району в ОСОБА_3 під час проведення відповідної перевірки.

На виконання вимог суду, прокуратурою Дунаєвецького району за вих.№ 1361 від 24.11.2009р. направлено завірені копії пояснень ОСОБА_3, які в нього відбирались працівникам прокуратури Дунаєвецького району в ході прокурорських перевірок.

Подані документи оглянуті судом, їх копії долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, що підтверджено свідоцтвами про державну реєстрацію відповідно №522179 серії ВО1 та №450395 серії ВОО.

18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС”, гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ФГ „Січ”, було укладено договір визнання і взаємозаліку б/н, предметом якого є „взаємозалік боргових зобовязань по наступним правочинам: довір відступлення права вимоги від 14.08.2006р. та Мирової угоди від 02.10.2006р., затвердженої рішенням Третейського суду від 03.10.2006р. з погашенням залишку заборгованості в розмірі 56000,00 грн.”

Згідно п.п.2.1.1-2.1.4 договору, ТОВ „Дунаєвецька МТС” зобовязувалась: „визнати безумовно чинним договір відступлення права вимоги від 14.08.2006р., за яким товариство визнало правомірність переуступки свого боргового зобовязання у розмірі 433000,00 грн. перед своїм кредитором по згаданому договору на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати безумовно чинною та виконаною належним чином і повністю Мирову угоду від 02.10.2006р., яка укладена від імені товариства „Дунаєвецька МТС” представником, затверджену рішенням Третейського суду від 03.10.2006р., за якою товариство передало у власність в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, зазначене в п. 1 згаданої Мирової угоди на суму 377000,00 грн.; сплатити різницю, що залишилась по взаємозаліку зобовязань сторін, що випливають із правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56000,00 грн. у строк до 10.12.2006р.; сплатити поручителю винагороду в сумі 1% від зазначеної в п. 1 договору суми основного боргу.”

Відповідно п.п.2.2.1-2.3.3 даного договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобовязувались перед товариством: „визнати безумовно чинним правочини, про які йдеться в пунктах 2.1.1 та вважати суму, що залишилась по взаємозаліку зобовязань сторін, що випливають з правочинів, згаданих в п.1 цього договору в розмірі 56000,00 грн. повним погашенням зобовязань товариства „Дунаєвецька МТС” перед ОСОБА_2 та ОСОБА_1, після її сплати.

Сторони погодили, що поручитель зобовязується перед іншими сторонами по цьому договору в повному обсязі, включаючи оплату збитків і штрафних санкцій, сплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за товариство суму в розмірі 56000,00 грн. Отримавши вимогу по оплаті від сторін цього договору, повідомити про цей факт товариство протягом трьох днів від дня одержання вимоги. Бути зобовязаним як поручитель до 30 серпня 2007р. включно. (п.п. 2.3.1-2.3.3 договору).

14.08.2006 р. між приватним підприємцем ОСОБА_3 („кредитор”) та „новими кредиторами” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з другої сторони і „боржником” ТОВ „Дунаєвецька МТС” укладено договір відповідно до якого „кредитор” уступає свої майнові вимоги в розмірі 433000 грн. до „боржника” „новим кредиторам” по договору №8 від 05.2001 р. Акту звірки від 29.04.2004 р.

Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 03.10.2006 р. затверджено мирову угоду, відповідно до якого право власності на споруди та приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1 (зазначені в таблиці рішення) визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2008 р. скасовано рішення третейського суду від 03.10.2006 р. і проведену на його підставі 24.10.2006 р. державну реєстрацію права власності на обєкти нерухомого майна які знаходяться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивач, із врахуванням поданих суду уточнень, які прийняті судом, просить суд розірвати договір визнання і взаємозаліку, укладений 18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони, та Фермерським господарством „Січ”, просить стягнути з ТОВ „Дунаєвецька МТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 грн. в рівних частках.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З положень ст.11 та ст.509 ЦК України вбачається , що в силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено договір визнання і взаємозаліку від 18.10.2006 р., який, крім іншого, має елементи договору поруки, переводу боргу та зобовязань по взаємозаліку взаємних вимог, які виникли з інших правочинів, зокрема з договору відступлення права вимоги від 14.08.2006р. та мирової угоди від 02.10.2006р.

Приписами статей 651,652 ЦК України передбачені підстави розірвання договору.

Зокрема, ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частинами 3,4 вказаної статті передбачено, що в разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову.

Враховуючи те, що позивачами не доведено та не подано доказів на підтвердження зміни істотних обставин, яким сторони керувались при укладанні спірного договору із врахуванням вимог ст.652 ЦК України, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання договору від 18.10.2006. безпідставним, не підтвердженими відповідними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом також приймається до уваги, що відповідач-1 - ТОВ „Дунаєвецька МТС”, яка є стороною спірного договору, заперечує проти його розірвання, вважаючи його дійсним, оскільки зобов`язання по ньому не припинені.

Щодо вимог позивача про стягнення ТОВ „Дунаєвецька МТС” на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень в рівних частках, судом враховується наступне:

Із поданих матеріалів справи слідує, що про заборгованість в сумі 433000,00 грн., яку позивачі просять стягнути на свою користь з ТОВ „Дунаєвецька МТС”, вказується в договорі відступлення права вимоги від 14.08.2006р., по якому кредитор ОСОБА_3 відступив новим кредиторам -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право вимоги з ТОВ „Дунаєвецька МТС” заборгованості за договором №8 від 05.03.2001 року.

Договором №8 від 05.03.2001р. було передбачено, що ТОВ „Дунаєвецька МТС” (замовник) зобов'язувалось оплатити послуги ПП ОСОБА_3 (виконавцю) в розмірі 25 % від суми позову по справі №7/1940, що складає 433408,00 грн. при умові, що позивачу по справі №7/1940 в позові до замовника про стягнення 1733 633,00 грн. арбітражним судом буде відмовлено. Кінцевий розрахунок замовника перед виконавцем здійснюється на протязі 3-х днів з дня прийняття арбітражним судом рішення по справі № 7/1940.

26.03.2002р. господарським судом Хмельницької області було прийнято рішення по справі №7/1940, тому зобов'язання ТОВ „Дунаєвецька МТС” по сплаті боргу перед ПП ОСОБА_3В, виникло 29.03.2002 р.

Станом на 29.03.2002р. діяв Цивільний кодекс УРСР (1963р.), який передбачав (ст.71), що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Судом зважається на те, що строк звернення до суду саме виконавця по договору ПП ОСОБА_3, сплив 29.03.2005р.

Станом на 29 березня 2005 року набув чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. (чинний з 01.01.2004р.). Згідно ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.ст.256 ,257 ЦК України).

Згідно ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідачем-1 (ТОВ „Дунаєвецька МТС) було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, суд вважає, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 433000,00 грн. є безпідставними, оскільки заявлені за межами строку позовної давності.

Судом також приймається до уваги, що згідно договору про відступлення права вимоги від 14.08.2006 р., по якому кредитор ОСОБА_3 відступив новим кредиторам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право вимагати від ТОВ „Дунаєвецька МТС” сплати заборгованості в сумі 433000,00 грн., вже сплинула позовна давність, оскільки відповідно до вимог ст.262 ЦК України заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Судові витрати по справі на відповідачів не покладаються у звязку із відмовою в позові. Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дунаївці до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецька МТС”, с. Мушкутинці Дунаєвецького району, Фермерського господарства „Січ”, с. Січенці Дунаєвецького району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький про розірвання договору визнання і взаємозаліку, укладеного 18.10.2006 р. між ТОВ „Дунаєвецька МТС” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони та Фермерським господарством „Січ”, стягнення з ТОВ „ДунаєвецькаМТС” (код ЄДРПОУ 30560932) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 433 000 гривень, в рівних частках, відмовити.

Суддя

Віддруковано 6 прим.:

1-до матеріалів справи

2,3-позивачам

4,5-відповідачам

6-третій особі