Рішення № 7648038, 21.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2010 Справа № 13/210-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія ШАБО"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участі представників сторін:

позивача Гапєєнко М.В. (представника за дорученням),

відповідача ОСОБА_3 (представника за дорученням),

про стягнення 746508,26 грн,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 759013,40 грн, з яких: 740495,76 грн основної заборгованості, 13186,12 грн пені, 3400,70 грн інфляційних та 1930,82 грн річних, обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 1/07 від 20.02.2007 р. щодо своєчасної оплати поставленого товару. В подальшому під час судового розгляду справи заявою від 08.01.2010 р. позивач зменшив суму стягнення, заявивши вимоги про стягнення 746508,26 грн, з яких: 727995,76 грн основної заборгованості, 13185,56 грн пені, 3396,20 грн інфляційних та 1930,74 грн річних. Ця заява прийнята судом, оскільки за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

При відкритті провадження у справі суд зобовязував відповідача надати відзив на позов, проте ці вимоги ним не виконані. Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача не спростовував заявлених вимог, вказуючи лише на необхідність зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, предметом спору за якою є визнання недійсним вказаного договору поставки, а також надання відстрочки у виконанні судового рішення.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відхилене, оскільки ним не надано доказів наявності іншої справи.

За результатами розгляду справи за згоди представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 20 лютого 2007 року між сторонами укладено договір поставки № 1/07, за умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу алкогольну продукцію відповідно до заявок відповідача в асортименті, за умовами та вартістю, зазначеною в додатках (специфікаціях) до договору, а останній, в свою чергу, зобовязався за пунктом 3.5. договору в редакції додаткової угоди від 23.07.2008 р., сплачувати її вартість протягом 35 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

На виконання умов договору позивач відповідно до накладних № 1-Ш-003640 від 07.09.2009 р. на суму 3012,12 грн, № 1-Ш-003643 від 07.09.2009 р. на суму 370984,38 грн, № 1-Ш-003644 від 07.09.2009 р. на суму 7840,80 грн, № 1-Ш-003916 від 29.09.2009 р. на суму 166216,80 грн, № 1-Ш-003918 від 29.09.2009 р. на суму 1187,58 грн, № 1-Ш-004046 від 12.10.2009 р. на суму 2203,38 грн, № 1-Ш-004047 від 12.10.2009 р. на суму 190418,70 грн, № 1-Ш-004048 від 12.10.2009 р. на суму 2613,60 грн поставив відповідачу продукцію на загальну суму 744477,36 грн. Факт поставки та отримання продукції відповідачем не оспорюється.

В свою чергу, відповідач умови договору в повному обсязі не виконала, вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не сплатила, у звязку з чим на даний час заборгувала за обліковими даними позивача 727995,76 грн.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким на підставі приписів статті 265 Господарського кодексу України одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товар), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до статті 266 того ж Кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобовязань за вказаним договором, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобовязань за договором позивачем нараховані згідно до розрахунку, вказаного в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог 3396,20 грн інфляційних та 1930,74 грн річних, у звязку з чим суд зазначає, що згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, в пункті 5.2. договору сторонами обумовлено нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. На підставі цього позивачем нарахована пеня згідно до розрахунку в розмірі 13185,56 грн, нарахування якої є правомірним, оскільки за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Таким чином, нарахування пені є правомірним та ці вимоги підлягають задоволенню.

Водночас клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню, оскільки представником не наведено та не підтверджено документально неможливості виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, судові витрати покладаються на відповідача. При цьому суд зазначає, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено державне мито в розмірі 7590,14 грн, що відповідає сумі стягнення, яка була заявлена у позові 759013,40 грн. В подальшому позивач зменшив позовні вимоги до суми стягнення 746508,26 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню державне мито, яке сплачене позивачем, лише в сумі 7465,08 грн.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_1; розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в Миколаївському регіональному управлінні ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит”, МФО 326933; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торговельна компанія ШАБО” (розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Дзержинського, 10; розрахунковий рахунок 26008123994 в Одеській обласній дирекції „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 328351, код 32751876) 727995,76 грн основної заборгованості, 13185,56 грн пені, 3396,20 грн інфляційних, 1930,74 грн річних, 7465,08 грн витрат по сплаті державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дата підпису рішення 22 січня 2010 року.

Суддя М.К. Закурін