Рішення № 7648014, 13.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2010 Справа № 16/214-ПД-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Дружба Плюс" відкритого акціонерного товариства "Дружба", м.Херсон

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 146356 грн. 80 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - юрист Бульба Т. В. дов. від 03.03.09 р.

від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 16.10.208 року, представник

Дочірнє підприємство "Дружба плюс" відкритого акціонерного товариства "Дружба" (позивач) звернувся до суду про позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідача) заборгованості за експлуатацію торгівельного місця у розмірі 146 356 грн.80 коп., в тому числі пені у сумі 51256 грн.80 коп. Також позивач просив суд розірвати договір експлуатації торгівельного місця, укладеного 01.06.08 між ним та відповідачем, а також звільнити надане йому торгівельне місце під розміщення кафе та літньої площадки загальною площею 290 кв.м по вул. Миру 20 у м. Херсоні шляхом демонтажу кафе та літньої площадки

В ході розгляду справи позивач на підставі ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просив стягнути пені у сумі 14972 грн.17 коп., а всього 110 072 грн.17 коп. ( т.1 арк.60)

Пізніше позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути ще неустойку за час прострочення обов'зку відповідача щодо повернення позивачеві торгівельного місця у сумі 72 445 грн.08 ( т.1 арк.74).

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що твердження позивача, що між сторонами був укладений договір експлуатації торгівельного місця 01.06.08 є помилковим, оскільки між сторонами діяв договір експлуатації торгівельного місяця №027 від 01.07.07, за яким позивач надав відповідачу торгівельне місце (земельну ділянку) строком до 31.12.10. Вартість договору склала 1650 грн. на місць. Тому, на думку відповідача, після закінчення дії договору від 01.06.08, продовжив свою дію договір від 01.07.07. Відповідач звертає увагу суду на сам договір від 01.06.08. Він зазначає, що предметом договору від 01.06.08 було торгівельне місце, за яке відповідач мав сплачувати 9850 грн. в місяць. Відповідач зазначає, що правовідносини щодо експлуатації торгівельного місця урегульовані Правилами торгівлі на ринках, Указом Президента України від 28.06.99 № 761/99 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”, декретом КМУ від 20.05.93 № 56-93 “ Про місцеві податки та збори”. Відповідач пояснює, що згідно наведених норм платою за користування торгівельними місцями визначено ринковий збір, розмір якого встановлюють органи місцевого самоврядування та не можуть перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб. На думку відповідача, визначена орендна плата за договором від 01.06.08 є непомірно великою та перевищує встановлену законодавством межу ринкового збору. Також відповідач звертає увагу суд, що за спірним договором від 01.06.08 предметом передачі в експлуатацію фактично було не торгівельне місце, а земельна ділянка для встановлення кафе та літньої площадки. Відповідач прийшов до висновку, що існує не договір оренди торгівельного місця, а оренда земельної ділянки. Це пояснює подвійність оплати за право знаходитися на ринку. З однієї сторони відповідач сплачує ринковий збір у розмірі 765 грн., з іншої сторони він сплачує ще й 9850 грн., що є платою за земельну ділянку. Відповідач наголошує, що з урахуванням того, що земельна ділянка, яка передана відповідачу за спірним договором знаходиться в оренді у ВАТ “Дружба”, то фактично спірний договір є договором суборенди земельної ділянки, право на суборенду якої позивач мав тільки б після отримання дозволу від Херсонського міськвиконкому як власника земельної ділянки, чого не було зроблено. На думку відповідача, при укладені договору суборенди земельної ділянки розмір орендної плати має визначатися на підставі ст.21 ЗУ “Про оренду землі”. Відповідач вважає, що позивач незаконно встановив орендну плату у розмірі 35 грн. за кв.м., тоді як за договором оренди земельної ділянки передбачено плату у розмірі 0,1 грн. за 1 кв.м. Встановлення такої орендної плати за суборенду, що у 350 разів перевищує орендну плату за землю є незаконним. Також відповідач не погодився із розміром нарахованої пені. Також у відповідача визвали сумнів надані позивачем документи, які останній надав для підтвердження обладнання торгівельного місця, а саме дефектний акт технічного огляду території "Старт", локальний кошторис за жовтень 1999 року на суму 146988 грн., наказ ВАТ підприємство "Дружба" №77. На думку відповідача, надані документи не підтверджують, що відповідачу було надано саме торгівельне місце, а не земельна ділянка. Відповідач пояснив, що він самостійно проводив роботи по підведенню до свого кафе електроосвітлення, водопостачання, що підтверджено договорами від 17.11.98 та 11.12.98. Таким чином, спростовуються доводи позивача про надання відповідачу за договором обладнаного торгівельного місця. Відповідач надав документи, які на його думку підтверджують факт існування кафе ще у 1998 році. Також відповідач звернув увагу суду, що позовну заяву подано від імені дочірнього підприємства "Дружба плюс", при цьому позивач посилається на договір доручення, за яким ВАТ підприємство "Дружба" делегувало свої повноваження щодо ринкових відносин ДП "Дружба плюс". За цим договором Довіритель відповідає за Повіреного, якщо під час виконання доручених йому завдань виникають спірні питання між повіреним та приватним підприємцем. В зв"язку з цим, відповідач вважає, що ДП "Дружба плюс" є неналежним позивачем у справі. Також відповідач ставить суд до відома, що він отримав вимогу про звільнення об'єкту оренди з 10.01.10, лист №50 від 06.08.09, на який позивач посилається, нараховуючи неустойку, він не отримував.

Відповідачем заявлено клопотання, за яким він просив зупинити провадження у справі до розгляду справи № 7/14-ПД-10 про визнання спірного договору недійсним.

Суд відхиляє зазначене клопотання та пояснює, що відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі коли неможливо розглянути дану справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Із огляду на надані документи до клопотання суд дійшов до висновку, що розгляд справи № 7/14-ПД-10 не є перешкодою для вирішення даної справи. Якщо прийняте рішення у справі № 7/14-ПД-10 можливо буде оцінити як нововиявлені обставини, то відповідач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою у межах даного провадження для перегляду рішення, якщо воно буде прийнято не на користь позивача.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 11.01.2010 року до 13.01.2010 року.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що 11.01.01 ВАТ підприємство “Дружба” уклало договір оренди земельної ділянки №469 з виконавчим комітетом Херсонської міської ради. За договором підприємству передано в оренду земельну ділянку площею 1,1641 га, яка знаходиться по вул. Миру у м. Херсоні під розміщення ринку “Старт”. Договір укладено строком на 40 років.

Судом встановлено, що між ВАТ підприємства “Дружба” та дочірнім підприємством “Дружба плюс” ВАТ підприємства “ Дружба” 01.05.06 був укладений договір доручення № 3 ( т.1 арк.19). За п.1.1 договору ДП “ Дружба плюс” виступило Повіреним, на яке Доручитель поклав зобов'язання, зокрема, надавати торгівельні місця приватним підприємцям, що здійснюють торгівельну діяльність на території ринку та укладати з ними договори експлуатації торгівельного місця, збирати кошти за експлуатацію торгівельних місць з приватних підприємців, які здійснюють торгівельну діяльність на території ринку. За п.4.1 договору строк дії договору був визначений сторонами до 01.05.07. В договорі зазначено, що договір є пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін за один місяць письмово не попередить іншу сторону про припинення своїх зобов'язань за договором.

Позивач не надав доказів, що протягом 2007-09 років жодна із сторін договору попередила про припинення своїх зобов'язань. Отже, на день розгляду справи, зазначений договір діє.

Судом встановлено, що за своєю природою даний договір є договором доручення.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов”язується вчинити певні юридичні дії він імені та за рахунок другої сторони. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки довірителя.

Із огляду на вказане суд дійшов до висновку, що договір доручення укладений у відповідності до чинного цивільного законодавства. Оскільки Доручитель надав йому повноваження щодо укладення договорів, збирання коштів за експлуатація торгівельного місця , то Повірений може бути позивачем у справах, які витікають із виконання саме доручених зобов”язань.

Зазначеним спростовується посилання відповідача на п.3.2 договору із якого, на думку відповідача, витікає, що у спірних відносинах із підприємцями, які користуються торгівельним місцем має виступати Довіритель.

Згідно п.3.2 договору Довіритель відповідає за Повіреного, якщо під час виконання доручених йому завдань виникають спірні питання між Повіреним та приватними підприємцями, що здійснюють торгівельну діяльність на ринку.

Суд дійшов до висновку, що зазначений пункт надає право приватним підприємцям притягати до відповідальності Довірителя у випадку спірних відносин із Повіреним у рамках виконання останнім повноважень за договором доручення.

Судом встановлено, що між сторонами 01.07.07 був укладений договір експлуатації торгівельного місця №027. Предметом договору є передача у строкове платне користування торгівельного місця, що розташоване в межах земельної ділянки, яка знаходиться у розпорядженні ринку за адресою м. Херсон, вул. Миру,20. Загальна площа: кафе 230,0 кв.м. В договорі зазначено, що земельна ділянка, що передається для встановлення легкої металевої конструкції без вилучення земельної ділянки.

Судом встановлено, що пізніше, 01.06.08 між ДП “Дружба плюс” ВАТ підприємства “Дружба” та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір експлуатації торгівельного місця, згідно якому відповідачу надано торгівельне місце по АДРЕСА_2 загальною площею 290 кв.м, із них 230 кв.м під розміщення кафе, 60 кв.м під розміщення літньої площадки. Договір був укладено на термін до 31.12.08. За п.2.3 та 2.6 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору приватний підприємець повертає ринку торгівельне місце. Протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії договору підприємець зобов”язаний виїхати з території, яка експлуатувалася.

Судом встановлено, що предметом зазначених договорів є одне і теж торгівельне місце.

Вказані договори підписані сторонами без заперечень.

Відповідно до ст.604 ЦК України зобов”язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов”язання новим зобов”язанням між тими ж сторонами (новація).

Із огляду на вказану норму закону та умови договорів від 01.07.07 та 01.06.08 суд дійшов до висновку, що зобов”язання, які були передбачені за договором від 01.07.07 були припинені шляхом заміни первісних зобов”язань новими зобов”язаннями, що викладені у договорі від 01.06.08.

Таким чином, експлуатація торгівельного місця після новацій з 01.06.08 проводилась на умовах договору від 01.06.08. зазначене спростовує доводи відповідача, що після закінчення дії договору від 01.06.08, з 01.01.09 продовжили діяти умови експлуатації торгівельного місця, що викладені у договорі від 01.07.07.

Крім того, судом встановлено, що згідно пункту 9.4. договору від 01.08.2008р. після підписання цього договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та школи про наміри з питань, що так чи інакше стосується цього Договору, втрачають юридичну силу. Отже, договір від 01.07.2007 року втратив юридичну силу після підписання сторонами договору експлуатації торгівельного місця б/н від 01.06.2008 року і за умовами договору

Таким чином, посилання відповідача на договір від 01.07.2007 року є безпідставним.

Згідно п.8.1 умов договору дія договору від 01.06.08 визначена до 31.12.08.

Судом встановлено, що після закінчення дії договору відповідач продовжує користуватися торгівельним місцем.

Із огляду на зазначені договори за своєю природою вони є такими, що місять два правочина: один - договір оренди торгівельного місця та другий - експлуатації торгівельного місця.

Правовідносини, які витікають із оренди торгівельного місця регулюються гл.58 ЦК України

За ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням того, що сторони не надали докази, що майно після 31.12.08 було повернуто позивачу або у будь-якої із сторін були заперечення щодо продовження дії цього договору станом на 31.12.08 або 01.07.09, суд вважає, що договір від 01.08.2008року був продовжений до 31.12.2009р.

Правовідносини щодо експлуатації торгівельного місця урегульовані, зокрема, Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом № 57/188/84/105 від 26.02.02, зареєстрованого в МЮУ 22.03.02 за № 288/6576, Указом Президента України від 28.06.99 № 761/99 “ Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”, Декретом КМУ від 20.05.93 № 56-93 “ Про місцеві податки та збори”.

Згідно Правил торгівлі на ринках торгівельне місце це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків, тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (п. 13 "Правил торгівлі на ринках"). Торгівельне місце - відособлене, спеціально обладнане (як в приміщенні, так і поза ним) місце на ринку для здійснення продажу товарів у залежності від виду економічної діяльності та товарної специфікації ринку (п. 2 Правил торгівлі на ринках м.Херсона").

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується визначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та вартість.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що за спірним договором фактично було передано не торгівельне місце, а земельна ділянка, орендарем якої є ВАТ підприємство “Дружба”, а функції власника щодо цієї земельної ділянки виконує Херсонська міська рада. Таким чином, відповідач вважає, що фактично передана земельна ділянка у суборенду з порушеннями земельного законодавства без згоди власника цієї землі.

З урахуванням законодавчого визначення поняття “торгівельного місця” та заперечень відповідача суд досліджував який об”єкт був предметом передачі за договором від 01.06.08.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ВАТ Підприємство „Дружба" від 20.12.2000року №77 розроблено план розташування торгівельних місць на території ринку (т.1 арк.90). Майно ВАТ підприємства „Дружба" інвентаризоване та паспортизоване Херсонським державним БТІ, що підтверджується технічним паспортом від 14.04.2003р. Торгівельне місце відповідача у технічному паспорті визначено під літ. Л-2 (літ. Л, згідно технічному паспорту - кафе). ( т.1 арк.89) та об”єкт під № 3-К за планом розташування торгівельних місць на території ринку “ Старт”, затвердженого головою правління ВАТ підприємства “ Дружба” ( т.1 арк.91).

Позивач пояснив що до надання торгівельного місця ПП ОСОБА_1 під розташування, воно складалось із загородженого паркану (паркан побудований на фундаменті, нижня його частина викладена з цегли, верхня частина - сітка рабиця, стовпики побудовані з цегли), спеціально обладнану площадку ( цокольне покриття) , на якій здійснювали торгівлю з лотків приватні підприємці.

Згідно п. 1.4 договору експлуатації торгівельного місця, сторони домовились, що ринок визначив цільове використання торгівельного місця під кафе та дозволив розмістити кафе легких конструкцій, тобто, розмістити споруду, яка не є капітальною будівлею. Зазначена будівля за договором є власністю відповідача.

Із огляду на визначення торгівельного місця суд дійшов до висновку, що зазначене місце є спеціально обладнаним приміщенням, яке належить відповідачу, на території ринку, де здійснюється продаж товару у вигляді приготовлених страв та напоїв приватним підприємцем, який здійснює на ринку торгівельну діяльність з використанням власної будівлі легкої конструкції та літнього майданчика. Таким чином, суд дійшов до висновку, що об”єктом договору від 01.06.08 є обладнане торгівельне місце. Заперечення відповідача, що будівля кафе зведена ним, а не ринком, судом приймається як встановлений факт та зазначається, що Правилами торгівлі на ринках однозначно не визначено, що саме ринок має будувати всі споруди на торгівельному місці. Більш того, позивач в договорі від 01.06.09 визначає право відповідача на зведене майно. В зв”язку з цим, зведення відповідачем на торгівельному місці споруди -кафе з дозволу ринку для покращення обслуговування покупців ринку та отримання більшого прибутку від підприємницької торгової діяльності не суперечить чинному законодавству.

Суд також встановив факт, що сторони мають давні правовідносини щодо використання зазначеного торгівельного місця. Споруда кафе відповідачем була споруджена ще у 1998 році, що підтверджено пакетом дозвільних документів, отриманих відповідачем від державних інстанцій та Херсонської міської ради щодо розміщення об”єкту кафе на території ринку “ Старт”. Відповідач також пояснював, що всі комунікації до земельної ділянки, на якій розташовано торгівельне місце проводив саме він. Однак, надані договори на використання електроенергії № 1054 від 17.11.08, на подачу холодної води № 977 від 11.12.98 свідчать тільки про споживання зазначених послуг відповідачем в якості абонента, а не їх проведення. В зв"язку з цим зазначені доводи відповідача суд не бере до уваги

Доводи позивача, що саме він підводив до спірного торгівельного місця комунікації суд також до уваги не бере, оскільки позивачем надано договір оренди цілісного майнового комплексу стадіону “Старт”, укладеного ним 02.02.98 з відкритим акціонерним товариством “Херсонський бавовняний комбінат”, дефектний акт технічного огляду благоустрою території “Старт”, локальний кошторис благоустрою стадіону “ Старт”, що не можуть бути підтвердженням проведення комунікацій саме до торгівельних місць, бо зазначені документи без будь-яких дат, однак із урахуванням, що на території стадіону “Старт” був у 2000 році створений ринок “ Старт”, то суд дійшов до висновку, що надані документи складені раніше ніж у 2000 році, тобто до створення ринку.

Суд також дійшов до висновку, що з урахуванням своїх повноважень, визначених ст.83 ГПК України, розгляду справи в межах позовних вимог, суд не виходить за їх межі. Для розгляду спору щодо стягнення заборгованості за договором та спонукання сторони виконувати свої договірні зобов”язання встановлювати законність укаладення договору, за яким проводиться стягнення, зокрема дослідження предмету договору є недоцільним та виходить за межі розгляду справи.

Суд виходить із того, що сторони на день розгляду справи не надали докази. що договір у встановленому порядку визнаний за судовим актом недійсним. Отже, на день розгляду справи він є дійсним і прийняті за ним права та обов”язки є обов”язковими для сторін. При розгляді справи суд тільки досліджує природу договору та у зв”язку з цим визначив якими нормами цивільного права сторони мають керуватися у виниклих правовідносинах.

Відповідач вважає, що платою за оренду торгівельного місця є ринковий збір, який він сплачував. Інші платежі за експлуатація торгівельного місяця є безпідставними.

Дійсно, згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ринковий збір це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з машин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію інші товари.

Згідно п. 13 та п. 18 «Правил торгівлі на риках м. Херсона» збору (затверджене рішенням міської ради від 23.12.2002 року № 998), ринковий збір-це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», п.23 «Правил торгівлі на риках м. Херсона»та підпункт 3.1. п.1 Положення про порядок обчислення та надходження до бюджету ринкового збору (затверджене рішенням міської ради від 23.12.2002 року № 998) продавці на ринках зобов'язані сплачувати ринковий збір щоденно до початку торгівлі.

Указом Президента України від 28.06.1999 року №761/99” Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»встановлено ставки ринкового збору.

Відповідно до своїх повноважень, міська рада своїм рішенням може встановити ставки ринкового збору не вищі від максимальних і не нижчі від мінімальних розмірів, визначених указом Президента України.

Ставка ринкового збору, яка діє на сьогоднішній день, встановлена рішенням №711 прийнятим 31.01.2008 р. на засіданні XIX сесії Херсонської мої ради V скликання.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»ринковий збір належить до місцевих податків та зборів та злягає перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (100 %).

Пункт 19 «Правил торгівлі на ринках»передбачає, що тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства. Згідно п.3 «Правил торгівлі на ринках м. Херсона»- ринки здійснюють господарську діяльність та надають послуги за цінами і тарифами, що складаються залежно від попиту та пропозиції.

Таким чином, підприємці, які здійснюють підприємницьку торгівельну діяльність на ринку, в тому числі і відповідач, зобов'язані щоденно сплачувати ринку ринкові збори, які останній щоденно перераховує до місцевого бюджету та плату за експлуатацію торгівельного місця у встановлені договором строки та розмірі.

Із огляду на наведені приписи чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що п. 4.1 договору від 01.06.08 щодо сплати експлуатації торгівельного місця укладений сторонами законно та необгрунотовано.

Сторони не надали доказів, що зазначений пункт договору визнаний у судовому порядку недійним.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо його зобов”язань сплачувати лише ринковий збір.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконувались належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що починаючи з 06.01.2009р. на день розгляду справи, відповідач не виконує договірні зобов”язання, не сплачує кошти, встановлені п.4.1 договору від 01.06.2008року за користування торгівельним місцем, а сплачує лише ринковий збір. Сума боргу за період з 06.01.2009р. по 06.08.2009р. складає 65550 грн.

Відповідач не надав докази сплати зазначеної заборгованості, у зв”язку з чим, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 6555 грн.

За п.4.2 договору передбачено, що плата за експлуатацію оплачується підприємством щомісячно у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ринку, або готівкою у касу ринку не пізніше 5 числа поточного місяця. У випадку прострочення оплати платежів підприємець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми місячної плати за кожний день прострочення.

На підставі зазначеної умови договору позивач провів нарахування пені у сумі 4112 грн.50 коп за період із 06.01.09 по 06.06.09 із розрахунку подвійної ставки НБУ (12Х2) від суми 9850 грн. за 181 день.

Суд дійшов до висновку, що позивач правомірно провів нарахування та задовольняє позовні вимоги у цій частині позову.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст. 782 ЦК України, позивач направив на адресу відповідача 06.08.2009 року лист вих. № 50 про розірвання договору від 01.08.2008року з вимогою про звільнення торгівельного місця. Приватний підприємець не надав наймодавцю відповіді на зазначений лист і продовжує користуватися торгівельним місцем.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що приватний підприємець ОСОБА_1 не отримував такої кореспонденції. Він пояснив, що 6 серпні 2009 року відповідач дійсно отримав претензію від позивача щодо сплати заборгованості у сумі 75400 грн. за експлуатацію торгівельного місця.

Судом досліджено зазначені заперечення та встановлено, що претензія про сплату заборгованості № 3 від 06.08.09 направлялась відповідачу рекомендованим листом ( № поштової відправки 826766) з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення ця кореспонденція вручена адресату 10.08.09 ( т.1 арк.26-27).

Судом також встановлено, що тоді ж, тобто, 06.08.09 позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 50 від 06.08.09 у такий же спосіб ( № поштової відправки № 826774). Згідно поштового повідомлення зазначену кореспонденцію отримав особисто гр. ОСОБА_1 10.08.09 ( т.1 арк.28-29).

Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо неотримання листа № 50 про розірвання договору.

Судом оглянуто лист № 50 від 06.08.09 та встановлено, що у ньому зазначено: “ у зв”язку з тим, що систематично порушуєте п.4.1,4.1,5.1.2 договору, керуючись п.8.4,8.5 договору ДП “ Дружба плюс” ВАТ підприємства “ Дружба” вирішило розірвати з Вами договір експлуатації торгівельного місця від 01.06.08. На підставі викладеного, просимо Вас протягом 10 днів, з дня отримання даного листа, звільнити надане Вам, відповідно до договору, торгівельне місце та виїхати із території ринку”.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору від 01.06.08, тобто, 10.08.09, зазначений договір є розірваним, тобто таким, що припинив свою дію. Позовні вимоги позивача про розірвання договору є безпідставними

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов”язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Судом встановлено, що у відповідності до п.2.6 договору від 01.06.08 протягом 10 днів з моменту закінчення дії договору підприємець зобов'язаний виїхати з території ринку, яка експлуатується. При припиненні договору підприємець повинен привести торгівельне місце в належний та придатний для подальшого використання стан.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо звільнення території ринку та повернення торгівельного місця, що були викладені у листі № 50 правомірні.

Відповідач не надав доказів повернення торгівельного місця позивачу, у зв'язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач на підставі наведеної норми за період з 10.08.09 по 30.11.09 провів нарахування неустойки на підставі п.2 ст.785 ЦК України у сумі 72445 грн.08 коп., із них 13345 грн.08 коп. за 21 день прострочення виконання зобов”язань за серпень 2009 року та 59100 грн. за вересень-листопад 2009 року ( 9850 грн.Х3 міс.Х2 р) в позовних вимогах позивач просив стягнути неустойку у сумі 60435 грн.08 коп.

Із огляду на нараховану неустойку суд дійшов до висновку, що у позивача виникло право застосувати неустойку, однак, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 30217 грн.50 коп. ( 50% від завленої неустойки у позовних вимогах) на підставі свої повноважень наданих ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 ГК України, згідно яких у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов”язання боржником, майновий стан сторін. що беруть участь у зобов”язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити з урахуванням зменшення неустойки задовольнити частково на суму 99880 грн. В решті позовних вимог відмовити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь дочірнього підприємства "Дружба Плюс" відкритого акціонерного товариства "Дружба" (м.Херсон, вул.Миру,20, р/р 2600259456 в "Райффайзенбанк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 34286283) заборгованості за експлуатацію торгівельного місця у розмірі 65550 грн. пені у сумі 4112 грн. 50 коп. та 30217 грн. 50 коп. неустойки, а також в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита 998 грн. 80коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) звільнити на користь дочірнього підприємства "Дружба Плюс" відкритого акціонерного товариства "Дружба" (м.Херсон, вул.Миру,20, р/р 2600259456 в "Райффайзенбанк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 34286283) надане йому торгівельне місце під розміщення кафе та літньої площадки загальною площею 290кв.м. по вул. Миру, 20 у м.Херсоні, шляхом демонтажу площадки.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.01.2010 року.