Вирок № 76476885, 14.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/126/18 Провадження №11-кп/773/338/18 Головуючий в 1 інстанції Лях В. І. Категорія:ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Клока О.М., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ровеньки Луганської області, жителя АДРЕСА_1, освіта середня, неодруженого, не працює, раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки із покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації; періодично з'являтись для реєстрації в орган пробації.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати у розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що вночі 20 січня 2018 року на АДРЕСА_2, проник в приміщення літньої кухні подвір'я садиби ОСОБА_2, де таємно викрав бензопилу, марки «Rebiner CS45», чим заподіяв потерпілому майнову шкоду у розмірі 2043 гривень 20 коп.

У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує вирок суду у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що згідно з ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Однак в порушення вказаної імперативної норми судом безпідставно не прийнято рішення про покладення на обвинуваченого обох вищевказаних зобов'язань. З огляду на наведене просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням строком на три роки із покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляцію у повному обсязі та просив її задовольнити, обвинуваченого, який її не заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у приміщення, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який за ступенем тяжкості належить до категорії тяжких.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відніс щире каяття та відшкодування завданої злочином шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Місцевим судом враховано, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність вище викладених обставин, які пом'якшують покарання, в їх сукупності, дають підстави для застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Однак, посилання, наведені в апеляційній скарзі прокурора, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку апеляційного суду, заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Таким чином, покладення на обвинуваченого вказаних зобов'язань є не правом, а обов'язком суду, а тому вказані норми кримінального закону є імперативними та підлягають обов'язковому застосуванню при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки прокурор у своїй апеляції просить покласти на обвинуваченого обов'язок: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, не передбачений п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, тому у задоволенні апеляційної скарги у цій частині слід відмовити.

З вищенаведених підстав апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню в частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2018 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді