Постанова № 76467800, 13.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/111/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/1003/18 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

5 січня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивував тим, що 3 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 358/с, відповідно до умов якого остання отримала 50000 дол. США зі сплатою відсотків і винагороди відповідно до графіка погашення кредиту з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 1 березня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 3 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 укладено договір поруки № 358/с/1 та між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 358/с/2, відповідно до умов яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків за кредитним договором № 358/с від 3 березня 2008 року та зобов'язалися відповідати перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань не виконала належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка станом на 16 грудня 2015 року становила 62892,58 дол. США., яка складається з: 34483,47 дол. США заборгованість за кредитом; 13462,40 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 11941,67 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,66 дол. США штраф (фіксована частина); 2994,38 дол. США штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 62892,58 дол. США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 грудня 2015 року складає 1474830,95 грн, а також судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2018 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 3 березня 2008 року № 358/с у загальному розмірі 47159,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 грудня 2015 року становить 1105891,45 грн, з яких 33090,59 дол. США. - сума основної заборгованості, 12053,91 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами, 10,66 дол. США - штраф (фіксована частина), 2004,39 дол. США - штраф (процентна складова).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 3 березня 2008 року № 358/с у загальному розмірі 47159,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 грудня 2015 року становить 1105891,45 грн, з яких 33090,59 дол. США - сума основної заборгованості, 12053,91 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами, 10,66 дол. США - штраф (фіксована частина), 2004,39 дол. США - штраф (процентна складова).

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2018 року змінити та зменшити суму стягнення заборгованості за процентами на 10475,61 дол. США, або 245653,04 грн.

Відповідач ОСОБА_3 з пропуском строку апеляційного оскарження подала доповнення до апеляційної скарги в частині рішення суду першої інстанції про стягнення штрафу, разом з тим не подала доказів надіслання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи, тому відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦПК України апеляційний суд не враховує такі доповнення.

Згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позову про стягнення процентів за кредитним договором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Повноваження представника, який підписав відзив, підтверджуються довіреністю № 3267-К-О від 31 липня 2018 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 3 а.с. 29, 30).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1, кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.

Відповідач ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення процентів за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 не надала суду доказів припинення зобов'язання зі сплати частини процентів з підстав, передбачених законом, або договором. Висновок експерта про факт списання процентів банком базується лише на припущеннях. Дані бухгалтерського обліку не можуть підміняти юридичні підстави припинення зобов'язання, які в даному випадку відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 3 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 358/с, відповідно до умов якого остання отримала 50000 дол. США зі сплатою відсотків і винагороди відповідно до графіка погашення кредиту з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 1 березня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 3 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 укладено договір поруки № 358/с/1 та між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 358/с/2, відповідно до умов яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків за кредитним договором № 358/с від 3 березня 2008 року та зобов'язалися відповідати перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань не виконала належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка станом на 16 грудня 2015 року становила 62892,58 дол. США., яка складається з: 34483,47 дол. США заборгованість за кредитом; 13462,40 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 11941,67 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,66 дол. США штраф (фіксована частина); 2994,38 дол. США штраф (процентна складова).

Згідно висновку судової експертизи № 33 від 23 лютого 2018 року, проведеної судовим експертом Петренко Г.А., в межах наданих на дослідження документів, за даними розрахунку, проведеного експертом у відповідності до умов кредитного договору № 358/с від 3 березня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позичальником ОСОБА_3, виходячи з процентної ставки 16,0 відсотків річних та застосуванням місячного платежу в сумі 846,00 дол. США та за умови, що ПАТ КБ «Приватбанк» здійснював фінансові послуги, операції щодо видачі кредитних коштів в іноземній валюті, купівлю, продаж іноземної валюти, ведення рахунків в іноземній валюті за наявності банківської ліцензії та дозволу на здійснення відповідних операцій у відповідності з вимогами діючого законодавства України, та за умови, що видача кредиту позичальнику у сумі 50000,00 дол. США документально підтвердиться, станом на 16 грудня 2015 року заборгованість позичальника ОСОБА_3 по кредитному договору № 358/с від 3 березня 2008 року становить:

по кредиту - 33090,59 дол. США,

по відсотках за користування кредитом - 2 666,03 дол. США,

нарахована сума пені за період з 12 березня 2008 року по 15 грудня 2015 року складає 9273,62 дол. США.

За умови, якщо за рішенням суду буде враховано, що місячна сума погашення кредиту мала б встановити 837,57 дол. США, а не 846,00 дол. США, то заборгованість позичальника по нарахованих відсотках зменшиться на 1087,73 дол. США (т. 2 а.с. 1-71).

Отже, банк нарахував станом на 16 грудня 2015 року заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 13462,40 дол. США.

Розмір відсотків зменшено на суму 1158,49 дол. США за рахунок коригування суми щомісячного платежу (висновок експерта - т. 2 а.с. 40) та на 250 дол. США за рахунок винагороди за оформлення кредитного договору (оскільки відповідна умова договору є нікчемною).

Отже, розмір відсотків становить 13462,40-1158,49-250=12053,91 дол. США. Висновок суду першої інстанції щодо зменшення відсотків до такої суми сторони не оскаржують.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності подальшого зменшення розміру відсотків за рахунок списання їх банком є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться встановлений строк (термін) його виконання.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Апеляційна скарга грунтується на положенні ст. 605 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Буквальне тлумачення коментованої статті надає можливість стверджувати, що для прощення боргу необхідним є волевиявлення кредитора. Прощення боргу допускається, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. З точки зору податкового законодавства така дія буде вважатися подарунком і відповідним чином оподатковуватися.

Позивач заперечує вчинення такої юридично значимої дії як прощення боргу і відповідач ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами протилежне. Будь-яких листів із банку, інформації щодо сплати податку на доходи фізичних осіб суду не надано.

Списання нарахованих відсотків на рахунок № 3800 «Валютна позиція банку» за даними бухгалтерського обліку не свідчить про прощення боргу кредитором, який проявляє активну позицію та звернувся із даним позовом в суд.

У призначенні відповідних платежів не йде мова про прощення боргу, а зазначається про суми невизнаних доходів за обезціненими кредитами (т. 2 а.с. 41).

Судом першої інстанції враховано висновок експерта в частині факту неправильно визначеної суми ануїтетного платежу та реальної процентної ставки, зокрема зменшено розмір заборгованості за процентами до 12303,91 дол. США.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2018 року на підставі ч. 1 ст. 136 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» постановлено відстрочити відповідачу ОСОБА_3 сплату судового збору в розмірі 3684,80 грн до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

У зв'язку з чим з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути 3684,80 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 3684 (три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. судового збору на реквізити рахунку сплати судового збору: одержувач УК у м. Луцьку /м. Луцьк/ 22030101, код одержувача 38009628, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, рахунок одержувача 34310206080003.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді