Постанова № 76467726, 13.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/867/17 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/1042/18 Категорія: 47 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 до Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в Рожищенський районний суд Волинської області з позовом до Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 3 квітня 2013 року придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, площею 0,1287 га, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Зі слів ОСОБА_5 їй стало відомо, що раніше за цим будинком було закріплено у користуванні земельну ділянку, загальною площею 0,40 га (0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства).

У 2014 році ОСОБА_3 незаконно залив фундамент під господарську будівлю поруч вікон житлового будинку позивача.

Вважає незаконним користування ОСОБА_3 частиною земельної ділянки, тому зверталася до Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області із письмовою заявою про вилучення із користування ОСОБА_3 частини земельної ділянки та надання її у користування позивачеві.

Рішенням Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 36/12 від 14 серпня 2015 року позивачу відмовлено у задоволенні її вимог.

Рішеннями Топільненської сільської ради № 36/9 від 14 серпня 2015 року, № 39/6 від 9 грудня 2015 року, № 40/4 від 24 грудня 2015 року, відповідачу ОСОБА_3 за наслідками розгляду його заяв:

- надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходиться в АДРЕСА_1;

- погоджено межу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2480 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 зі сторони земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і АДРЕСА_2 ОСОБА_6;

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2480 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1 та передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_3

Позивач вважає, що зазначені рішення порушують її права та інтереси як суміжного землекористувача, оскільки, прийняті з порушенням вимог ст.ст. 106, 107, 118, 159, 198 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просила суд визнати недійсними та скасувати рішення Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 36/9 від 14 серпня 2015 року, № 36/12 від 14 серпня 2015 року, № 39/6 від 9 грудня 2015 року, № 40/4 від 24 грудня 2015 року, а також застосувати наслідки недійсності останнього рішення, скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (запис про право власності № 13033636 від 25 січня 2016 року).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 28 березня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 до Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на майно передано до канцелярії Рожищенського районного суду Волинської області для визначення судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Розпорядженням голови Рожищенського районного суду Волинської області від 29 березня 2018 року № 1/04-32 цивільну справу № 167/867/17, провадження № 2/167/6/18, передано на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 квітня 2018 року прийнято дану цивільну справу до свого провадження.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 до Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на майно.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Топільненська сільська рада Рожищенського району Волинської області просить суд апеляційну скаргу задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності її представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, кожен окремо, апеляційну скаргу не визнали.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні сільською радою оскаржуваних рішень права позивача порушені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 3 квітня 2013 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, площею 0,1287 га, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Рішенням Топільненської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 36/12 від 14 серпня 2015 року позивачу відмовлено у задоволенні її вимог про припинення користування частиною земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_3 та виділенні їй даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішеннями Топільненської сільської ради № 36/9 від 14 серпня 2015 року, № 39/6 від 9 грудня 2015 року, № 40/4 від 24 грудня 2015 року, відповідачу ОСОБА_3 за наслідками розгляду його заяв:

- надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1;

- погоджено межу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2480 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 зі сторони земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і АДРЕСА_2 ОСОБА_6;

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2480 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1 та передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_3

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги позивача щодо розміру земельної ділянки, якою користувалися попередні мешканці набутого позивачем у власність житлового будинку, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки земельну ділянку позивач придбала за договором купівлі-продажу, при цьому набута ділянка мала визначену площу та конфігурацію.

За таких обставин, попередній власник будинку не могла передати набувачеві більше прав, ніж мала сама. Захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси, а не уявлення про раціональність підходів до забудови в сільській місцевості, покликання на порушення прав попередніх землекористувачів.

Отже, позивач не довела належними та допустимими доказами наявність у неї будь-яких охоронюваних законом прав на спірну земельну ділянку.

Не заперечує позивач також ту обставину, що спірна земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_3 ще до моменту набуття нею права власності на житловий будинок.

У відповідь на питання щодо законності дій органу місцевого самоврядування суд першої інстанції обгрунтовано покликався на положення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, зокрема «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 серпня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді