Рішення № 7647450, 30.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.09 Справа № 22/252/09

Суддя

За позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької районної державної адміністрації (69089, м.Запоріжжя, вул. Істоміна, 8)

До відповідача Приватного підприємства “Дитячий оздоровчий комплекс “Лісок””(69009,м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 28, кв. 4)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Лисогірська сільська рада Запорізького району Запорізької області (70443, Запорізька область, Запорізький район, с.Лисогірка, вул. Центральна, 8)

Про стягнення 1 156 285,00 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Самелюк І.Ф., довіреність № 64 від 04.12.2009р.

від третьої особи: не з’явився

від прокурора:Томчук А.С., посвідчення № 298 від 09.07.2007 року.

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені позовні вимоги про стягнення 1 156 285 грн. основного боргу за договором купівлі –продажу земельної ділянки від 30.08.2008 року.

Ухвалою суду від 11.11.2009 р. порушено провадження у справі № 22/252/09, судове засідання призначено на 10.12.2009 р.

Позивачем та прокурором в судовому засіданні 10.12.2009р. уточнено дату договору купівлі- продажу на підставі якого заявлені позовні вимоги, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2008р.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує.

На адресу господарського суду 09.12.2009р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає що, ПП “ДОК “Лісок” декілька разів надсилало кошти на вказані в договорі реквізити, але, як потім з’ясувалося, реквізити були не вірними, тому платежі без пояснень поверталися покупцеві. Таким чином, внаслідок допущеної помилки, ПП “ДОК “Лісок” не мало змоги за наявності відкритої у підприємства банківської кредитної лінії перерахувати грошові кошти продавцю. Підприємство за власною ініціативою з’ясувало правильні реквізити та декілька разів намагалося перерахувати грошові кошти, але час було згаяно. Через один з рахунків частина грошових коштів в сумі 106 тис. була проплачена та не повернулося до покупця. Не маючи інформації щодо того, чи є ці реквізити правильними, а кошти надійшли саме за призначенням до місцевого бюджету, з метою виконання зобов'язань по сплаті суми договору підприємство звернулося до районної адміністрації з приводу з'ясування правильності вказаних в договорі реквізитів бюджету. Адміністрація визнала допущену помилку та 09 лютого 2009 р. внесла зміни до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.08 р., про що уклала з підприємством додаткову угоду, в якій вказала правильні реквізити, на які мають надходити платежі до бюджету Лисогорської сільської ради. При цьому, незважаючи на усні прохання відповідача про поновлення відведеного строку розрахунку, адміністрація залишила старий строк - до 13 лютого 2009 р., який наступав через три дні. За час розгляду наших звернень банком було закрито кредитну лінію з можливістю поновлення її в подальшому. Три дні, відведені адміністрацією за цією угодою стали нереальним строком для виконання умов розрахунку, оскільки для відновлення кредитної лінії за цей час банківськими установами встановлено більш жорсткі умови та тривалий термін. При цьому первісний договір від 13.08.08 р. передбачав термін розрахунку - дванадцять місяців, але додатковою угодою від 14.08.08 р. були передбачені умови зі строком оплати 6 місяців, які ми були змушені прийняти. Маючи намір виконати взяті зобов'язання по сплаті грошових коштів без порушень, підприємство письмово зверталося до райадміністрації з проханням поновити термін розрахунку за земельну ділянку, вказаний в основних договорах, вважаючи, що в умовах ускладнення фінансової ситуації та дефіциту грошових коштів в бюджеті, є об'єктивним поновлення терміну розрахунку на умовах, вказаних в первісному договорі - тобто на дванадцять місяців, починаючи з 09 лютого 2009 р. з моменту укладення додаткової годи з правильними реквізитами, що відповідало б як інтересам держави, так і покупця. Однак, всі звернення залишені районною адміністрацією без позитивного вирішення.

У судове засідання 10.12.2009 р. представник відповідача не з’явився, витребувані ухвалою від 11.11.2009 р. документи, необхідні для розгляду справи не надав.

З метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України судом було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 30.12.2009 р.

У судовому засіданні 30.12.2009р. відповідачем було надане клопотання про відстрочку виконання рішення на шість місяців.

Клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України тому було прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 30.12.2009 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника відповідача та прокурора.

Представник позивача та третьої особи у судове засідання 30.12.2009р. не з’явилися, про причини неявки, суд не попередили.

Згідно з п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За клопотанням прокурора та позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, який обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки ВКР № 577630 від 13.08.2008р. та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві. Суду пояснив наступне. 13.08.2008р. між Запорізькою районною державною адміністрацією та ПП “ДОК “Лісок” укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Відповідно до п. 1.1. Договору продавець на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 823 від 12.08.2008р. зобов’язався передати за плату земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів Лисогорської сільської ради, загальною площею 5,8043 га, а покупець зобов’язався сплатити за неї певну грошову суму і прийняти у власність земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продажу земельної ділянки становить 1275785грн. без урахування ПДП, які продавець зобов’язаний сплатити протягом 12 місяців з моменту підписання договору.

Прокурор вказує, що відповідач погасив суму заборгованості за Договором купівлі-продажу земельної ділянки лише частково, у розмірі 119500,00 грн., тому заборгованість за даним договором складає 1156285,00грн. та на момент подачі позову залишається непогашеною.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2008р. між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (Продавець –позивач у справі) та приватним підприємством “Дитячій оздоровчий комплекс “Лісок” (Покупець – відповідач у справі) був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець на підставі Розпорядження № 823 Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 12.08.2008р. зобов’язався передати за плату земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів Лисогірської сільської ради, загальною площею 5,8043 га, надалі - земельна ділянка, а Покупець зобов’язався сплатити за неї певну грошову суму і прийняти у власність земельну ділянку.

Пунктом 2.1. Договору, визначена ціна продажу земельної ділянки за Договором, яка складає 1275785,00грн. без урахування ПДВ, які сплачуються на протязі 12-ти місяців з моменту підписання цього Договору. Згідно з п. 2.2. Договору в редакції Додаткового договору про доповнення та зміни до договору купівлі-продажу земельної ділянки № 8031 від 13.08.2008р., сума, зазначена в цьому розділі Договору, сплачується Покупцем до місцевого бюджету Лісогорської сільської ради в продовж 6-ти місяців з моменту підписання сторонами Договору, починаючи з першого місяця –106000,00грн., та останні п’ять місяців –рівними частинами по 233957,00грн. Крім того, відповідно до п. 2.2. Договору в редакції Додаткового договору № 8047 від 09.02.2009р., сума, зазначена в цьому розділі Договору, сплачується Покупцем до місцевого бюджету Лисогірської сільської ради згідно наданих Лісогірською сільською радою уточнених реквізитів: код платежу 33010101, до 13.02.2009р.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, Покупець зобов’язався здійснювати платежі в порядку та в розмірах, передбачених Договором.

Проте до теперішнього часу вартість земельної ділянки в повному обсязі не сплачена.

Як стверджує позивач, станом на 20.10.2009р. за даними Лісогірської сільської ради Запорізького району, ПП “ДОК “Лісок” здійснив оплату за Договором частково на суму 119500,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі - продажу земельної ділянки від 13.08.2008р., складає 1156285,00грн. та до теперішнього часу не погашена.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Факт заборгованості відповідача в сумі 1156285,00грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши обставини, на які посилався відповідач у заяві, суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, а обставини, на які він посилається – винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення у справі № 22/252/09.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги заяву відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення у справі і той факт, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, внаслідок економічної кризи та припинення кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, враховуючи матеріальні інтереси сторін, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача, відстрочити виконання судового рішення у справі на шість місяців, до 30 червня 2010 року, про що зазначити у судовому рішенні.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Дитячій оздоровчий комплекс “Лісок” (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 28, кв. 4, ЄДРПОУ 33794968) на користь держави в особі Запорізької районної державної адміністрації (р/р 33113327700133 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677014, код платежу 33010101) заборгованість в сумі 1156285 (один мільйон сто п’ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. Відстрочити виконання судового рішення на шість місяців до 30 червня 2010 року. Видати наказ.

3. Стягнути з приватного підприємства “Дитячій оздоровчий комплекс “Лісок” (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 28, кв. 4, ЄДРПОУ 33794968) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ

4. Стягнути з приватного підприємства “Дитячій оздоровчий комплекс “Лісок” (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 28, кв. 4, ЄДРПОУ 33794968) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 11562 (одинадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн. 85 коп. державного мита. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.01.2010р.

Суддя Ю.О. Скиданова