Рішення № 7647437, 18.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.10 Справа № 6/369/09

Суддя

За позовом           Прокурора м. Енергодар Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

Позивач Фонд державного майна України м. Київ

До Спільного підприємства „Крим - Кераміка” АР Крим, м. Щолкіне

Приватного підприємства „Ресурс” м. Енергодар Запорізької області

Третя особа,          яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” м. Енергодар Запорізької області

про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права державної власності на майно                                                             

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від заявника: Хорунжий С.М. ., посвідчення № 261 від 08.08.2006р.

Від позивача: не з’явився

Від відповідача 1: Гардер А.Г. –дов. №1 від 01.05.2009р.

Від відповідача 2: Гардер А.Г. - дов. № 4 від 11.01.2009р.

Від третьої особи: Олійник О.І., дов. № 2660 від 27.10.2009 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора м. Енергодар, м. Енергодар Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: позивач Фонд державного майна України м. Київ до Спільного підприємства „Крим - Кераміка” АР Крим, м. Щолкіне та Приватного підприємства „Ресурс” м. Енергодар Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” м. Енергодар Запорізької області про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права державної власності на майно, суддя

В С Т А Н О В И В:

Заявник в інтересах позивача просить визнати за державою в особі Фонду державного майна України права державної власності на обладнання з комплекту головного циркуляційного контуру у кількості 45 тонн, яке складаються з: коліна –2 шт., на яких відбиті заводські технологічні номери 1160240200; трубний блок –1 шт., на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200010; трубний блок –1 шт., на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200400; трубний блок з коліном –1 шт., на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200550.

В позовної заяві прокурор в якості другого позивача вказував Міністерство палива та енергетики України м. Київ в особі Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” м. Київ.

Ухвалою від 25.11.2009р. у прийнятті позовної заяви в частині заявлених прокурором вимог в інтересах другого позивача щодо передачі обладнання з комплекту головного циркуляційного контуру у кількості 45 тонн до сфери управління Міністерства палива та енергетики України в особі Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” було відмовлено, на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки позовна заява в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах. Підстави відмови в прийняті позовної заяви вказані в ухвалі від 25.11.2009р.

Позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі лише в частині розгляду вимог про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права державної власності . Ухвала суду набрала законної сили 25.11.2009р.

Розгляд справи відкладався .

18.01.2010р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

До судового засідання позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.12.2005 № 601 "Про затвердження переліків державних підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливенерго, та господарських товариств, щодо яких Мінпаливенерго здійснює управління корпоративними правами держави" до сфери управління Міністерства палива та енергетики України належить ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Окрім цього, згідно з п. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також, зі змісту ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України вбачається, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. В даному випадку, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Міністерство палива та енергетики України. У зв'язку з вищевикладеним, вважаємо за доцільне зазначити, що права та охоронювані законом інтереси саме Фонду в даному випадку жодним чином не порушуються. Таким чином, прийняття рішення по даній справі ніяким чином не може вплинути на права та інтереси Фонду. Просить прийняти законне та обґрунтоване рішення. Подальший розгляд справи здійснювати без участі представника Фонду.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до статті 75 ГПК України.

Відповідачі позов не визнали, в зв’язку з наступним: у позовній заяві прокурором зазначено, що пред’явлення позовної заяви про визнання права власності на комплект ГЦК за державою в особі ФДМ України, викликано винятково інтересами держави. Договір купівлі-продажу від 09.09.1991р., укладений між дирекцією Кримської АЕС та СП «Суперкерамика», є недійсний, так як він суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави в особі ФДМ України та МПтаЕ України, у зв’язку з цим не породжує цивільних прав та обов’язків для сторін по договору про співробітництво та купівлю продажу укладеного 30.11.1992р. між СП «Суперкераміка»та СП «Крим-Кераміка»та по договору купівлі-продажу укладеного 14.11.2001р. між СП «Крим-Кераміка»та ПП «Ресурс». З вищенаведеного, прокурор що діє в інтересах держави, вважає, що обладнання є власністю держави та повинно бути передано ФДМ України. Що стосується суті позовних вимог, не даючи правового аналізу норм матеріального права, які застосував Позивач в обґрунтування позову, вважаю, що вони не підлягають задоволенню за наступного: За фактичними обставинами справи- 14.11.2001р. ПП «Ресурс»(«Покупець») уклало договір купівлі-продажу №14/11 з СП «Крим-Кераміка»(«Продавець»), згідно якого останнє зобов'язалося продати за договірною ціною металовироби з комплекту ГЦК у кількості 45 тонн. ПП «Ресурс»зробило оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (платіжне доручення № 114 від 21.08.2002р.) на підставі виставленого Продавцем рахунку № 29 від 15.07.2002р. Передача товару з боку СП «Крим-Кераміка»здійснилася шляхом виписки Продавцем на адресу ПП «Ресурс»видаткової накладної №107 від 22.08.2002р., податкової накладної № 119 від 22.08.2002р., з оформленням акту прийому - передачі від 22.08.2002р. і видачі доручення ЯДИ №518745 на ім'я Білоусова Анатолія Сергійовича на одержання в УВТК ЗАЕС металовиробів з комплекту ГЦК. Така процедура передачі комплекту ГЦК відбулася через те, що на момент укладання договору купівлі-продажу №14/11 від 14.11.2001р. і оформлення акту прийому передачі від 22.08.2002р. товар, що підлягав продажу Продавцем - СП «Крим-Кераміка», і належний йому, перебував на відповідальному зберіганні на складах Управління Виробничо- Технічної Комплектації (далі УВТК) ВП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом»Міністерства Палива та Енергетики України, у м. Енергодарі Запорізької області, тому що, 01.05.2000р. СП «Крим - Кераміка»(ОКПО 14354776 м. Щелкино, Крим), в особі генерального директора Танського В. І., передало згідно «Акту прийому передачі на відповідальне зберігання к-та ГЦК»на УВТК ВП ЗаАЕС «на відповідальне зберігання частини раніше вивезеного комплекту Головного циркулюючого контуру (ГЦК) по накладних № 1, № 7, №9, № 19, № 20». З боку УВТК ВП ЗАЕС цей акт підписав інженер УВТК Мельничук Т.Ф. У зв'язку з тим, що з боку ВП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом»Міністерства Палива та Енергетики України, були порушені законні права ПП «Ресурс»по володінню, користуванню й розпорядженню за своїм розсудом належним йому майном, шляхом перешкоджання до доступу, вивозу його з території УВТК ВП ЗАЕС, і здійснення з боку власника комплексу правочинних заходів щодо розпорядження майном, ПП «Ресурс», як власник майна, звернулося за судовим захистом до господарського суду Запорізької області. Господарським судом Запорізької області розглянута справа №22/87 20004р. за позовом ПП «Ресурс»до ДП НАЕК «Енергоатом»в особі ВП Запорізька АЕС, про витребування майна із чужого незаконного володіння й відшкодування матеріального й морального збитку. 31.08.2004р. по даній справі винесене рішення, яким, з посиланням на вимоги ст. 128 ЦК України в редакції 1963р., встановлений факт та підтверджено право власності ПП «Ресурс»на спірний по справі №6/369-2009 комплект ГЦК, та на підставі якого 20.09.2004р. господарським судом Запорізької області були видані накази про примусове стягнення, згідно яких НАЕК «Енергоатом»в особі ВП Запорізька АЕС зобов'язано: передати майно, прийняте по акту прийому передачі від 01.05.2000р. на відповідальне зберігання від СП «Крим Кераміка»( металовиробу з комплекту ГЦК у кількості 45 тонн) ПП «Ресурс»; відшкодувати ПП «Ресурс»33,90 грн. держмита й 2,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2004р., після розгляду апеляційної скарги ВП ЗАЕС, рішення господарського суду Запорізької області в справі №22/87 20004р. залишено без змін а апеляційна скарга - без задоволення. При розгляді апеляційної скарги судом вивчені й дана оцінка залученим до матеріалів документів, що підтверджують правомірність знаходження в СП «Крим-Кераміка»спірного комплекту ГЦК, а саме: завірена належним чином ксерокопія рішення по питанню реалізації запасів устаткування й металовиробів заводського заділу незавершеного виробництва по припиненим будівництвом атомним станціям від 25.07.1991р. Завірена належним чином копія Договору купівлі-продажу майна державного підприємства від 09.09.1991р. Завірена належним чином ксерокопія Акту прийому-передачі будинків, споруджень і майна від дирекції споруджуваної Кримської АЕС СП «Супер-Керамика»від 13.12.1991р. Завірена належним чином ксерокопія Договору про співробітництво й купівлю продажу від 30.11.1993р. Крім цього, 19.11.2004р. повноважними представниками сторін у справі (ПП «Ресурс», ВП ЗАЕС і СП «Крим-Кераміки») проведене обстеження майна ГЦК прийнятого ВП ЗАЕС по акту прийому передачі від 01.05.2000р. на відповідальне зберігання від СП «Крим- Кераміка». У ході обстеження встановлено, що дане майно (що є власністю ПП «Ресурс») перебуває на складі №5 УВТК ВП ЗАЕС. В касаційному порядку справа не переглядалася. За заявою ПП «Ресурс» 27.10.2004р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 06.12.2006р. на підставі ч.3 ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження»ВДВС Енергодарського МУЮ було винесено ухвалу про повернення виконавчого документа стягувачу і повернений Наказ №22/87 від 20.09.2004р. без виконання. 27.12.2006р. господарським судом Запорізької області, після розгляду заяви ПП «Ресурс»про зміну способу і порядку виконання судового рішення, винесено ухвалу, якою в наказі №22/87 від 20.09.2004р., змінений спосіб і порядок виконання судового рішення, де замість слів «зобов'язати передати», записано «вилучити у НАЕК «Енергоатом»в особі ОП ЗАЕС, на користь ПП «Ресурс»майно, прийняте по акту прийому передачі від 01.05.2000р. на відповідальне зберігання від СП «Крим Кераміка» (металовироби з комплекту ГЦК в кількості 45 тн.). Дотепер, судове рішення не виконане, - комплект Головного циркулюючого контуру (ГЦК), власником якого є ПП «Ресурс», перебуває на складах УВТК ВП ЗАЕС, і який ВП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом» незаконно утримує в себе. Саме до прокуратури, за захистом своїх прав, неодноразово зверталося ПП «Ресурс», але всі звернення були безрезультатні. Засвідчена належним чином ксерокопія скарги ПП «Ресурс»до прокуратури Запорізької області на бездіяльність посадових осіб, що була направлена в 2008 році, де у повному обсязі видно хронології дій ПП «Ресурс»по захисту своїх прав та направлених на спонукання посадових осіб на виконання судового рішення, додається. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. В провадженні господарського суду АР Крим перебувала господарська справа № 2-21/8746-2008 за позовом першого заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України м.Київ в особі ФДМ України, м. Київ до СП «Суперкераміка»м. Москва про визнання недійсним договору купівлі –продажу державного майна від 09.09.1991р. ПП «Ресурс»та СП «Крим-Кераміка»були залучені до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. У позовній заяві першого заступника прокурора АР Крим було зазначено, що: пред’явлення позовної заяви прокуратурою АР Крим про визнання недійсним договору купівлі –продажу державного майна від 09.09.1991р. викликано винятково інтересами держави. Прокуратурою АР Крим проведено перевірку законності відчуження дирекцією Кримської АЕС державного майна, у тому числі циркулярного контуру, в ході якої встановлено, що договір про продаж майна було укладено 09.09.1991р. на момент дії мораторію на будь які зміни форм власності і власників державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади та управління, введеного Постановою ВР УРСР від 29.01.1990р. №509-ХІІ. Договір купівлі-продажу від 09.09.1991р., укладений між дирекцією Кримської АЕС та СП «Суперкерамика» підлягає визнанню недійсним, як такого, що суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави в особі ФДМ України та МПтаЕ України. Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.11.2009р. провадження по справі № 2-21/8746-2008 припинено (засвідчена належним чином копія ухвали суду додається). Законодавством України встановлені терміни позовної давності. Згідно п. 6 Заключних і перехідних положень ЦК України 2003 року, правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не минув до набрання чинності ЦК. При цьому перехідна норма стосується не тільки властиво тривалості строків позовної давності, а всіх правил, що стосуються позовної давності. Згідно положень ст.58 Конституції України, - закони й інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм'якшують або скасовують відповідальність. Як зазначено Позивачем у позові, договір про продаж майна було укладено 09.09.1991р. на момент дії мораторію на будь які зміни форм власності і власників державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади та управління, введеного Постановою ВР УРСР від 29.01.1990р. №509-ХІІ. Між тим позивач не зазначає, коли йому стало відомо про «недійсність укладеної угоди». ПП «Ресурс» та СП «Крим-Кераміка»мають достовірні данні, про те, що різними підрозділами прокуратури АР Крим, прокуратури України, починаючи з 1992 року здійснювалися неодноразові перевірки щодо спірної угоди, яку прокурор м. Енергодар вважає недійсною на підставі положень закону, та яку в судовому порядку його колеги намагалися визнати недійсною у справі № 2-21/8746-2008. В тому числі до 1995 року у СП «Крим-Кераміка»були вилучені прокуратурою Ленінського району бухгалтерські документи по спірному договору. При застосуванні норм чинного законодавства України, що регулюють правила застосування й перебігу строку позовної давності, у межах якого Позивач може звернутися в суд з вимогою про захист свого права або інтересу, видно, що: позивач звернувся до суду 12.11.2009р. з позовною заявою, в якій просить суд визнати спірне обладнання власністю держави, яке було відчужене вперше за договором купівлі –продажу майна державного підприємства від 09.09.1991р. Позивачем пропущені терміни позовної давності звернення до суду, встановлені гл.19 ЦК України. Відповідно до ст.80 ЦК України (1963р.), ст.267 ЦК України (2003р.),- закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є підставою для відмови у позові. З наведеного вище, навіть без застосування аналізу норм матеріального права, на які посилається Позивач в обґрунтування позовних вимог, видно, що є процесуально-правові підстави для відмови у задоволенні позову, в тому числі й у зв’язку з пропущенням строку позовної давності звернення до суду. Просить застосувати до спірних правовідносин терміни позовної давності, встановлені законодавством України. Просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа –ВП ЗАЕС надала суду пояснення на позов, де вказала наступне: постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав Української РСР»від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ був встановлений мораторій на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», визнані недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію з 29.11.1990 р. по 04.03.1992 р. Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10.09.1991 р. № 1540-XII встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Статтею 2 уповноважено Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Ст. 3 визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року. Статтею 4 встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними. Статтею 2 Закону Кримської АРСР № 115-1 від 05.09.1991 р. «Про об'єкти державної власності в Кримській АРСР та майно КПРС, яке знаходиться на території Республіки»встановлено, що державну (Кримської АРСР) власність складає... майно державних підприємств. Постановою «Про введення в дію Закону Кримської АРСР № 115-1 від 05.09.1991 р. «Про об'єкти державної власності в Кримській АРСР та майно КПРС, яке знаходиться на території Республіки»органом, відповідним за розмежування майна між власністю Кримської АРСР та місцевими Радами народних депутатів, призначена Рада Міністрів Кримської АРСР, у складі якої був створений фонд майна Автономної республіки Крим. Положенням «Про Фонд майна Автономної Республіки Крим», затвердженим постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 1995 р. № 325 передбачено, що Фонд майна Автономної Республіки Крим є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з спеціальним статусом, створений у відповідності з Наказом Президента України від 18 серпня 1995 року № 757 «Про органи приватизації в Автономної Республіці Крим» і підпорядкований Раді Міністрів Автономної Республіки Крим. Фонд в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, і комунальної власності, здійснює повноваження органа управління державним майном і майном, що належить Автономній Республіці Крим, і не ввійшло в уставні фонди створених в процесі приватизації господарських товариств... Для незавершеної будівництвом Кримської АЕС в м. Щолкіно призначались, в тому числі, деталі головного циркуляційного контуру (ГЦК) в кількості 45 тон, які складаються з: коліна - 2 шт, на яких відбиті заводські технологічні номери 1160240200; трубного блоку - 1 шт, на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200010; трубного блоку - 1 шт, на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200400; трубного блоку з коліном - 1 шт, на якому відбитий заводський технологічний номер 11602200550 (далі - Майна). Згідно з договором купівлі-продажу Майна державного підприємства від 09.09.1991р., дирекція Кримської атомної електростанції реалізувала Спільному підприємству "Суперкераміка" по вазі, за ціною металобрухту металовироби комплекту головного циркуляційного контуру (ГЦК). Передача Майна була оформлена актом приймання-передачі від 13.12.1991р. В подальшому, на підставі договору про співробітництво та купівлю-продаж від 30.11.1992 р. СП "Суперкераміка" передало обладнання ГЦК Спільному підприємству "Крим-Кераміка". З метою подальшого придбання, металовироби комплекту ГЦК від СП "Крим-Кераміка" були передані Відокремленому підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ВП ЗАЕС ДП НАЕК "Енергоатом") на відповідальне зберігання на підставі листа СП «Крим-Кераміка»вих. № 105 від 07.10.1998 р. та згідно з актом приймання-передачі від 01.05.2000 р. Однак, в зв'язку з тим, що СП "Крим-Кераміка" не мало проектної документації на вказане обладнання, договірна робота між ВП ЗАЕС та, СП "Крим-Кераміка" була припинена (лист ВП «Запорізька АЕС»вих.. № 07-22/11327 від 26.12.2000 р.). Прийняте на відповідальне зберігання Майно залишилось на складах ВП «Запорізька АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»на відповідальному зберігання з вартістю оприбуткування 130 000 грн. Між тим, 14.11.2001 р., незважаючи на факт володіння Майном третьою особою (ВП ЗАЕС), між СП "Крим-Кераміка" та Приватним підприємством "Ресурс" був укладений договір купівлі-продажу вказаного комплекту ГЦК. ПП «Ресурс»за зазначене майно сплатило СП «Крим-Кераміка»10 935 грн. 31.08.2004 р. господарським судом Запорізької області було винесено рішення по справі №22/87, яким суд ухвалив: "вилучити у ВП ЗАЕС ДП НАЕК "Енергоатом" на користь ПП "Ресурс" майно, прийняте по акту приймання-передачі від 01.05.2000р. на відповідальне зберігання від СП "Крим-Кераміка" (металовироби з комплекту ГЦК у кількості 45 тон) ПП "Ресурс". Під час розгляду справи судом першої інстанції історія придбання ГЦК не досліджувалась. Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав Української РСР»від 29.11.1990 р. №506-ХІІ був встановлений мораторій на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», визнані недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію з 29.11.1990 р. по 04.03.1992 р. Пунктом 4 прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 р. передбачено: - щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно зі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який підлягає застосуванню до викладених правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Таким чином, законом встановлена недійсність договору купівлі-продажу майна державного підприємства від 09.09.1991р., укладеного між дирекцією Кримської атомної електростанції та СП "Суперкераміка" під час дії мораторію на зміну форм власності. Крім того, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. В даному випадку порушення інтересів держави полягає в реалізації комерційній структурі за ціною металобрухту складного технологічного виробу - трубопроводу комплекту головного циркуляційного контуру, який має складний хімічний склад, обмежене коло виробників та вузьку сферу застосування, важливий для комплектування учбово-тренувального центру підготовки персоналу атомних електростанцій України, що в подальшому може призвести до передачі третім особам належного державі майна незавершеної будівництвом Кримської АЕС. Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»передбачає, що дозвільна система у сфері використання ядерної енергії спрямована на захист інтересів національної безпеки, запобігання перевищенню допустимих норм опромінення людей і забруднення довкілля, а також дотримання вимог режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Метою дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії є... забезпечення здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії тільки тими фізичними та юридичними особами, які можуть гарантувати виконання вимог законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. З метою реалізації вказаного положення, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 липня 2006 р. N 436-р «Про затвердження плану заходів на 2006 - 2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 504, на майданчику ВП «Запорізька АЕС»ДП «НАЕК «Енергоатом»відбувається будівництво Національного центра підготовки ремонтного персоналу атомних електростанцій України і існує потреба у встановленні трубопроводу головного циркуляційного контуру в якості технічного засобу для практичного навчання і атестації ремонтного і експлуатаційного персоналу АЕС України в межах обов'язкової програми підтримання кваліфікації ремонтного таексплуатаційного персоналу. Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Отже, враховуючи, що угода купівлі-продажу від 09.09.1991р., в силу її недійсності не породжує будь-яких юридичних наслідків (набуття СП «Крим-Кераміка»права власності), як договір про співробітництво та купівлю-продаж від 30.11.19992р. (в частині продажу майна державного підприємства), укладений між СП «Суперкераміка»та СП «Крим-Кераміка», так і договір купівлі-продажу від 14.11.2001р., укладений між СП «Суперкераміка»та ПП «Ресурс»є нікчемними. Ст. 49 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що у випадку наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою. Укладення договору купівлі-продажу майна державного підприємства від 09.09.1991р. між дирекцією Кримської атомної електростанції та комерційною структурою СП «Суперкераміка»під час дії мораторію на будь-які зміни форм власності і власника державного майна свідчить про наявність умислу обох сторін договору. Таким чином, виходячи з правових наслідків визнання нікчемності угод, комплект ГЦК, який є предметом незаконного договору, повинен бути повернутий під юрисдикцію Фонду державного майна України, як органу, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, для подальшого прийняття рішення у відповідності з діючим законодавством. Що стосується наслідків нікчемної угоди для Приватного підприємства «Ресурс», яке є добросовісним набувачем, ст. 49 Цивільного кодексу України зазначає, що при наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Таким чином, СП «Крим-Кераміка»повинне повернути ПП «Ресурс»одержані від ПП «Ресурс»10 935 грн., та повернути (залишити в державній власності) предмет договору купівлі-продажу від 14.11.2001р. (комплект головного циркуляційного контуру). Президією Верховної Ради АР Крим 16.04.1992 р. була прийнята постанова «Про прийняття майданчика Кримської АЕС». Згідно з даною постановою, Раді Міністрів АР Крим і виробничому енергетичному об'єднанню «Крименерго»необхідно було закінчити прийняття майданчика колишньої Кримської АЕС до 1 травня 1992 року, разом з Фондом державного майна АР Крим і Ленінською районною радою народних депутатів розглянути питання про розмежування і використання майна атомної електростанції. Кабінет Міністрів України 6 червня 2000 р. видав розпорядження № 255-р «Про ліквідацію об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС у м. Щолкіне Ленінського району Автономної Республіки Крим». Вказаним розпорядженням передбачене наступне: у зв'язку з припиненням будівництва та відсутністю джерел фінансування, прийняти пропозицію Міністерства палива та енергетики України про ліквідацію об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС у м. Щолкіне Ленінського району Автономної Республіки Крим. Списання витрат і ліквідацію об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС здійснити в установленому порядку; реалізацію майна, що вивільняється внаслідок ліквідації (металевий брухт, будівельні конструкції, обладнання тощо), здійснити на конкурентних засадах, а отримані від реалізації кошти після сплати податків (обов'язкових платежів) та компенсації витрат, пов'язаних з ліквідацією об'єктів незавершеного будівництва, спрямувати до бюджету Автономної Республіки Крим на розв'язання соціально-економічних проблем м. Щолкіне і Ленінського району Автономної Республіки Крим. Раді міністрів Автономної Республіки Крим затвердити порядок реалізації майна і надходження коштів та подати звіт про їх використання Міністерству фінансів України разом із звітом про виконання бюджету Автономної Республіки Крим. Контроль за виконанням цього розпорядження був покладений на Міністерство палива та енергетики України. 27 березня 2002 р. у м. Сімферополі відбулась нарада з питання виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2000 р. № 255-р «Про ліквідацію об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС в м. Щолкіне Ленінського району Автономної республіки Крим». Згідно з рішенням даної наради, фонду Державного майна України, Міністерству палива та енергетики України, Міністерству економіки АР Крим необхідно було визначити порядок реалізації майна. На нараді також вказувалось на наявність фактів розкрадання державного майна об'єктів незавершеного будівництва АЕС. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим 22 січня 2004 р. видала Розпорядження № 22-р «Про створення комісії з питань приймання-передачі об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС». Вказаним розпорядженням був затверджений склад комісії з питань приймання-передачі об'єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС, розташованих в м. Щолкіне Ленінського району. До складу зазначеної комісії увійшли представники Міністерства палива та енергетики України, Фонду майна АР Крим, Міністерства економіки АР Крим, ДП «Східно-Кримська енергетична компанія»Державного акціонерного товариства «Крименерго», міської влади м. Щолкіне. Таким чином, питанням реалізації державного майна повинне було займатись безпосередньо Державне акціонерне товариство «Крименерго». До складу комісії по реалізації державного майна не ввійшло жодної посадової особи СП «Суперкераміка» та СП «Кримкераміка».

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, відповідачів та третьої особи, суддя вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Прокурор вказує, що 09.09.1991р. по договору купівлі –продажу майна державного підприємства продавець –Кримська атомна електростанція продав , а покупець –Радянсько - швейцарське підприємство “Суперкераміка” купив базу обладнання дирекції , вказану в Додатку № 1. Додатки до договору не надані суду.

30.11.1992р. по договору про співробітництво та купівлі –продажу СП “Суперкерімика” продало майно, вказане в Додатку № 1 СП “Крим - Кераміка”. Додаток до договору не наданий суду.

14.11.2001р. СП “Крим - Кераміка” продало, а ЧП “Ресурс” купило металовироби з комплекту ГЦК в кількості 45 т.

Прокурор оригінали договорів не надав суду. Додатки до договорів також не були надані суд прокурором.

15.10.1990р. була прийнята постанова Верховної ради УРСР № 376-Х11 “Про управління державним майном Української РСР”, якою було по покладено на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном УРСР, що є у загальнореспубліканської власності.

Постановою Верховної ради УРСР від 29.11.1990р. № 560-Х11 , до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна, був встановлений мораторій на території республіки на будь –які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Але, ця Постанова втратила чинність на підставі постанови ВР № 2164 –Х11. Більш того, під дію цієї Постанови не підпадає спірне майно, яке є об’єктом незавершеного будівництва Кримської АЕС.

На виконання вищевказаної Постанови, 30.08.1991р. був прийнятий Указ Президії Верховної ради України № 1452-Х11 , яким було встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Цим же Указом було визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ради України 29.11.1990р. № 506-Х11. Як вже було вказано вище, постанова Верховної ради України 29.11.1990р. № 506-Х11 втратила чинність.

Пунктом 4 Указу Президії Верховної ради України № 1452-Х11 було встановлено, що рішення державних органів, ... , а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ради України від 24.08.1991р. “Про проголошення незалежності України” від 24.08.1991р. без узгодження з відповідними органами управління, визначеними КМУ, вважаються недійсними.

З вищевикладеного вбачається, що недійсними визнаються тільки ті договори та угоди, яки були, укладені після Постанови Верховної ради України від 24.08.1991р. “Про проголошення незалежності України” від 24.08.1991р., та яки прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності .

Спірні договори не були прийняти чи здійснені на основі законодавства СРСР. Більш того, як вже було вказано вище, спірне майно є об’єктом незавершеного будівництва , має особливий статус і не підпадає, під дію цього Указу.

Також слідує відмітити, що в пункті 5 Указу Президії Верховної ради України № 1452-Х11 було встановлено, що Фонд державного майна являється правонаступником лише за договорами оренди.

10.09.91р. був прийнятий Закон України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” № 1540-Х11. Статтею 1 цього Закону встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Слід пам'ятати про те, що спірне майно має особливий статус, та є об’єктом незавершеного будівництва , про що більш докладно буде вказано нижче.

В статі 3 вказаного вище Закону № 1540-Х11 від 10.09.91р. вказано про те, що слід визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ради УРСР 29.11.1990р. Вище вже вказувалось, про те, що постанова Верховної ради УРСР 29.11.1990р. №506-Х втратила силу.

Посилання прокурора та третьої особи –ВП ЗАЄС на цій Закон безпідставне, оскільки, Декретом № 8-92 від 15.12.92р. були зупинені дії статті 2 та статті 5 Закону № 1540-Х11 від 10.09.91р. “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, у частині повноважень Фонду державного майна України, крім його повноважень як орендодавця по договорам оренди.

Таким чином, були зупинені дії статті 2 та статті 5 Закону № 1540-Х11 від 10.09.91р. в частині передачі майна та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України Фонду державного майна України.

Слід також відмітити, що згідно п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. № 2558-Х11, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику лише в сфері приватизації державного майна, та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що повноваження Фонду державного майна України розповсюджуються лише на сферу приватизації державного майна та оренди майнових комплексів.

14.02.1992р. була прийнята постанова Верховної ради України “ Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавної власності” № 2116-Х11.

В пункті 1 зазначеної постанови Верховної ради України від 14.02.1992р. № 2116-Х11 вказано, що у зв’язку з покладенням на Кабінет Міністрів України, згідно с постановою Верховної ради УРСР від 15.10.1990р. “Про управління державним майном Української РСР” повноважень по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, і створенням для здійснення цих повноважень Фонду державного майна України заборонити передачу функцій щодо управління майном підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавної власності, іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об’єднанням.

Але, дію пункту 1 постанови також зупинено в частині повноважень Фонду державного майна України та заборони передачі функцій по управлінню майном, що є загальнодержавної власністю, іншим органам державного управління, згідно з Декретом № 8-92 від 15.12.92р.

В пункті 2 постанови Верховної ради України від 14.02.1992р. № 2116-Х11 також було вказано, з посиланням на постанову Верховної ради України 29.11.1990р. , про те, що майнові договори, укладені під час дії мораторію, слід визнати недійними. Але, ця постанова Верховної ради України 29.11.1990р. втратила чинність.

04.02.1994р. була прийнята постанова Верховної Ради України “Про майно загальнодержавних громадських організації колишнього Союзу РСР”.

З зазви та п. 1 постанови вбачається, що вказана постанова стосується лише майна громадських організації. Більш того, пунктом 3 постанови встановлено, що Фонд державного майна є правонаступником лише орендодавця та лише за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України,... .

Розпорядженням КМУ від 06.06.2000р. № 255-р було визначено, що в зв’язку з припиненням будівництва та відсутністю джерел фінансування прийняти пропозицію Міненерго про ліквідацію об’єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС у м. Щолкіне Ленінського району АР Крим.

Реалізацію майна, що вивільняється внаслідок ліквідації (металевий брухт, будівельні конструкції , обладнання тощо), здійснити на конкурсних засадах, а отримані від реалізації кошти після оплати податків (обов’язкових платежів) та компенсації витрат, пов’язаних з ліквідацією об’єктів незавершеного будівництва, спрямувати до бюджету АР Крим на розв’язання соціально –економічних проблем м. Щолкіне і Ленінського району АР Крим.

З вищевикладеного вбачається, що спірне майно являється об’єктами незавершеного будівництва, майно має особливий статус і його реалізація була передбачена вказаним вище Розпорядженням КМУ від 06.06.2000р. № 255-р .

Більш того, Розпорядженням КМУ від 07.08.2003р. № 503-р були внесені зміни в Розпорядження КМУ від 06.06.2000р. № 255-р, в яких вказано, що на часткову зміну розпорядження КМУ від 06.06.2000р. № 255, погодитися з пропозицією Мінпаливенерго щодо передачі об’єктів незавершеного будівництва Кримської АЕС (м. Щолкіне Ленінського району АР Крим) Раді міністрів Автономної Республіки Крим для їх реалізації із спрямуванням отриманих коштів у порядку, встановленому зазначеним розпорядженням.

З вищевикладеного вбачається, що спірне майно (яке є об’єктами незавершеного будівництва, майно має особливий статус) було передано на реалізацію Раді міністрів Автономної Республіки Крим .

Якщо проаналізувати все вищевикладене, Фонд державного майна України не мав та не має ні якого відношення до спірного майна, та не може бути позивачем по справі.

Фонд державного майна України також не може бути позивачем по справі за позовом прокурора, оскільки Фонд не є тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, оскільки він не є органом державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Фонд державного майна України в письмових поясненнях також вказав , що права та охоронювані законом інтереси саме Фонду в даному випадку жодним чином не порушуються. Таким чином, прийняття рішення по даній справі ніяким чином не може вплинути на права та інтереси Фонду.

З вищевикладеного вбачається, що спірним майном вправі були розпоряджатися відповідні органи Автономної Республіки Крим.

За таких обставин, Міністерство палива та енергетики України м. Київ також не може бути належним позивачем по справі. Не може це міністерство бути позивачем по справі по вищевикладеним підставам, а також по підставам, які були вказані в ухвалі суду від 25.11.2009р.

ВП ЗАЕС також не має ні якого відношення до спірного майна, а тому ще з цієї причини Міністерство палива та енергетики України м. Київ не є тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, оскільки він не є органом державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор, позивач та ВП ЗАЕС не надалі суду доказів , що власником спірного майна є ВП ЗАЕС , а тому в них відсутні підстави вважати договори недійсними, та просити суд визнати право власності на спірне майно за державою, тем більш в особі Фонду державного майна України .

Спірне майно у ВП ЗАЕС знаходиться на відповідальному зберіганні, про що також прямо вказано в рішенні господарського суду Запорізької області від 31.08.2004р. по справі № 22/87. Вказаним рішенням суду також було зобов’язано НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС передати майно, прийняте по акту приймання –передачі від 01.05.2000р. на відповідальне зберігання від СП ”Крим –Кераміка” (металовироби з комплекту ГЦК у кількості 45т) приватному підприємству “Ресурс”. Рішення набрало законної сили і є обов’язковим для виконання на всієї території України, відповідно до статті 115 ГПК України.

Крім цього, відповідно до пункту 6 Заключних та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, яке діяло раніше , не минув до вступу в силу цього кодексу.

За таких обставин, відносно строків позовної давності цій Кодекс не може бути застосований.

В даному випадку відносно строку позовної давності слід керуватися Цивільним кодексом УРСР.

Загальний строк позовної давності складає 3 роки. Таким чином , в даному випадку строк позовної давності в 3 роки минув до вступу цього Кодексу в силу, оскільки заявник посилається на те, що у нього виникло право на визнання права власності з моменту, коли був введений мораторій на будь – які зміни форм власності і власника державного майна, а відповідно з моменту визнання недійсними договорів, укладений під час дії мораторію. Тобто, заявник , позивач, ВП ЗАЕС узнали, що їх право порушено в 1991 році. Таким чином, строк позовної давності на визнання права власності минув в 1994 році.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

ЦК УРСР не вимагав подавати заяву про застосування строку позовної давності, але відповідачі просять застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР сплив позовної давності до заявлення позову є підставою для відмови в позові.

ВП ЗАЕС безпідставно вказує на те, що на вимоги про визнання права власності не розповсюджується строк позовної давності.

Стаття 83 ЦК УРСР чітко визначає на яки вимоги не розповсюджується строки позовної давності. В зазначеної статті не вказано, що на позовні вимоги про визнання права власності не розповсюджуються строки позовної давності. В останньому абзаці статті 83 ЦК УРСР вказано, що позовна давність не розповсюджується в випадках, встановлених законодавством.

Аналогічні норми містяться і в ЦК України.

Заявник та ВП ЗАЕС не вказали конкретну норму законодавства, в якої зазначено, що на вимоги про визнання права власності не розповсюджується строк позовної давності.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги не обґрунтовані.

Доводи ВП ЗАЕС до уваги не приймаються, в зв’язку з вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано : 18.01.2010р.