Рішення № 7647357, 03.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.09 Справа № 16/21/09

За позовом відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський елеватор”, м.Мелітополь Запорізької області

до відповідача-1 - відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський консервний завод”, м.Мелітополь Запорізької області

до відповідача-2 приватного підприємця ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області

до відповідача-3 - Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства”, м.Київ

про визнання публічних торгів від 30.03.2005, такими, що не відбулися, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2005 між відповідачем-1 та відповідачем-2

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Безух А.М. (дор.б/н від 19.02.2008)

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 Марущенко В.О. (дов.б/н від 19.10.2006)

від відповідача 3 не зявився

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ “Мелітопольський елеватор” заявлено позов про визнання публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 з реалізації майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, проведені ДГУ “Агентство з питань банкрутства”, такими, що не відбулися, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини комплексу від 18.04.2005, укладеного ВАТ “Мелітопольський консервний завод” та ПП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду від 04.02.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/21/09 з призначенням судового засідання на 11.03.2009. Розгляд справи відкладався до 25.03.2009, до 03.04.2009, про що винесено ухвали. В засіданні 03.04.2009 за згодою позивача та відповідача-2 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги. На обґрунтування вимог пояснив, що рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 25.03.2004 було встановлено спільну дольову співвласність на комплекс будівель та споруд, розташованих по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі: 179/200 ВАТ “Мелітопольський елеватор”, 1/10 ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, 1/200 - ОСОБА_1 ВАТ “Мелітопольський консервний завод” було визнано банкрутом та призначено ліквідатора, який на торгах, що були проведені 30.03.2005 ДГУ “Агентство з питань банкрутства”, з порушенням положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст.358, 362, 364 ЦК України здійснив реалізацію майна банкрута. Так, з комітетом кредиторів продаж майна не узгоджувався. Ліквідатором була реалізована не доля підприємства-банкрута, а визначене майно: будівля складу ГСМ, будова транспортного цеху з навісом, будова майстерні механічного цеху, газозварювального цеху і боксу транспортного цеху, розташовані по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі. При цьому договір на виділ часток в натурі з нерухомого спільного майна у встановленій формі не укладався. Про продаж частки у спільній частковій власності інші співвласники не повідомлялися, чим порушено переважне право купівлі. Крім того, в рахунок проданого майна увійшла будівля К2-1 до К-1, яка згідно з рішенням міськвиконкому від 25.03.2004 належить позивачу. Переможцем торгів став ПП ОСОБА_1, 18.04.2005 був укладений договір купівлі-продажу частини комплексу. Оскільки договір є результатом торгів, які були проведені в порушення вимог закону, позивач просить визнати цей договір недійсним.

Відповідач-2 проти позову заперечив та просить в позові відмовити, про що надав суду відзив. Зазначив, що відповідно до Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника у процедурах банкрутства існує скорочений на протязі 90 днів строк для предявлення позову щодо оспорювання торгів, а позивач більше як два роки не звертався до будь-яких органів із заявою про визнання торгів такими, що не відбулися. Також відповідач-2 зазначив, що позивач не надав доказів порушення істотних умов проведення аукціону, які відповідно до вказаного Порядку є підставами для визнання торгів такими, що не відбулися. Вважає, що ліквідатором ВАТ “Мелітопольський консервний завод” в межах ліквідаційної процедури правомірно здійснена реалізація майна, належного банкруту. Відповідач-2 вважає помилковою позицію позивача про те, що при укладенні оспорюваного ним договору купівлі-продажу порушено право переважної покупки, оскільки таке право застосовується тільки при продажі одним із співвласників належної їм частки і не застосовується при продажі одним з співвласників належної їм частки в праві загальної власності іншому співвласникові. Крім того, позивач, в разі виявлення порушення його права переважної покупки мав звернутися в суд за захистом своїх прав у встановленому законом порядку з позовом про переведення на нього прав покупця, однак цього не зробив. Відповідач-2 також не погоджується з твердженням позивача про те, що до обєкту оспорюваного договору увійшло і майно, належне позивачу. Так, у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 29.04.2005, виданому позивачу, чітко визначено майно, яке складає 179/200 часток у спільній частковій власності, і серед них майно, що складає обєкт оспорюваного договору відсутнє. Про те, що позивач погодився, що на його 179/200 часток виділяється ті самі обєкти свідчить також договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.03.2007, відповідно до якого позивач передав ВАТ “Комиш-Зорянський елеватор” право власності на 179/200 частки комплексу будівель та споруд по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі і при цьому сторони підтвердили, що цей комплект будівель та споруд складається з індивідуально-визначеного майна, серед якої жодної будівлі або споруди, що є обєктом оспорюваного договору немає. Також відповідач-2 вважає, що на момент проведення торгів - 30.03.2005 позивач взагалі не був співвласником будівель та споруд по вул.Шмідта в м.Мелітополі, 65, оскільки в КП “Мелітопольське БТІ” 179/200 його часток було зареєстровано лише 29.04.2005, а право власності на нерухомість виникає з моменту його державної реєстрації. Також відповідач-2 звернув увагу, що на сьогодні позивач також не є співвласником будівель та споруд по вул.Шмідта в м.Мелітополі, 65, бо відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.03.2007 передав 179/200 своїх часток у власність ВАТ “Комиш-Зорянський елеватор”.

При подачі позову до суду позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, який ним пропущено з поважних причин. Так, первісно позов про визнання торгів від 30.03.2005 такими, що не відбулися та визнання договору від 18.04.2005 між ВАТ “Мелітопольський консервний завод” та ОСОБА_1 був ним поданий у 2006 році до Мелітопольського міськрайонного суду, оскільки ОСОБА_1. підписав договір купівлі-продажу як громадянин. Ухвалою суду від 21.11.2008 провадження у справі було закрито за непідвідомчістю справи загальним судам. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2009 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, після чого позивач звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області.

Відповідач-2, у свою чергу, посилаючись на п.13 інформаційного листа ВГСУ № 01-08/98 від 31.01.2001, у відзиві на позов заявив, що в разі продажу частки у спільній власності з порушенням передбаченого законодавством права переважної купівлі, інший учасник спільної власності протягом строку позовної давності, який на сьогоднішній день становить 1 рік, після продажу долі третій особі може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав покупця. Даний строк є присічним, тому позовні вимоги, заявлені після його закінчення, задоволенню не підлягають. Поданий у такій ситуації позов про визнання угоди недійсною також не може бути задоволений.

03.04.2009 відповідачем 2 подано заяву про застосування у даній справі строку позовної давності. Відповідач вказав на те, що строк позовної давності позивачем пропущений та додатково до наведених вище заперечень зауважив, що оголошення про проведення торгів з реалізації майна підприємства-банкрута ВАТ “Мелітопольський консервний завод” було опубліковане в газеті “Голос України” № 38(3538) від 01.03.2005 і саме з цієї публікації, яка носить загальнодержавний характер, позивач міг дізнатися про нібито порушене його право, а відповідно до закону перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

За За приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. осування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тією ж статтею передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що після проведення торгів та укладення договору купівлі-продажу, відносно яких заявлено вимоги, в межах встановленого строку позовної давності позивач з тими ж вимогами подавав позов до Мелітопольського міськрайсуду.

Ухвалою Мелітопольського міськрайсуду від 12.04.2007 було відкрите провадження у цивільній справі № 2-1544/07 за позовною заявою ВАТ “Мелітопольський елеватор” до ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, ОСОБА_1 та ДГУ “Агентство з питань банкрутства” про визнання публічних торгів від 30.03.2005 такими, що не відбулися та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2005.

Ухвалою суду від 21.11.2008 провадження у вказаній справі було закрите.

За результатами апеляційного перегляду ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2009 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

04.02.2009 позов, що розглядається у даній справі, надійшов до господарського суду Запорізької області.

Згідно зі ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До вимог, що заявлені позивачем, застосовується загальний строк позовної даності тривалістю у три роки.

За таких обставин, в звязку з предявленням ВАТ “Мелітопольський елеватор” позову до місьрайсуду, враховуючи розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, слід визнати, що строк позовної давності в такому випадку не є таким, що сплинув внаслідок його переривання.

Таким чином, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності є безпідставними та не можуть бути задоволені судом.

25.03.2009 позивачем подано клопотання про вихід за межі позовних вимог, позивач просить визнати незаконними публічні торги (аукціон) від 30.03.2005 з реалізації майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, проведені ДГУ “Агентство з питань банкрутства”, оформлені протоколом № 1, переможцем яких визнано ПП ОСОБА_1, посилаючись на порушення прав позивача, як власника, при підготовці та продажі майна на цих торгах.

Відповідач 2 надав заперечення на це клопотання позивача. Вказав на те, що фактично в заяві про вихід за межі позовних вимог міститься вимога про зміну предмета позову, оскільки вимога про визнання торгів такими, що не відбулися змінюється на вимогу щодо визнання їх незаконними. Зміна предмету позову є виключним правом позивача. Також відповідач-2 висловився про те, що предметом позову є певні матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, встановлені, зокрема у ст.16 ЦК України. І оскільки позивач способом захисту свого права обрав визнання публічних торгів такими, що не відбулися, суд не має виходити за межі позовних вимог та розглядати інший предмет позову визнання торгів незаконними.

Клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог прийнято судом, як таке, що відповідає законодавству.

Згідно з положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги. Думка відповідача-2 про те, що в заяві про вихід за межі позовних вимог міститься вимога про зміну предмета позову є помилковою, оскільки у вимогах про визнання торгів такими, що не відбулися та про визнання торгів незаконними різні як предмет, так і підстави. Предметом однієї є визнання торгів такими, що не відбулися, предметом другої визнання торгів незаконними. Підстави, тобто фактичні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, для визнання торгів такими, що не відбулися та для визнання їх незаконними різні та не повязані між собою. Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України одночасна зміна і предмету, і підстави позову не допускається.

Відповідачі-1, 3 вимоги ухвали суду від 04.02.2009, від 11.03.2009, від 25.03.2009 не виконали, уповноважених представників в судове засідання не направили.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в засіданні представників, суд встановив.

В газеті “Голос України” від 01.03.2005 № 38(3538) від 01.03.2005 опубліковано оголошення про проведення філією “ДГУ Агентство з питань банкрутства” у Запорізькій області та ліквідатором ВАТ “Мелітопольський консервний завод” публічних торгів (аукціону) з реалізації майна підприємства-банкрута ВАТ “Мелітопольський консервний завод”.

30.03.2005 Державною госпрозрахунковою установою “Агентство з питань банкрутства” в особі філії в Запорізькій області бути організовані та проведені публічні торги (аукціон) з продажу майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, розташованого по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі.

Згідно з протоколом № 1 проведення публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 на торги було виставлено будівлю складу ГЗМ, будівлю транспортного цеху з навісом, будівлю майстерні механічного цеху, газозварювального цеху та боксу транспортного цеху, розташовані по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі.

Відповідно до ст.650 Цивільного кодексу України (ЦК України) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 123 від 07.06.2001 та зареєстрованого в Мінюсті України 22.06.2001 за № 536/5727 (далі Порядок).

Відповідно до п. 5.13 Порядку публічні торги (аукціон) уважаються такими, що не відбулися, у разі: несплати переможцем аукціону повністю належної суми на умовах, визначених у договорі купівлі-продажу; порушення істотних умов проведення аукціону відповідно до пунктів 5.4 - 5.11 цього Порядку; невиконання всіма учасниками аукціону фіксованих умов щодо продажу активів платника податків, визначених пунктами 1.4 і 3.4 цього Порядку.

Таким чином, Порядком визначені певні підстави визнання торгів такими, що не відбулися, і перелік цих підстав є вичерпним.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів наданими доказами та поясненнями факту несплати переможцем аукціону належної суми, порушення істотних умов проведення аукціону відповідно до пунктів 5.4 - 5.11 Порядку, невиконання всіма учасниками аукціону фіксованих умов щодо продажу активів платника податків, визначених пунктами 1.4 і 3.4 Порядку.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 з реалізації майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, проведені ДГУ “Агентство з питань банкрутства” такими, які не відбулися, не підлягають задоволенню. В цій частині в позові слід відмовити.

Згідно ч.2 ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Судом прийнято клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, яким він просить визнати незаконними публічні торги (аукціон) від 30.03.2005 з реалізації майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, проведені ДГУ “Агентство з питань банкрутства”, оформлені протоколом № 1, переможцем яких визнано ПП ОСОБА_1

Суд знаходить підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 з реалізації нерухомого майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод” незаконними.

Матеріали справи свідчать про те, що торги відбулися в порушення вимог законодавства та прав власності позивача.

Відповідно ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст.356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Встановлено, що в 2004 році ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, ВАТ “Мелітопольський елеватор” та ОСОБА_1 звернулися до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради з заявою про оформлення права власності на та встановлення часткового співвідношення на комплекс будівель та споруд, розташований по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі згідно з розрахунком фахівців КП “Мелітопольське міжміське БТІ”.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 25.03.2004 № 70/5 “Про оформлення права власності та встановлення часткового співвідношення на комплекс будівель та споруд, що розташований по вул.Шмідта, 65 у м.Мелітополі” встановлено, що ВАТ “Мелітопольський консервний завод” належить 1/10 часток, ВАТ ”Мелітопольський елеватор” належить 179/200 часток, ОСОБА_1 належить 1/200 часток комплексу будівель та споруд, розташованого по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі, вирішено оформити право власності на частини комплексу будівель та споруд, розташованого по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі у встановлених частках, начальника КП “Мелітопольське міжміське БТІ” зобовязано підготувати свідоцтва про право власності згідно із встановленими цим рішенням ідеальними частками.

В рішенні розподілені будівлі та споруди, які складають частки співвласників.

Таким чином, комплекс будівель та споруд по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі на момент продажу майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод” знаходився у спільній частковій власності.

За приписами ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

З матеріалів справи вбачається і це не спростовано відповідачем-2, ВАТ “Мелітопольський консервний завод” не повідомляв у визначеному законом порядку інших співвласників про намір продати свою частку після прийняття рішення про продаж майна з публічних торгів.

Слід зазначити, що відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому має бути укладений письмовий договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Доказів виділу у натурі частки майна з комплексу будівель та споруд по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі, що є у спільній частковій власності, суду не представлено. Ні позивач, ні відповідач-2 відсутність договору про виділ частки (часток) не заперечили.

Таким чином, та публічних торгах (аукціоні), що оспорюються позивачем, було виставлено та продано майно спільної часткової власності, щодо якого законом визначений певний правовий режим, у тому й числі порядок продажу і цей порядок є порушеним. Відтак, проведення публічних торгів не можна вважати такими, що відповідали закону, внаслідок чого їх слід визнати незаконними.

Переможцем публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 було визнано приватного підприємця ОСОБА_1

За результатами торгів та на підставі протоколу № 1 проведення публічних торгів (аукціону) від 30.03.2005 між ВАТ “Мелітопольський консервний завод” в особі його ліквідатора та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу частини комплексу від 18.04.2005 (далі Договір).

За Договором у власність ОСОБА_1 переходить будова Ч-1 з паливо-роздаточним стовпчиком , підвал № 1 з трьома резервуарами, будови Ч1-1, Ч2-1, будівля Д-1, будівля Д2-1, прибудова К1-1 до К-1, прибудова К3-1 до К-1, прибудова К2-1 до К-1.

За приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оспорюваний позивачем Договір укладений за результатами публічних торгів, які визнані незаконними, тобто на незаконних підставах.

Відчуження майна відбулося з порушенням порядку продажу майна спільної часткової власності та переважного права співвласників, передбачених ст.365 ЦК України.

Крім того, співставленням технічної документації та часток у спальній частковій власності, визначених за рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 25.03.2004 № 70/5 встановлено, що крім майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод” за Договором передається й майно позивача, а саме прибудова К2-1 до К-1. Згідно з зазначеним рішенням виконкому обєкт, позначений в технічній документації К2-1 віднесений до частки ВАТ “Мелітопольський елеватор”.

За таких обставин, договір купівлі-продажу частини комплексу від 18.04.2005, укладений між ВАТ “Мелітопольський консервний завод” та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П. та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 553255 слід визнати недійсним в силу ст.ст.203, 215 ЦК України, позов в цій частині задовольнити.

При задоволенні вимоги про визнання у господарському процесі недійсним Договору, однією з сторін якого виступає фізична особа гр.ОСОБА_1, суд виходив з такого.

Укладення Договору є наслідком (результатом) публічних торгів, у яких ОСОБА_1 приймав участь та став переможцем саме як приватний підприємець.

Тобто в даному випадку проведення торгів, за результатами яких переможцем визнаний приватний підприємець ОСОБА_1, та укладення Договору є нерозривними правовідносинами, одні з яких є наслідком других.

В Договорі також зазначено, що він укладається на підставі протоколу № 1 від 30.03.2005, яким зафіксовано проведення та результати торгів.

Майно, що є предметом Договору придатне для використання саме у підприємницькій діяльності, але не для експлуатації для проживання громадянина-мешканця.

Крім того, як вже зазначалося вище, матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що після проведення публічних торгів та укладення Договору купівлі-продажу, відносно яких заявлено вимоги, позивач з тими ж вимогами, що є предметом розгляду даної справи, та до тих же осіб подавав позов до Мелітопольського міськрайсуду, зазначивши при цьому відповідача ОСОБА_1 як фізичну особу, який саме таким чином зазначений у оспорюваному Договорі.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 12.04.2007 за позовною заявою ВАТ “Мелітопольський елеватор” до ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, ОСОБА_1 та ДГУ “Агентство з питань банкрутства” про визнання публічних торгів від 30.03.2005 такими, що не відбулися та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2005 було відкрите провадження у справі № 2-1544/07.

Ухвалою суду від 21.11.2008 за результатами розгляду вказаної цивільної справи провадження було закрите з вказівкою на те, що заявлені вимоги підлягають розгляду господарським судом Запорізької області. Цю ухвалу було оскаржено позивачем в апеляційному порядку і за результатами апеляційного перегляду ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2009 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Після цього, 04.02.2009 позов, з врахуванням позицій, викладених в ухвалі Мелітопольського міськрайсуду від 21.11.2008 та в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2009, надійшов до господарського суду Запорізької області.

В ухвалі Мелітопольського міськрайсуду від 21.11.2008 зазначається, що відповідач ОСОБА_1 приймав участь у торгах як приватний підприємець, 18.04.2005 як переможець аукціону уклав з ліквідатором ВАТ “Мелітопольський консервний завод” договір купівлі-продажу частини комплексу, використовує придбану нерухомість у господарській діяльності , на що має відповідний дозвіл органів місцевого самоврядування.

За ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Доводи відповідача-2 про те, що позивач на момент проведення публічних торгів (аукціону) 30.03.2005 не являвся співвласником комплексу будівель та споруд по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі, оскільки право власності на 179/200 його частки було зареєстровано в КП “Мелітопольське МБТІ” лише 29.04.2005 не враховані судом внаслідок такого.

Право спільної часткової власності на 179/200 часток у комплексі будівель та споруд по вул.Шмідта в м.Мелітополі підтверджується рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 25.03.2004 70/5 “Про оформлення права власності та встановлення часткового співвідношення на комплекс будівель та споруд, що розташований по вул.Шмідта, 65 у м.Мелітополі”, про яке наводилося вище.

З рішення слідує, що частка ВАТ “Мелітопольський елеватор” належить йому на підставі ухвали суду м.Мелітополя від 30.11.2000 (справа № 2-440), договору відчуження від 17.10.2002, договорів купівлі-продажу від 24.01.2001 (р.№263) та від 23.12.2002.

До набрання чинності Цивільним кодексом України діяв Цивільний кодекс УРСР (1963 р.), який не передбачав обовязковість реєстрації права власності на обєкти нерухомості та не повязував з цією обставиною момент виникнення права власності.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради лише у відповідності з виготовленою технічною документацією визначено та встановлено часткове співвідношення між власниками комплексу будівель та споруд у спільній частковій власності.

Слід зауважити, що за ОСОБА_1 право власності на його 1/200 часток у спільній частковій власності в КП “Мелітопольське МБТІ” не було зареєстроване, але це з тих же підстав не позбавляє його статуту співвласника.

Доводи відповідача-2 про те, що на момент розгляду справи позивач не є співвласником комплексу будівель та споруд по вул.Шмідта, 65 в м.Мелітополі також не взяті до уваги, оскільки при розгляді справи оцінюються обставини, що мали місце на момент спірних відносин.

Доводи відповідача-2 про те, що позивач мав захищати свої права шляхом предявлення позову про переведення на нього прав покупця є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.362 ЦК України предявлення такого позову є правом а не обовязком співвласника. Обраний позивачем спосіб захисту права не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (170,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідачів в рівних долях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати публічні торги (аукціон) від 30.03.2005 з реалізації майна ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, що проводились філією Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” Запорізької області та ліквідатором ВАТ “Мелітопольський консервний завод”, незаконними.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини комплексу від 18.04.2005, укладений між ВАТ “Мелітопольський консервний завод” (м.Мелітополь Запорізької області, код ЄДРПОУ 72319) та ОСОБА_1 (м.Мелітополь Запорізької області, ідент.№ НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П. 18.04.2005 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 553255.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський консервний завод” (72319, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Шмідта, 65, код ЄДРПОУ 05528289) на користь відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський елеватор” (72312, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Фрунзе, 53, код ЄДРПОУ 00951652) 96 грн. судових витрат.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський елеватор” (72312, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Фрунзе, 53, код ЄДРПОУ 00951652) 96 грн. судових витрат.

Стягнути з Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” (м.Київ, вул.Любченко, 15, код ЄДРПОУ 31025727) на користь відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський елеватор” (72312, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Фрунзе, 53, код ЄДРПОУ 00951652) 96 грн. судових витрат.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 08.04.2009