Постанова № 76473035, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 826/8558/17 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року

у справі №826/8558/17 (розглянутої в порядку письмового провадження)

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича

третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» Волкова О.Ю., щодо невнесення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_3, що належить спадкоємцю вкладника, ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 145 427,87грн. протиправною;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський» Волкова О.Ю. внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник (спадкоємець) ОСОБА_4 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_3 на суму 145 427,87грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» не включено ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього. При цьому, позивачем наголошено, що оскаржуваний переказ грошових коштів здійснено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», а тому Уповноважена особа не мала повноважень для визнання оскаржуваного переказу нікчемним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню та які знаходяться на рахунку НОМЕР_3, що належать спадкоємцю ОСОБА_4 вкладника ОСОБА_5 на суму 145 427,87грн. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_4 до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_4 як спадкоємця на вклад, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_3 на суму 145 427,87грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський » Волков О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що правочин з перерахування коштів визнано нікчемним з підстав передбачених п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI; позивач не є вкладником в розумінні Закону, оскільки кошти не залучались вкладником безпосередньо, а надійшли на умовах договору позики від іншої особи.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 15 квітня 2016 року між ОСОБА_5 (клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (банк) укладено договір №980-024-000002619 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних документів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

15 квітня 2016 ОСОБА_5 та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" підписали договір №980-024-000222539 "Суперкапітал (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого буряк Р.М. передає ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр " у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр " зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» приймає від ОСОБА_5 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 145 000 грн., строк користування коштами - не більше 185 днів, кошти передаються - з дати укладання цього договору по 17.10.2016, розмір процентів за користування коштами - ставка: 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів, періодичність сплати нарахованих процентів - в кінці строку користування коштами або у випадку дострокового повернення коштів - не пізніше дня повернення коштів, ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" сплачує позивачу проценти і кошти у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_5 та НОМЕР_3 в ПАТ "Банк Михайлівський". На виконання умов договору позивачем було сплачено на рахунок ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" кошти в розмірі 145 000 грн., що підтверджується квитанцією №3691481 від 15.04.2016 (а.с.12).

Відповідно до виписки по рахунку наданого ПАТ "Банк Михайлівський" про стан рахунку НОМЕР_3 на поточний рахунок позивача 19 травня 2015 року надійшли кошти від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" в розмірі: 145 000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000222539 від 15.04.2016" (а.с.47).

В подальшому, 23 травня 2016 року на підставі рішення Національного банку України №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.

13 червня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", відсторонено Уповноважену особу Ірклієнка Ю.П. та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів спраи ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4.

Спадкоємцем ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.03.2017 визнано ОСОБА_4. Спадщина на яку видано свідоцтво, складається з вкладів з належними відсотками та нарахованою компенсацією в ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунку НОМЕР_5.

Листом №01.02.17/03-БТ/вих. від 01.02.2017 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про те, що дійсно ОСОБА_5 є клієнтом банку та на її ім'я відкрито наступні рахунки:

- НОМЕР_5 на підставі договору №200504969 від 15.04.2016 на якому перебувають грошові кошти в розмірі 3 436,68 грн., та відсотки в розмірі 5,77 грн.;

- НОМЕР_3 на підставі договору № 980-024-000002619 від 15.04.2016 на якому перебувають грошові кошти в розмірі 145 000,00грн.

Загальна сума коштів, що перебувають на рахунках становить 148 442,45 грн.

03 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з заявою щодо внесення змін в реєстр відшкодувань вкладникам (Загальний реєстр), згідно свідоцтва про право на спадщину.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» 20.04.2017 здійснив ОСОБА_4 виплату гарантованої суми вкладу лише в розмірі 3 008,81 грн.

Витягом з Додатку 2 до Акту №3 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемним визнано нікчемним перерахування коштів з поточного рахунку №26509300055802 ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок ОСОБА_5 на загальну суму 145 427,87 грн.

Наказом №42/1 від 01.06.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ю.П. Ірклієнко затверджено результати проведеної перевірки правочинів ( у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів ( у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в Акті №3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів ), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Кредитно -інвестиційний центр».

Листом №ЗГ1(К)/19118/1 від 16.09.2016 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про нікчемність правочину, а саме, переказ коштів (трансакція), здійснений ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19.05.2016 в сумі 145 000,00грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000222539 від 15.04.2016» на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, (та в подальшому успадкований позивачем) є нікчемним, з огляду на положення статей 215,216 Цивільного кодексу України та статті 37, підпунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Додатково наголошено, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Не погоджуючись з такими діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та вважаючи їх протиправними протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано обмежено право ОСОБА_4 (як спадкоємця) на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного правочину передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, крім того, позивач є вкладником, а не кредитором ПАТ " Банк Михайлівський ", а тому є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В силу вимог ч.ч.1-3, 5 ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У відповідності до ч.ч.1-3, 5 ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що набрала чинності з 01 липня 2016 року) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Відповідно до п.4 р. ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), уповноважена особа Фонду протягом 10 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку надає до Фонду разом із супровідним листом уточнену інформацію за структурою інформаційного рядка файла, визначеною у додатку 1 до цього Положення, про рахунки: за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Згідно п.5 р. ІІ наведеного Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду (п.2 р. IІІ Положення).

Таким чином, уповноважена особа Фонду має право подавати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідні зміни та доповнення до переліків про вкладників під час процедури виведення Фондом банку з ринку.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

В силу вимог ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №980-024-000222539 від 15 квітня 2016 року був укладений ОСОБА_5 не з банком, а з третьою особою - ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр», кошти в сумі 145 000 грн. перераховані ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».

Крім того, на дату укладення цього договору, а також на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності.

Натомість, 27 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України №295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ" з огляду на те, що банк виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року №917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Водночас, 15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" (набрав чинності 19 листопада 2016 року), яким, зокрема, розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту: "До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників".

Доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були ним залучені на виконання умов договору від 15 квітня 2016 року №980-024-000222539 у розмірі 145 000 грн. гарантій, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", матеріали справи не містять.

Таким чином, у зв'язку з законодавчими змінами позивач може бути прирівняним до вкладника та мати право на відшкодування за вкладом з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг".

Отже, віднесення операцій з перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних не вплинуло на обов'язок Уповноваженої особи включити позивача до переліку рахунків вкладників, передбаченого ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач може бути прирівняний до вкладників ПАТ "Банк Михайлівський".

Враховуючи на рахунок позивача НОМЕР_3, відкритому у ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору №980-024-000002619 від 15.04.2016 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19 травня 2016 року перерахувало кошти у сумі 145 000 грн., ОСОБА_5 є вкладником у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як особа, яка уклала договір банківського рахунку, та кошти на рахунок якої надійшли на умовах договору банківського рахунку, яким передбачено обов'язок банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку.

Крім того, ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19 травня 2016 року зі свого поточного рахунку здійснило переказ коштів на рахунок позивача на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

В той же час, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір від 15 квітня 2016року №980-024-000222539 був укладений між ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» та ОСОБА_5 і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цих договорів.

ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» на переказ коштів на користь ОСОБА_5, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

За умовами договору від 15 квітня 2016 року №980-024- 000222539, укладеного між ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» та ОСОБА_5, передбачено можливість дострокового повернення коштів.

Вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного договору нікчемним, а також про зобов'язання вчинити дії, які Уповноважена особа повинна була б вчинити у разі не виявлення ознак нікчемності правочину.

В такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2008 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152), відповідно до якого під час розгляду та вирішення даної справи суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість висновку Уповноваженої особи про нікчемність правочину і в разі визнання його помилковим - зобов'язати вчинити дії, спрямовані на відновлення прав позивача, порушених у зв'язку із віднесенням правочину до категорії нікчемних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. щодо невключення ОСОБА_4, як спадкоємця ОСОБА_5. до переліку вкладників , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та необхідності зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 до переліку вкладників та подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення позивача, як спадкоємця на вклад, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 145 000 грн. за рахунком НОМЕР_3.

Дослідивши зазначені документи, колегія суддів встановила, що підставою для визнання нікчемною операції з перерахування коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", на поточний рахунок позивача визначено ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Умовою застосування ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством.

Однак, у правовідносинах, що склались між сторонами ОСОБА_5. є вкладником банку у розумінні ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не кредитором, та одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання апелянта на ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання операції по перерахуванню коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" нікчемним правочином.

Посилання апелянта на положення п. 7-9 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",, та на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України як на правову підставу для визнання зазначених вище транзакцій нікчемними, є необґрунтованими.

У своїй апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" зазначає, що ним не було допущено протиправну бездіяльність, оскільки Уповноваженою особою вчинялись дії щодо перевірки правочинів, передбачені законодавством та визначені підзаконними нормативними актами. Разом з тим, проведення відповідачем відповідних дій з перевірки правочинів не спростовує допущення протиправної бездіяльності, яка полягала у невключенні позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову НБУ №917/БТ від 22.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", якою були встановлені обмеження щодо здійснення кредитних операцій, з огляду на те, що така постанова адресована посадовим особам Банку, а не владникам, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг и знати про встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження.

Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.

Що стосується перерахування коштів на поточний рахунок позивача від юридичної особи ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не заперечує надходження коштів на рахунок від ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» та на підтвердження наявності законних підстав для такої операції додано до матеріалів справи копію договору №980-024-000222539 від 15.04.2016 та факт відповідного перерахування коштів у сумі 145 000 грн. підтверджується банківською випискою по рахунку та квитанцією.

Крім того, умови обслуговування поточного рахунку відкритого позивачу згідно договору від 15.04.2016, не містять жодних обмежень щодо надходження коштів на рахунок позивача від інших осіб.

Так колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Уповноважена особа Фонду, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мали на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакцій згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну позицію висловив також і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 квітня 2017 року по справі № 826/11609/15, постанові від 14 квітня 2017 року по справі №826/20848/14, ухвалі від 12 квітня 2017 року № 826/1184/15.

Відповідачем не доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг позивачу чи іншим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Колегія суддів вважає, що, надходження коштів на рахунок позивача з рахунку іншої особи не свідчить про нікчемність спірного договору на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Необхідно зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним відповідного договору.

Також слід зазначити, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є його власністю. В свою чергу апелянтом не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з банківського рахунку юридичної особи на рахунок позивача суперечать законодавству або укладеним договорам.

Перераховані на поточний рахунок позивача грошові кошти від ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» перейшли у власність ОСОБА_5

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні ст.177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання нікчемними операції з перерахування коштів від ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача, відкритий за договором банківського рахунку №980-024-000002619 від 15.04.2016, укладеного позивачем з ПАТ "Банк Михайлівський", висновок про нікчемність вказаного правочину (транзакції) є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним, не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин (транзакція) є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання операції щодо перерахуванні грошових коштів у сумі 145 000 грн. від ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр»на поточний рахунок позивача та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/15961/16 як доказ обґрунтованості дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки в зазначеній справі предметом позову є скасування рішення Правління НБУ від 23.05.2016№14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», скасування рішення виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»; визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», тоді як предметом даної справи є визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним правочину за договором банківського рахунку та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст ухвали виготовлено 11 вересня 2018 року.