Постанова № 76472997, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №810/239/18 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос»

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року

у справі №810/239/18 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос»

до відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000921203 від 05.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулась не з його вини, оскільки на підприємстві відбулась незаконна зміна засновника та директора, що блокувало роботу підприємства. Після скасування незаконних змін у складі керівництва, підприємством було зареєстровано податкові накладні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та не враховано, той фат, що на підприємстві відбулась незаконна заміна засновника та директора.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в 14 листопада 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ території обслуговування Броварської об'єднаної державної податкової інспекції управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Христюк Т.М. проведено камеральну перевірку ТОВ «ВКФ «Амос» з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14.11.2017 №6145/10-36-12-03/34899317, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ВКФ «Амос» граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 №0000921203, яким до ТОВ «ВКФ «Амос» на підставі пункту 120.3 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у загальній сумі 102 752,89 грн. (а.с. 17-18).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» звернулось до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність прийнятого податкового повідомлення -рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, з огляду на порушення товариством граничого терміну реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у т.ч., після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Вимоги щодо реєстрації податкових накладних встановлені у п. 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, пункті 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України та у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податків зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на свій рахунок в систему електронного адміністрування ПДВ суму коштів, обчислену у відповідності до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 2 Порядок № 1246 операційний день триває з 0:00 год. до 23:00 год.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ВКФ «Амос» порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних, визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а саме:

- податкова накладна від 02.10.2015 № 1 фактично зареєстрована 19.10.2015 о 10:30 год., кількість днів затримки - 2;

- податкова накладна від 31.01.2016 № 2 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:46 год., кількість днів затримки - 21;

- податкова накладна від 29.01.2016 № 13 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 10:38 год., кількість днів затримки - 153;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 20 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:48 год., кількість днів затримки - 92;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 7 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:30 год., кількість днів затримки - 122;

- податкова накладна від 29.02.2016 № 3 фактично зареєстрована 11.08.2016 о 01:36 год., кількість днів затримки - 149;

- податкова накладна від 31.03.2016 № 27 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:32 год., кількість днів затримки - 61;

- податкова накладна від 18.03.2016 № 15 фактично зареєстрована 15.06.2016 о 03:31 год., кількість днів затримки - 74;

- податкова накладна від 03.03.2016 № 5 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:42 год., кількість днів затримки - 119;

- податкова накладна від 31.03.2016 № 17 фактично зареєстрована 15.07.2016 о 11:47 год., кількість днів затримки - 91;

- податкова накладна від 13.04.2016 № 5 фактично зареєстрована 16.05.2016 о 01:43 год., кількість днів затримки - 18;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 8 фактично зареєстрована 15.05.2016 о 01:49 год., кількість днів затримки - 5;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 3 фактично зареєстрована 13.05.2016 о 06:02 год., кількість днів затримки - 21;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 4 фактично зареєстрована 13.05.2016 о 06.:06 год., кількість днів затримки - 15;

- податкова накладна від 30.04.2016 № 2 фактично зареєстрована 10.05.2016 о 02:38 год., кількість днів затримки - 20.

Вказані обставини позивачем не заперечувались.

Разом з цим позивачем було зазначено, що порушення граничних строків реєстрації податкових накладних відбулось не з його вини, та зумовлено тим, що 21.10.2015 невстановленими особами на підставі сфабрикованих документів було здійснено реєстраційні зміни щодо відчуження корпоративних прав ТОВ «ВКФ «Амос» у розмірі 100 % за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі та зміни керівника ТОВ «ВКФ «Амос» ОСОБА_5 на ОСОБА_6, який станом на 22.12.2015 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців обліковується, як єдиний учасник ТОВ «ВКФ «Амос» та його керівник.

За заявою ОСОБА_7, як власника 100 % статутного капіталу ТОВ «ВКФ «Амос» до правоохоронних органів про вчинення вищевказаного злочину порушено кримінальне провадження відомості про яке, 23.12.2015 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110130004810 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що 21.10.2015 невстановлені особи шляхом обману (шахрайства) внесли зміни в реєстраційні документи ТОВ «ВКФ «Амос» з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах, чим заподіяли учаснику товариства ОСОБА_7 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах. Досудове слідство триває, збитки завдані товариству ще не встановлено.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2016 у справі №911/5479/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, відновлено в правах учасника товариства ОСОБА_7 та відновлено на посаді директора товариства ОСОБА_5, реєстраційні зміни щодо відновлення прав ОСОБА_7 відбулись 29.04.2016.

В подальшому, групою невстановлених осіб злочинним шляхом 21.05.2016 знову змінено учасника та директора товариства на ОСОБА_6 та в наступні декілька днів проведено незаконні реєстраційні зміни, а саме: зміну назви підприємства з ТОВ «ВКФ «Амос» на ТОВ «Соломон інцест ЛТД»; зміну юридичної адреси товариства з м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, на м. Житомир, пл. Путятинська, 2, оф. 421/1, та інші.

По даному факту учасник товариства ОСОБА_7 звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду якої Наказом Міністерства юстиції України від 02.06.2016 № 1579/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скасовані всі незаконні реєстраційні дії починаючи з 21.05.2016.

Зважаючи на викладені обставини позивач вважав, що період протиправного та незаконного перебування на посаді директора та засновника ТОВ «ВКФ «Амос» громадянина ОСОБА_6, з 21.10.2015 по 02.06.2016, спричинило ряд порушень викладених у вищевказаному Акті перевірки і можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України було прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ «ВКФ «Амос» (код 34899817), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , керівник ОСОБА_5

З лютого 2007 року Т В «ВКФ «Амос» перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС Київської області як платник податків.

Також з матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 02.10.2015 №1 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.10.2015, тобто, до того, як 21.10.2015 невстановленими особами на підставі сфабрикованих документів було здійснено реєстраційні зміни щодо відчуження корпоративних прав ТОВ «ВКФ «Амос».

Крім того , податкові накладні від 30.04.2016 №2, від 29.01.2016 №13, від 29.02.2016 №20, від 29.02.2016 №7, від 29.02.2016 №3, від 31.03.2016 № 27 від 18.03.2016 № 15, від 03.03.2016 № 5, від 31.03.2016 № 17, від 13.04.2016 № 5, від 30.04.2016 № 8, від 30.04.2016 №3, від 30.04.2016 № 4 та від 31.01.2016 № 2 зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних із більш ніж через тринадцять днів після 02.06.2016 - дати остаточного відновлено права учасника ТОВ «ВКФ «Амос» ОСОБА_7

Також як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось позивачем реєстраційні зміни у складі керівництва підприємства щодо відновлення прав учасника ТОВ «ВКФ «Амос» ОСОБА_7 та директора за рішенням суду відбулись 29.04.2016, проте, позивачем не надано доказів щодо вчинення передбачений законом дій для реєстрації вищезазначених податкових накладних у період з 29.04.2016 по 21.05.2018 (що свідчило про можливість в зазначений період здійснити реєстрацію податкових накладних, коли були відновлені права позивача).

Також, суд зазначає, що позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що з метою своєчасного повного та об'єктивного відображення податкової та іншої звітності протягом січня - липня 2016 року ТОВ «ВКФ «Амос» надсилало відповідні звіти поштою та за допомогою електронних ключів звітності.

В свою чергу представником податкової інспекції в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було зазначено про можливість своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем з а допомогою електронного ключа.

Так наявний в позивача електронний ключ давав можливість керівництву ТОВ «ВКФ «Амос» своєчасно сплачувати суми, підписувати та реєструвати податкові накладні до моменту внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджено інформацією наданою державної фіскальною службою.

Посилання апелянта на ту обставину, що з метою своєчасності та правильності ведення податкової звітності позивачем направлялись до Броварської ОДПІ ГУ ДФС листи, в яких зазначалось про факт злочинних дій групи невстановлених осіб відносно ТОВ «ВКФ Амос», а також твердження апелянта про відсутність його вини у зв'язку з незаконною зміною керівництва, колегія суддів не приймає до уваги оскільки направлення товариством інформаційних листів відповідно до Податкового кодексу України не звільняють його від відповідальності та зобов'язання своєчасного реєстрації податкових накладних.

Крім того колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач як юридична особа, у зв'язку зі зміною керівництва не звільнений від обов'язку своєчасного виконання податкових зобов'язань та відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законом.

Як встановлено п. 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №825/575/16 від 14 березня 2018 року та у справі №805/1731/17-а від 29 серпня 2018 року.

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність своїх дій.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2018 року.