Вирок № 76455784, 21.08.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/5656/18

1-КП/415/745/18

ВИРОК

Іменем України

21.08.18 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12018130240001108 від 11 травня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, судимого 24 лютого 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.122 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік, 05 березня 2015 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.3, ст.69, ст.71 КК України до 1 року 01 місяця позбавлення волі, 24 грудня 2015 року звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, зареєстрованого та проживаючого у місті Лисичанську, вулиця імені ОСОБА_2, 349-а/17,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Можнякова Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_3

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – обвинувачений ОСОБА_1 10 травня 2018 року, у вечірній час, більш точніший час не встановлено, перебуваючи на території ЛКЛПУ «Станція Швидкої медичної допомоги», по вулиці імені ОСОБА_2, 430, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, намагався таємно викрасти – верстак по металу, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-897е від 09 липня 2018 року, 775 гривень, і, завантажуючи останній на візок, привернув увагу співробітників ЛКЛПУ «СШМД», у зв'язку з чим, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто, не вчинивши усіх дій, які вважав за необхідне.

В судове засідання надана угода про примирення, укладена 23 липня 2018 року, між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3, на підставі ст.468-ст.471 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої –

обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, викладеному в обвинувальному акті та угоді про примирення, тобто – у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, що виявилось у не вчиненні останнім усіх дій, які вважались за необхідне для доведення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), до кінця, з причин, що не залежали від його волі, повторно,

потерпілий ОСОБА_3 і обвинувачений ОСОБА_1 остаточно примирились і сторони досягли відповідних домовленностей, погоджуючись на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України – у виді обмеження волі, строком на 4 роки, із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст.468 КПК України – у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення, яка, на підставі ст.469 КПК України – може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті та угоді про примирення, зазначивши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті та угоді про примирення, а саме, намаганні викрадення майна ЛКЛПУ «СШМД», зокрема, – верстака по металу, перебуваючи на території ЛКЛПУ «Станція Швидкої медичної допомоги», по вулиці імені ОСОБА_2, 430, міста Лисичанська, скориставшись відсутністю уваги з боку оточуючих, 10 травня 2018 року, у вечірній час, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. З потерпілим ОСОБА_3 – примирився, відшкодувавши в повному обсязі заподіяну майнову шкоду – шляхом повернення верстака по металу та заключивши відповідну угоду про примирення, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, характер пред'явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженя судом угоди про примирення між ним та потерпілим, в тому числі, і наслідки укладення та затвердження наданої угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, та щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, зокрема, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, права заявлення клопотань, права на виклик свідків та надання суду своїх доказів, а також, наслідки невиконання угоди, вказані у ст.476 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_1, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та щодо позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, в тому числі, і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої, додатково підтвердивши повне відшкодування завданої злочином майнової шкоди з боку обвинуваченого ОСОБА_1

З матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, вбачається, що дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, – незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, що виявилось у не вчиненні особою усіх дій, які вважались за необхідне для доведення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), до кінця, з причин, що не залежали від її волі, повторно, – при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про примирення від 23 липня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному провадженні ОСОБА_3, на підставі ст.ст.468-471 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 23 липня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному провадженні ОСОБА_3, – відповідають вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 23 липня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному провадженні ОСОБА_3, – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, визначені в межах санкції ст.185 ч.2 КК України, з урахуванням положень ст.68 КК України, застосування покарання – у виді обмеження волі, строком на 4 роки, – за ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, в тому числі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, – відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення від 23 липня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному провадженні ОСОБА_3, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та думку потерпілого ОСОБА_3, які наполягали на затвердженні угоди, погоджуючись з думкою прокурора Можнякова Р.В., який вважав, що угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3 – може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3, і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 – не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

металевий візок, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.20,21),

– підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_1,

верстак по металу, що знаходиться на зберіганні у представника ЛКЛПУ «СШМД» – ОСОБА_4 (а.с.20,9),

– підлягає поверненню ЛКЛПУ «СШМД».

Процесуальні витрати по справі – у сумі 429 гривень (а.с.44), пов'язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-897е від 09 липня 2018 року (а.с.45-47), з метою встановлення розміру заподіяної потерпілому – ЛКЛПУ «СШМД» майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Крім того, суд вважає за необхідне зняти арешт, накладений, з метою забезпечення збереження речових доказів по справі, на тимчасово вилучене у обвинуваченого ОСОБА_1 майно, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 14 травня 2018 року (а.с.25), а саме, – металевий візок.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про примирення, укладену 23 липня 2018 року між обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3, у кримінальному провадженні №12018130240001108 від 11 травня 2018 року, відносно ОСОБА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, – затвердити.

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання – у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази по справі:

металевий візок, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– повернути обвинуваченому ОСОБА_1,

верстак по металу, що знаходиться на зберіганні у представника ЛКЛПУ «СШМД» – ОСОБА_4,

– повернути ЛКЛПУ «СШМД».

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

429 (чотириста двадцять дев’ять) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-897е від 09 липня 2018 року.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Арешт, накладений, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 14 травня 2018 року, на тимчасово вилучене у обвинуваченого ОСОБА_1 майно, а саме, металевий візок, – зняти.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_1, потерпілим ОСОБА_3 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: