Ухвала суду № 7645354, 20.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-37160/09/2070

судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Мінаєвої О.М., Григорова А.М.

при секретареві –Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства “К*юері Вайлес” до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В с т а н о в и л а:

У березні 2009 року позивач приватне підприємство “К*юерія Вайелес” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 жовтня 2008 року № 0000542301/0, визнання не чинними першої податкової вимоги від 03 листопада 2008 року № 1/2008 та другої податкової вимоги від 10 грудня 2008 року № 2/225, визнання нечинним рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області від 13 січня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів позивача з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 330.117, 00 грн., із яких основний платіж –223.310,0 грн., штрафні санкції –107.807,00 грн.

Позивач вважає, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення –рішення, відповідач керувався хибними висновками, зробленими під час проведення виїзної планової перевірки діяльності підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 серпня 2007 року по 30 червня 2008 року (Акт перевірки від 30 вересня 2008 року № 918/23-35244328), про порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (подалі –Закон № 168/97-ВР) та заниження підприємством податку на додану вартість на суму 222.310,00 грн., в тому числі за січень 2008 року на суму 15.286,00 грн., за лютий 2008 року на суму 42.490,00 грн., за травень 2008 року на суму 50.205,00 грн., за червень 2008 року на суму 41.978,00 грн., за рахунок заниження бази оподаткування на суму 1.111.553,00 грн.; та порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року з наступними змінами та доповненнями (подалі - Закону № 2181-ІІІ), а саме не подання підприємством податкових декларацій з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, які дорівнювали календарному місяцю, а саме: лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Постанову суду вмотивовано тим, з використанням комп’ютерних систем, замовникам, які мешкають поза межами митної що у відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 5.1 ст. 5, пп. «д»п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР у разі надання послуг з обробки даних та надання інформації, у тому числі території України, місцем надання таких послуг вважається місце реєстрації покупця, або його постійного представництва, тому відповідні послуги надані покупцю-нерезиденту не можуть вважатися об’єктом оподаткування додатком на додану вартість.

Вовчанська МДПІ у Харківській області із зазначеним рішенням суду не погодилась та подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ПП “К*юерія Вайелес” відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно даних виїзної планової перевірки позивач надавав послуги з використанням комп’ютерних систем та надання послуг з суборенди нежитлових приміщень.

Відповідні послуги не значаться в переліку послуг, які згідно п. 3.2. ст. 3 Закону № 168/97-ВР не є об’єктом оподаткування, та які у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього Закону звільнені від оподаткування. Враховуючи цю обставину, відповідач вважає, що послуги з використанням комп’ютерних систем, надані позивачем, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 %.

За період, що перевірявся, позивачем надано послуг на загальну суму 1.411.553,00 грн., тому відповідності до п. 9.3, ст. 9 Закону № 168/97-ВР позивач зобов’язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість, нараховувати та сплачувати ПДВ на загальних засадах. При цьому, апелянт посилається на п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 даного Закону, у відповідності до якого, особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За матеріалами справи встановлено, що приватне підприємство “К*юерія Вайелес” знаходиться на обліку у Вовчанській МДПІ з січня 2008 року. У період з 14 серпня 2007 року по 30 червня 2008 року підприємство не було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

За наслідками проведення виїзної планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 серпня 2007 року по 30 червня 2008 року Вовчанською МДПІ складено акт перевірки № 918/23-35244328 від 30 вересня 2008 року, яким встановлені порушення підприємством п.п. 4.1, ст. 4, п.п. 7.3.1, ст. 7 Закону № 168/97-ВР в частині заниження податку на додану вартість на суму 222310 грн., та п.п. 4.14, п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ в частині не подання до Вовчанської МДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за період лютий –червень 2008 року.

На підставі даного акту відповідачем 16 жовтня 2008 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000542301/01, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 330.117 грн., в тому числі, основний платіж –222.310 грн., штрафні санкції –107.807 грн.

Пунктом 1.3. ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що під терміном платник податку розуміється особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300.000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Положення п. 9.4 ст. 9 даного Закону визначають, що, якщо обсяг оподатковуваних операцій суб’єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п.п. 2.3, п. 2.3, ст. 2 не більше ніж у два рази, то така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснення оподатковуваних операцій з обсягом, що перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену п.п. 2.3.1 Закону, то ця особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у визначених випадках і строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У відповідності із п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Колегія суддів зазначає, що операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, у разі їх надання нерезиденту, який не має постійного представництва на території України (відповідно до положень абз. 4 пп. 6.5 “д” ст. 6 Закону № 168/97-ВР ) вважаються поставлені за межі України, а отже, їх надання не підпадає під визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість за ст. 3 вказаного Закону.

Тобто, якщо за Законом місце поставки юридичних послуг - за межами України, надання таких послуг не підпадає під визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість за ст. 3 вказаного Закону.

Виходячи з установчих документів та довідки ЄДРПОУ № 9712 від 07 листопада 2007 року основним видом діяльності позивача є обробка даних та надання інформації, у тому числі із використанням комп’ютерних систем з передачею авторських прав.

Із договору №#031207.1 від 03 грудня 2007 року про надання послуг та договору №#151107.1 від 15 листопада 2007 року про конфіденційність, а також актів приймання послуг від 08 квітня 2008 року, від 08 лютого 2008 року, від 15 литого 2008 року, від 29 лютого 2008 року, 14 квітня 2008 року, 24 квітня 2008 року, 06 травня 2008 року, 28 травня 2008 року, від 09 червня 2008 року, від 20 червня 2008 року, укладених між позивачем та покупцем-нерезидентом - приватним підприємством QArea Inc. (США), вбачається, що позивачем надавалися послуги із обробки даних та надання інформації з використанням комп’ютерних систем із передачею авторських прав з місцем поставки послуг поза межами митної території України - Нью-Йорк, Нью-Йорк, США.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що відсутність прямого визначення у тексті контракту, який укладений 03 грудня 2007 року між позивачем та його контрагентом, по надання позивачем послуг з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, свідчить про те, що такі послуги останнім не надавалися, оскільки дані твердження спростовуються змістом договору про конфіденційність, укладеному між цими сторонами контракту та актами виконаних робіт, згідно яких такі послуги контрагентом позивача отримані.

Загальна сума від здійснення інших операцій поставки товарів (послуг –з суборенди нежитлових приміщень) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищує 300.000 грн.

          Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В суді першої та апеляційної інстанції не нашли свого підтвердження відповідними доказами припущення відповідача про надання позивачем послуг на митній території України пов’язаній особі (в визначенні цього статусу підприємства приписами ст. 1.26 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”), власній філії, тощо.

Посилання відповідача на відомості, що містяться на Інтернет-сайті компанії “QArea Group”, зокрема, про те, що представницький офіс компанії розташований у Нью-Йорці, а головний офіс та центр розробок знаходиться в м. Харкові, на думку колегії суддів, не є належним доказом в обґрунтованість зазначених припущень відповідача.

У зв’язку з несплатою суми податкового зобов’язання у встановлені строки, МДПІ в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на адресу позивача направлено першу податкову вимогу № 1/208 від 13 листопада 2008 року про сплату податкового боргу та другу податкову вимогу за № 2/225, яка прийнята МДПІ 10 грудня 2008 року. Рішення № 1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу прийняте МДПІ 13 січня 2009 року.

Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Саме цім Законом запроваджене поняття податкового зобов’язання, податкового боргу, як податкового зобов’язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Приписами пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З урахуванням наведеного вище щодо відсутності правових підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність визнання протиправними й нечинними як двох податкових вимог МДПІ, так і рішення відповідача від 13 січня 2009 року.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

          У Х В А Л И Л А:          

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку на протязі одного місяця.

Головуючий суддя -           (підпис)                     Л.В. Мельнікова

          Судді (підпис)                               О.М. Мінаєва

                                                   (підпис)                               А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26 жовтня 2009 року.

Згідно з оригіналом                                                                       Л.В. Мельнікова