Ухвала суду № 7645244, 06.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-37352/09/2070

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000351720/0 від 16.03.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 16153,50 грн.,в тому числі за основним платежем-10769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями-5384,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно висновків перевірки, проведеної на підприємстві позивача відповідачем, податковим органом зроблено висновок щодо нікчемності правочину, укладеного між ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 з купівлі-продажу брезенту, з тих підстав, що контрагент позивача згідно даних перевірки не має необхідних умов для результатів господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже у нього відсутня реальна фінансово-господарська діяльність . Також, за даними перевірки, у ФО-П ОСОБА_4 відсутні об»єкти оподаткування.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає, що ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 виконали всі вимоги законодавства як у сфері господарських правовідносин, так і у сфері податкового права. Угода була виконана, оскільки кошти за відповідними податковими накладними позивач сплатив, товар (брезент) був отриман та передавався на переробку.

Крім того, позивач зазначає, що порушення однією зі сторін договору (правочину) визначених законом правил здійснення господарської діяльності не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що висновок відповідача щодо наявності ознак нікчемності правочину, укладеного між ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4, зроблений на підставі невірного тлумачення змісту норм матеріального права, крім того умови укладеного договору купівлі-продажу виконані, чим підтверджений факт його укладення.

Будучи незгодним з вказаною постановою суду, відповідач, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники позивача ФО-П ОСОБА_3.в судовому засіданні вважали апеляційну скаргу необґрунтованою, та просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року слід залишити без змін відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено планову документальну перевірку ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.10.2007 р. по 31.12.2008 р., в ході якої було перевірено дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо нарахувань та сплати ПДВ відображених в податковій декларації в розрізі контрагентів, за результатами якої складений акт № 368/17-02-08/3217205078/54 від 02.03.2009 р.

Згідно висновків даного акту встановлено порушення пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 та п. п . 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємству донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10769,00 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що ДПІ не визнає включення ФОП ОСОБА_3 за спірний період до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним з підстав того, що по-перше, документів, які стверджують транспортування товару від ФО-П ОСОБА_4 до ФО-П ОСОБА_3 на перевірку не надані; по-друге, згідно акту документальної перевірки №28/17-02-08-2880207995/5 від 16.01.09р. було визнано угоди, укладені між ФО-П ОСОБА_4 та його контрагентами, нікчемними, тому що основними постачальниками ФО-П ОСОБА_4, були : ПП „Промбудтехніка 2” (код 34332140), ТОВ „Призма” (код - 35700206), ТОВ „ТПК „Абсолют” (код - 35700211), ТОВ ТПК „КІР” (код 35970130) підприємства, які не декларували свої доходи від здійснення операцій поставки товарів та надання послуг на адресу ФО-П ОСОБА_5

Зазначені факти за твердженням ДПІ свідчать про те, що вказані підприємства останні ухилились від виконання обовязків по їх сплаті, передбаченими вимогами п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”. Підсумовуючи, вищенаведене, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова з вказівкою на ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України робить висновок, що правочини вчинені ПП „Промбудтехніка 2”, ТОВ „Призма”, ТОВ ТПК „КІР”, ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_3 є нікчемними.

16 березня 2009 року ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351720/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 16153,50 грн.,в тому числі за основним платежем-10769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями-5384,50 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що твердження податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 є помилковим, а отже визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до с.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначені ч.1 ст.215 цього ж Кодексу, а саме: не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ФО-П ОСОБА_3 мав господарські взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_4 Так, 02.11.2007 року ФО-П ОСОБА_3 придбав у ФО-П ОСОБА_4 брезент, що підтверджується наступними документами: рахунком-фактурою від 02.11.2007 року №СФ-98, видатковою накладною від 02.11.2007 № РН-00325, податковою накладною від 02.11.2007 року № 489, який в свою чергу був перероблений та реалізований, що підтверджується видатковою накладною від 13.11.2007 року № 13/11/01 та податковою накладною від 13.11.2007 року № 16.

Крім того, 16.10.2007 року між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ “ТК-3000”було укладено договір № 1610071/1 про надання ФО-П ОСОБА_3 послуг з переробки сировини. На підставі цього договору ТОВ “ТК-3000”було передано ФО-П ОСОБА_3 брезент, що підтверджується актами передачі сировини в переробку від 10.10.2007 № ТК 112, від 29.10.2007 р. № ТК-139, від 19.11.2007 р. № ТК-157, від 06.12.2007 р. № ТК-170, №ТК-174 від 11.12.2007 р. З частини переданого брезенту ФО-П ОСОБА_3 виконував замовлення інших контрагентів, що підтверджується видатковими накладними №08/11/01 від 08.11.2007р., № 16/11/01 від 20.11.2007р., №03/12/02 від 03.12.2007р., №11/12/02 від 12.12.2007р., від 18.12.2007р. № 13/12 та податковими накладними №11 від 08.11.2007р., №22 від 20.11.2007р., №30 від 03.12.2007р., №34 від 12.12.2007р., №35 від 13.12.2007р. ТОВ “ТК-3000”в свою чергу 01.11.2007 року було складено інвентаризаційний опис № 1-2007 товарно-матеріальних цінностей, що знаходились у ФО-П ОСОБА_3. У звязку з тим, що ФО-П ОСОБА_3 бракувало сировини для задоволення вимог своїх контрагентів, 20.12.2007 року ФО-П ОСОБА_3 у ФО-П ОСОБА_4 було придбано брезент, що підтверджено рахунком-фактурою №СФ-2012 від 20.12.2007р., видатковою накладною №РН-00417 від 20.12.2007р. та податковою накладною №616 від 20.12.2007р.. З цього брезенту ФО-П ОСОБА_3 виготовлялись товари та надавались послуги своїм контрагентам, серед яких також було ТОВ “ТК-3000”, що підтверджується рахунками фактурами №25/12 від 25.12.2007р., №25/12/01 від 25.12.207р.,№25/12/02 від 25.12.2007 р, №26/12 від 14.01.2008р., №26/12 від 15.01.2008р.,№15/01/01 від 15.01.2008р., №04/02 від 05.02.2008р., №28/02 від 28.02.2008р., податковими накладними №42 від 25.12.2007р., №43 від 25.12.2007р., №44 від 25.12.2007р., №45 від 26.12.2007р., №2 від 15.01.2008 р., №6 від 04.02.2008 р., №7 від 04.02.2008р., №13 від 28.02.2008р.

Суд також відмічає, що виконання ФО-П ОСОБА_3 замовлень ТОВ “ТК-3000”підтверджено актами виконаних робіт №20/11 від 20.11.2007р., №20/11/2 від 20.11.2007р., №3/12/1 від 03.12.2007р., №3/12/3 від 03.12.2007р., №18/12/01/1 від 18.12.2007р., №26/12/1 від 14.01.2008р., №26/12/2 від 15.01.2008р., №26/12/3 від 15.01.2008р., №26/12/1 від 15.01.2008р., №26/12/4 від 15.01.2008р.У 2008 році на підставі зазначеного вище договору ТОВ “ТК-3000”було передано ФО-П ОСОБА_3 брезент, що підтверджується актами передачі сировини в переробку №ТК195 від 30.07.2008р., №ТК-232 від 21.08.2008р., №ТК-274/1 від 01.10.2008р., №ТК-322 від 06.11.2008р., №ТК-341 від 13.11.2008р. З частини переданого брезенту позивачем виконано замовлення іншого контрагента, що підтверджується видатковою накладною №23/09 від 23.09.2008р. та податковою накладною №70 від 23.09.2008р., з іншої частини переданого брезенту позивачем виконано замовлення ТОВ “ТК-3000”, що підтверджується видатковими накладними 11/12 від 11.12.2008р., №11/12/01 від 11.12.2008р., №22/12 від 22.12.2008р., №22/12/02 від 22.12.2008р., податковими накладними №95 від 11.12.2008р., №96 від 11.12.2008р., №100 від 22.12.2008р., №102 від 22.12.2008р. та актами виконаних робіт №11/12/1 від 11.12.2008р., №11/12/01//1 від 11.12.2008р., №17/12/1 від 17.12.2008р., №22/12/02/1 від 22.12.2008р., № 22/12/1 від 22.12.2008р.

Крім того, ФО-П ОСОБА_3 було складено інвентаризаційний опис №1-2008 товарно-матеріальних цінностей, що знаходились у позивача. У звязку з тим, що у позивача бракувало сировини для виготовлення замовлення ТОВ “ТК-3000”, 03.12.2008 року у ФО-П ОСОБА_4 було придбано брезент, що підтверджується рахунком-фактурою №Р-0312-3 від 03.12.2008р., видатковою накладною №Р-00000575 від 03.12.2008р. та податковою накладною №928 від 03.12.2008р. З тих підстав, що позивачем з початку 2009 року не проводиться жодних операцій з фінансово-господарської діяльності, останнім було повернуто ТОВ “ТК-3000”залишки товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено видатковими накладними №1111 від 21.01.2009р., №16/03 від 16.03.2009р.

Отже, даний договір був сторонами фактично виконаний, що свідчить про відсутність порушень моральних засад суспільства при укладенні даного правочину та відповідність його сутності підприємництва.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних та здійснення господарської операції в цілому за період жовтень 2007 року, грудень 2007 року, грудень 2008 року як позивач та і його контрагент ФО-П ОСОБА_4 відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мали статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мали право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень 2007 року, грудень 2007, грудень 2008 р. були надані податкові накладні ФО-П ОСОБА_4:

-№489 від 02.11.2007р. на суму ПДВ 1166,67 грн.;

-№616 від 20.12.2007р. на суму ПДВ 7000,04 грн.;

-№928 від 03.12.2008р. на суму ПДВ 2333,33 грн., які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встанов леному чинним законодавством.

Крім того, як вбачається з копій декларацій з податку на додану вартість та наданих до них розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач належним чином відобразив свої податкові зобовязання та дозволений податковий кредит.

ФО-П ОСОБА_3 було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару, а саме: жовтні 2007 року, грудні 2007 року, грудні 2008 року на загальну суму 10769,00 грн.

Помилковим вбачається і висновок ДПІ про не підтвердження ФО-П ОСОБА_3 права на податковий кредит з огляду на не нарахування, не сплату контрагентами ФО-П ОСОБА_4 (ПП „Промбудтехніка 2”, ТОВ ТПК „Абсолют”, ТОВ „Призма”, ТОВ ТПК „КІР”) податкових зобовязань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4, зазначає, що визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість є безпідставним, та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000351720/0 від 16 березня 2009 року належить скасувати.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи та заперечення сторін по справі висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12 жовтня 2009 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова