Постанова № 7644559, 21.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 року Справа № 63/188-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А.(доповідач), судді Такмаков Ю.В., Пушай В.І.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивач - Кирпатенко О.С., дов. № НЮ-12/09/2009-12 від 25.09.2009р.(копія у справі)

відповідач - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», м. Харків (вх. № 3912 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року по справі № 63/188-09

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», м. Харків

про стягнення 66322,94 грн., -

встановила:

У жовтні 2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків»66322,94 грн. заборгованості, з яких: 56424,69 грн. основного боргу, 6752,41 грн. пені, 2664,54 грн. інфляційні нарахування, 481,30 грн. –3% річних, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 35/07-08ВХ, укладеного між сторонами по справі, а також просив стягнути судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на корить позивача 56424,69 грн. основного боргу, 6752,41 грн. пені, 2664,54 грн. інфляційні нарахування, 481,30 грн. –3% річних, 663,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому посилається на відсутність доказів на підтвердження поставки товару за накладними в межах спірного договору, вважає, що строк оплати товару за накладними досі не може бути встановлений. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу з документальним обґрунтуванням, в судовому засіданні його представник проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року - без змін, вважає його обґрунтованим, законним і таким, що прийнято на підставі матеріалів справи та діючого законодавства.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів відхилила зазначене клопотання, як безпідставне та в зв’язку з неповажністю обставин, які наведені відповідачем в обґрунтування неможливості розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні, оскільки доводи заявника скарги достатньо повно викладені ним в апеляційній скарзі, ніяких інших документів щодо суті спору не надано, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. До того ж, відповідач мав змоги направити до суду апеляційної інстанції будь-якого іншого представника підприємства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків»за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківського області від 23 листопада 2009 року повинно бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 липня 2008 року між сторонами по справі був укладений договір поставки № 35/07-08ВХ.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставити покупцю (відповідач у справі) товар, а відповідач зобов’язався цей товар приймати та оплачувати на умовах договору.

Згідно пункту 2.11 договору зобов’язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, його приналежностей, супровідних документів та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі покупцю податкової накладної.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі та здійснив поставку відповідачу товару згідно видаткових накладних: № ХК00001035, від 22.08.2008р.; № ХК00001271 від 16.09.2008р.; № ХК00001289 від 19.09.2008р.; № ХК00001323 від 24.09.2008р.; № ХК00001125 від 02.09.2008р.; № ХК00001505 від 08.10.2008р.; № ХК00001452 від 02.10.2008р. та довіреностей серії ЯПЛ № 573367/1706 від 29.09.2008р., серії ЯПВ № 454251/1490 від 15.09.2008р., серії ЯПЕ № 643464/1453 від 15.09.2008р., серії ЯПВ № 476247/1236 від 01.09.2008р. на загальну суму 256424,69 грн. (аркуші справи 21-32).

Вказані видаткові накладні оформлені належним чином, а саме: підписані представниками як позивача, так і відповідача, скріплені печатками їх підприємств, а також містять посилання на довіреність особи, уповноваженої на отримання товару, а тому є належним доказом на підтвердження факту поставки товару відповідачу.

Вирішуючи господарський спір між сторонами по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить із наданої ним оцінки усієї сукупності документальних доказів, які знаходяться у матеріалах справи та були надані на вимогу суду, а саме: первинних документів бухгалтерського обліку: видаткових накладних, довіреностей, самого договору та додатків №№ 1, 2 до нього, протоколу № 1 розбіжностей до договору, листування, інших матеріалів справи, а також пояснень, які були надані позивачем під час розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що відповідачем факт поставки товару за видатковими накладними не заперечується, але він наголошує, що зазначена поставка відбулася поза межами дії договору.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені твердження відповідача, оскільки в порушення обов’язку доказування, який законодавчо покладений на сторони, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів щодо існування інших договірних стосунків між сторонами по справі за спірний період, ніж ті відносини, що виникли з договору поставки № 35/07-08ВХ від 15 липня 2008 року.

Також, заперечення відповідача спростовуються наданою позивачем довідкою № НЮ-14/12/09-2 від 14 грудня 2009 року з переліком укладених договорів з мережею Караван, за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр», відповідно до якої між підприємством позивача та ТОВ «Караван будівельний Харків»було укладено лише один договір - № 35/07-08ВХ від 15 липня 2008 року.

До того ж, асортимент та ціна товару, отриманого відповідачем за спірними видатковими накладними, повністю збігається із найменуванням товару, який зазначено в специфікації на товар, що є додатком № 2 до договору (аркуш справи18).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надана копія гарантійного листа ТОВ «Караван будівельний Харків»(аркуш справи 37), згідно якого товариство гарантує здійснення оплати за поставлений товар згідно договору на загальну суму 256424,70 грн., що свідчить про визнання ним заборгованості за поставлений по спірним накладним товар згідно укладеного між ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» та ТОВ «Караван будівельний Харків» договору № 35/07-08ВХ від 15 липня 2008 року.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини між сторонами по справі з приводу поставки товару виникли саме на підставі договору № 35/07-08ВХ від 15 липня 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пункт 2 додатку № 1 до договору визначено строк платежу –40 днів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар на протязі 40 днів з моменту передачі (отримання) товару.

Не змінюють обґрунтованих висновків господарського суду твердження відповідача про те, що в додатку № 1 до договору зазначено іншу юридичну особу, оскільки цей додаток містить відтиск печатки саме ТОВ «Караван будівельний Харків»з підписом уповноваженої посадової особи, а вказаний в ньому ідентифікаційний код покупця (№ 34859030) збігається з ідентифікаційним кодом ТОВ «Караван будівельний Харків», який зазначено у Витягу з ЄДРПОУ (аркуш справи 67).

Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 56424,39 грн.

Для вирішення питання щодо сплати заборгованості в досудовому порядку позивач направив 03 вересня 2009 року відповідачу претензію № НЮ-01/09-1 від 01 вересня 2009 року з вимогою здійснити розрахунок за поставлений товар (аркуш справи 34).

Позивачем до матеріалів справи надані докази отримання відповідачем зазначеної претензії (аркуш справи 35).

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, сума заборгованості в розмірі 56424,39 грн. залишилась ним не сплаченою.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оскаржена, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 56424,39 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 17.4 договору сторони домовились, що відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

З урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, господарський суд обґрунтовано визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6752,41 грн. пені такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару у визначений термін, а нарахована пеня підтверджуються матеріалами справи та не спростована належними доказами відповідачем.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок річних та інфляційних втрат, сума яких складає відповідно 481,30 грн. та 2664,54 грн.

Таким чином, нараховані позивачем 6752,41 грн. пені, 2664,54 грн. інфляційні нарахування, 481,30 грн. –3% річних обґрунтовані доданими до матеріалів справи документами, відповідають умовам договору, а тому у позивача є всі правові підстави вимагати їх стягнення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги в розмірі 66322,94 грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року по справі № 63/188-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 20 січня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

суддя Такмаков Ю.В.

          суддя Пушай В.І.