Постанова № 7644555, 20.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 15/286-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Монастирський О.Я..

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс-Логістик», м. Самбір, Львівська область (вх. № 3828 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.09 р. по справі № 15/286-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс-Логістик», м. Самбір, Львівська область

до Приватного підприємства «Максітранс», м. Харків

про стягнення 22 431,69 грн.,-

встановила:

У вересні 2009 року позивач, ТОВ "Європа-Транс-Логістик", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Приватного підприємства "Максітранс", суму основного боргу в розмірі 16302,11 грн, 5314,48 грн інфляційних втрат та 815,00 грн. - 3 % річних, а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2009 р. по справі № 15/286-09 (суддя Лаврова Л.С..) в позові відмовлено в звязку з недоведенням позивачем строку виконанання зобовязання по оплаті вартості послуг з перевезення вантажу.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2009 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, зокрема, зазначає, що відповідно до договору-заявки оплата послуг ТОВ «Європа-Транс-Логістик»мала бути здійснена ПП «Максітранс»на протязі 5 днів з моменту відвантаження; вважає, що факт отримання документів відповідачем та прийняття ним послуг позивача підтверджується проведенням останнім оплати в сумі 4000,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується банківською випискою. Також, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги факт направлення відповідачу претензії № 2/11/08 від 06.01.2009р., що підтверджується належними доказами по справі. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обґрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

01.07.2005 року між ТОВ «Європа-Транс»та ТОВ "Європа-Транс-Логістик", позивачем по справі, було укладено договір доручення № 1-075/п про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні (а.с.23-26).

У відповідності до предмету договору ТОВ "Європа-Транс" "Довіритель" доручає "Повіреному" (позивачу по справі) за винагороду здійснювати пошук та підбір вантажовласників з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів "Довірителя" для міжнарождних перевезень та перевезень вантажів у міжміському сполученні при перевезеннях по території України (1.1 договору). "Повірений" діючи за дорученням "Довірителя" в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою влансника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимогам міжнародних конвенцій і угод в області міжнародних перевезень ( п.1.2 договору).

У відповідності до п.4.1.2 договору розмір винагороди "Експедитора" становить 15 євро по курсу НБУ на день розвантаження транспортного засобу. Ціна перевезення є різницею між ціною фрахту, узгодженою "Експедитором" з вантажовласником і 15 євро, що становить винагроду Експедитора. Ціна перевезення є транзитною сумою, що проходить через рахунок "Експедитора" на рахунок перевізника.

Ціни є договірними і визначаються винятково з конкретної ситуації на транспортному ринку (4.3 договору). Порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється "Перевізнику" перед конкретним перевезенням (п.4.4 договору). Оплата послуг "Перевізника" здійснюється "Експедитором" на розрахунковий рахунок "Перевізника" на підставі належним чином оформлених оригіналу CMR з печатками по одержання вантажу й оригіналу рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Позивач на виконання договору підписав заявку з відповідачем, ПП «Максітранс», у якій узгодили маршрут перевезення, найменування вантажу, строк доставки вантажу, суму фрахту, про що зазначено в заявці на перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 89 від 23.07.2007 року (а.с. 21).

Отже, фактично між сторонами по справі виникли відносини з договору на транспортне експедирування вантажу.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вантаж був доставлений вчасно та виданий вантажоотримувачу, вказаному в договорі-заявці, про що свідчить відмітка в графі "24" транспортної накладної.

Згідно пункту 15 заявки сторони передбачили, що сума фрахту становить 2900 євро по курсу НБУ на момент розвантаження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суму основного боргу в розмірі 16302,11 грн, 5314,48 грн інфляційних втрат та 815,00 грн. - 3 % річних, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони за заявкою на перевезення вантажу № 89 від 23.07.2007р. не узгодили строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу, а позивач, в свою чергу, не надав доказів направлення на адресу відповідача претензії № 2/11/08 про оплату наданих послуг, в зв’язку з чим дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу згідно вказаної заявки не настав..

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу у заявленої ним до стягнення суми в розмірі 22 431,69 грн., оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з’ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не дав належну оцінку представленим позивачем доказам, та не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин.

Відповідно до підписаної сторонами заявки № 89 від 23.07.2007 року ТОВ «Європа-Транс-Логістик»за замовленням ПП «Максітранс»надало транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Франція-Київ, автомобілем 265-49ТА, н/п ВС6040ХХ.

Перевезення було виконано належним чином, що підтверджується даними СМR (транспортної накладної) № 0022273 з відміткою вантажоотримувача в ній про отримання вантажу (а.с. 22).

Згідно вказаної заявки № 89 від 23.07.2007 року оплата послуг ТОВ «Європа-Транс-Логістик» визначена в розмірі 20312,11 грн. (еквівалент 2900 Євро) на момент відвантаження 3- 5 днів.

Факт отримання відповідачем наданих позивачем послуг, а також їх подальше схвалення підтверджується конклюдентними діями ПП «Максітранс», а саме: проведення часткової оплати послуг ТОВ «Європа-Транс-Логістик»в сумі 4000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.11.2007р. (а.с. 29).

При чому в банківській виписці підставою оплати зазначено рахунок № 230 від 30.07.2007р..

Слід зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надав ніякої оцінки вказаному факту щодо часткової сплати відповідачем послуг ТОВ «Європа-Транс-Логістик»та наданій позивачем банківської виписки, яка підтверджує сплату в розмірі 4000,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надана претензія № 2/11/08 від 29.12.2008р., в якій позивач просив відповідача сплатити надані послуги відповідно до умов заявки № 89 від 23.07.2007р. в розмірі 16302,11 грн. При цьому в якості додатку до вказаної претензії позивачем були надані документи, а саме: заявка на перевезення вантажу № 89 від 23.07.2007р.; СМR (транспортна накладна) № 0022273; рахунок на оплату послуг № 230 від 30.07.2007р.; Акт виконаних робіт № 454 від 30.07.2007р.; податкова накладна № 452 від 30.07.2007р.

Зазначена претензія була направлена ПП «Максітранс»за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, 311/33 (а.с. 27).

На підтвердження факту направлення претензії відповідачу позивачем наданий до суду апеляційної інстанції опис до цінного листа від 06.01.2009р., в якому також зазначено адресу відповідача : м. Харків, вул.. Академіка Павлова, 311/33, а перелік документів повністю збігається з переліком документів, зазначених в додатку претензії № 2/11/08 від 29.12.2008р., та які підтверджують факт виконання позивачем зобов’язанні з перевезення вантажу.

Колегія суддів визнає помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність доказів направлення зазначеної претензії на адресу відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Європа-Транс-Логістик»надіслало претензію та додані до неї документи саме на юридичну адресу ПП «Максітранс», яка зазначена у витягу з ЄДРОПУ станом на 02.09.2009 року, у відповідності до якого ПП "Максітранс" знаходиться за адресою : м. Харків, вулиця Академіка Павлова, буд.311 кв.33.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас чинне законодавство, в тому числі Господарський процесуальний кодекс, не зобов’язує сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі, а в разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає її місцезнаходження, визначеному згідно з законом, і дана особа не довела про це до відома, то всі правові наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Отже, позивач не повинен приймати заходи по розшуку відповідача і причини неотримання відповідачем надісланих на його адресу документів, повідомлень та ухвал суду не мають юридичного значення.

За таких обставин, на думку колегії суддів, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по організації перевезення вантажу, передав відповідні підтверджуючи документи відповідачу, а також здійснив усі залежні від нього заходи досудового врегулювання спору. Проте, відповідач послуги позивача в сумі 16302,11 грн. не оплатив, чим порушив договірні умови, визначені в заявці № 89 від 23.07.2007 року, а також вимоги чинного законодавства щодо належного виконання зобов’язання.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг та вимог діючого законодавства, а також, враховуючи, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, останнім не представлено, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 16302,11 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав своєчасно свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, йому нараховані 5314,48 грн.. інфляційних та 815,00 грн. річних., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони підтверджені наданим розрахунком, та відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам та доказам в їх сукупності, які були представлені позивачем на підтвердження правомірності позовних вимог.

З врахуванням викладеного, відмова суду в стягненні з відповідача коштів у розмірі 22431,69 грн. є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав правове обґрунтування з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що свідчать про правомірність позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2009 року по справі № 15/286-09 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс-Логістик», м. Самбір, Львівська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2009 року по справі № 15/286-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Максітранс», м. Харків (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, б. 311, кв. 33, код ЄДРПОУ 34468252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс-Логістик», м. Самбір, Львівська область (81400, м. Самбір, Львівська область, вул. промислова, 6Б, код, ЄДРПОУ 33465010) 16302,11 грн. основного боргу, 5314,48 грн інфляційних втрат та 815,00 грн. - 3 % річних, витрати по сплаті держмита у розмірі 336,48 грн. та 315,00 грн. –вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 21 січня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді