Постанова № 7644553, 20.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2010 р. Справа № 47/16-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Карбань І.С., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.,

при секретарі - Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –Огейчук Т.В. за довіреністю від 11.09.2009р.,

відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3885Х/2-4) ТОВ "Караван будівельний Харків", на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09,

за позовом ТОВ "Франке Україна", м. Київ,

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків,

про стягнення 228262,25 грн., -

встановила:

ТОВ "Франке Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Караван будівельний Харків" 37377,34 грн. основного боргу, 146377,08 грн. пені, 1397,51 грн. 3% річних, 43110,32 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнено з ТОВ "Караван будівельний Харків" на користь ТОВ "Франке Україна" основної заборгованості у розмірі 37377,34 грн., пені за прострочку виконання зобов’язання у сумі 9767,53 грн., 3% річних в розмірі 1397,51 грн., інфляційних витрат в розмірі 43110,32 грн., державне мито в розмірі 916,52 грн. та 126,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені у розмірі 136609,48 грн. в позові відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2009 р., звернувся з апеляційною скаргою та доповненням до неї, в яких просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вважав, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що відповідач визнав заборгованість перед позивачем, підписавши акт звірки взаєморозрахунків, оскільки: акт звірки не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків для сторін, а є лише бухгалтерським документом; акт зі сторони апелянта був підписаний особою, яка не є уповноваженою особою підприємства, не може діяти від його імені, тому акт звірки не може створювати правових наслідків для підприємства.

Апелянт стверджував, що суд першої інстанції, також помилково прийшов до висновку, що товар був переданий постачальником покупцю на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, оскільки довіреність не є документом, яким підтверджує передачу товару, а лише засвідчує наявність повноважень відповідної особи щодо прийняття товару.

ТОВ "Франке Україна" вважало рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009 р., по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв’язку з чим просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник відповідача в судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи, що представник відповідача у судове засідання не прибув, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

18.07.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 38/07-2008ВХ, що регулює умови поставок товару покупцю постачальником та надання послуг постачальнику покупцем. Відповідно до п. 1.1. спірного договору постачальник зобов’язувався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. П. 1.2 асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток № 2 до договору). Товар за цим договором поставляється з метою продажу покупцем споживачам через торгівельну мережу з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту прав споживачів та інших вимог закону.

Строк оплати визначається в п. 2 угоди і відраховується з дня продажу покупцем товару споживачу і складає 60 днів (п. 7.1. договору та додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 2.11. договору зобов’язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, його при належностей, супровідних документів та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі покупцю податкової накладної.

За порушення строків оплати товару згідно даного договору покупець на вимогу постачальника сплачує неустойку в розмірі 1% простроченої суми за кожний день прострочення, якщо розмір такої неустойки не обмежений законом (п. 17.4).

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 379334,34 грн., що підтверджується накладними, довіреностями на отримання товару (т.1 а.с. 83-151).

Відповідач з порушення строків оплати частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 341957,00 грн., в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 37377,34 грн.

Відповідач відповідно до ст. 33 ГПК України не надав доказів наявності претензій по кількості та якості поставленої продукції, а також по строкам її поставки та порядку передачі, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору.

Також, відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав документи первісного бухгалтерського обліку щодо реалізації спірного товару відповідно до умов договору № 38/07-2008ВХ від 18.07.2008р. споживачам.

З наданих позивачем документів вбачається, що ним 15.05.2009р. на адресу відповідача було надіслано лист № 15.05.01-2 від 15.05.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за договором № 38/07-08ВХ від 18.07.2008р. у розмірі 37377,34 грн. Вказаний лист було отримано уповноваженою особою відповідача 20.05.2009р., що підтверджується листом Ліврбережного поштамту № 31/51-000-457 від 07.09.2009р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач своєчасно не проводив розрахунки за спірним договором, у зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 37377,34 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахування перерахунку, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню за період з 28.05.2009р. по 15.07.2009р. у розмірі 147,46 - 3% річних та у розмірі 562,12 грн. - індекс інфляції, а в інший частині вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 1250,05 грн. та індексу інфляції у розмірі 42548,20 грн. слід відмовити.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 28.05.2009р. по 15.07.2009р. у розмірі 1116,20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а в інший частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8651,33 грн. слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009р. прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено її розгляд на 11.01.2010р. В судове засідання 11.01.2010р. та 20.01.2010р. представник відповідача не прибув, витребуваний судом апеляційної інстанції документів та письмових пояснень щодо причин відсутності не надав.

Також, колегією суддів встановлено, що відповідач на вимогу суду першої інстанції викладену в ухвалах від 23.07.2009р., від 17.08.2009р., та від 14.09.2009р. не надав витребувані судом документи, в тому числі документів первинного бухгалтерського обліку стосовно спірного товару, звірку залишків непроданого товару, отриманого за спірним договором, тим самим ухилявся від вчинення дій покладених на нього господарським судом.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягнути в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вказані дії відповідача свідчать про ухилення від вчинення дій покладених господарським судом на ТОВ "Караван будівельний Харків", в зв’язку з чим в доход державного бюджету України з відповідача слід стягнути штраф у розмірі 1700 грн.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09, прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 83, 99, 101, п. 4 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09 змінити.

Відмовити в позові в частині стягнення з ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків на користь ТОВ "Франке Україна" 3% річних у розмірі 1250,05 грн., індексу інфляції у розмірі 42548,20 грн. та пені у розмірі 8651,33 грн.

В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Франке Україна" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 32531710) 196,02 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

В разі надання доказів виконання наказу від 07.12.2009р., якій було видано на виконання зміненого рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09 видати зворотній наказ в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Франке Україна" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 32531710) 3% річних у розмірі 1250,05 грн., індексу інфляції у розмірі 42548,20 грн., пені у розмірі 8651,33 грн., державне мито в розмірі 524,48 грн. та 72,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В разі, якщо виданий наказ від 07.12.2009р., якій було видано на виконання зміненого рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009р. у справі № 47/16-09 не виконано, припинити його виконання в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Франке Україна" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 32531710) 3% річних у розмірі 1250,05 грн., індексу інфляції у розмірі 42548,20 грн., пені у розмірі 8651,33 грн., державне мито в розмірі 524,48 грн. та 72,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030) в доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на нього.

На виконання даної постанови зобов’язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

суддя Т.В. Гончар.

суддя Т.В. Кравець.

Повний текст постанови підписано 21.01.2010р.