Постанова № 7644466, 26.01.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р.Справа № 6/186/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Шкрабак О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарства, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 51-А

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року

у справі № 6/186/09

за позовом Миколаївського міжрайонного управління водного господарства, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 51-А

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості в сумі 4 043,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське міжрайонне управління водного господарства (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 043,60 грн., згідно уточнених вимог суму 4332,10грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору № 53 від 03 березня 2008 р. простого товариства (спільної діяльності) (далі - Договір).

Згідно п.1 ст. 193 ГК України, ст.ст. 526,530 ЦК України, зобовязання, які взяли сторони на себе при Укладанні договору, повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк та відповідно до умов Договору та чинного законодавства, проте умови по оплаті за Договором відповідачем належним чином не виконувалися, у встановлений строк платежі не були сплачені.

В письмових поясненнях до господарського суду Одеської області було зазначено, що у звязку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині розрахунків, а також п. 10.4 у разі зміни економічної ситуації в країні, безперспективності недоцільності ведення спільного господарювання за економічної невигоди для сторін, Договір № 53 від 03.03.2008 року розірвано в односторонньому порядку на підставі п. 10.5 Договору. Про розірвання Договору фізична особа підприємець ОСОБА_1 повідомлений заявою про розірвання № 10/83 від 03.02.2009 р. Про повторне звернення про припинення господарської діяльності по вирощуванню риби на Катеринівському водосховищі свідчить лист № 10/176 від 23.03.2009 р.

В поясненні від 30 жовтня 2009 року (№ 16149) позивач зазначає, що відповідач жодного разу не надав розподільчих балансів, не інформував про перебіг виконання спільної діяльності, фінансові звіти про результати спільної діяльності. Крім того, відповідно до п. 4.12 Порядку обліку платників податку, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1992 № 80, договори спільної діяльності необхідно ставити на облік в податковому органі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року у справі № 6/186/09 в задоволені позову відмовлено виходячи з наступного. Відповідно до ст.1139 ЦК України та розділу 7 Договору № 53 „Розподіл результатів сумісної діяльності”, в якому містяться пункти договору, на які посилається відповідач, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом розподілу прибутку, отриманого від спільної діяльності. Як вбачається з довідки ДПІ від 22.10.2009 р. № 1715/10/170112 за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. доходи відповідач не отримав. Позивачем доказів отримання прибутку по Договору також не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Миколаївське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року. На думку скаржника судом не надано обґрунтованої оцінки обставинам справи. Відповідно до п.2 ст. 1131 Цивільного кодексу України, умови Договору, у тому числі, покриття видатків, збитків, результат спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін. Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України при укладені договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Так відповідно до п. 7.5 Договору сторони добровільно обумовили між собою оплату, яка проводиться помісячно, а не в кінці періоду вилову риби, що супроводжується отриманням прибутку. На час укладення договірних зобовязань сторонами був проведений огляд технічного стану даного водосховища, яке придатне для риборозведення. Відповідач наголошував, що Позивач не забезпечував рівень води у водосховищі (не надавши жодного доказу суду). При укладенні договору, передбачаючи умови риборозведення, сторони обумовили п. 14.2, що у разі форс-мажорних обставин, що приведуть до зменшення площі водного дзеркала, оплата здійснюється за фактичну площу водного дзеркала водосховища. Відповідач за весь час офіційно звернувся до позивача стосовно зменшення пощаді водосховища лише один раз, а саме 29 липня 2008 року. Комісією було заактовано площу водного дзеркала 18 га. Виходячи з вищевикладеного, на думку скаржника, відповідач свої зобовязання не виконував належним чином, тим самим порушив вимоги норми чинного законодавства України.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за цією апеляційною скаргою у відсутності представників сторін, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 21.12.2009 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів (а.с.17) справи між Миколаївським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір простого товариства (спільної діяльності) № 53 від 03 березня 2008 року. Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу частину водного дзеркала Катеринівського водосховища, площею 20,37 га та землі водного фонду 45,11 га для отримання прибутку.

Відповідно до п.4.1.8 відповідач зобовязаний 1).здійснювати поточні сплати на покриття податків по обєкту „Катеринівське водосховище” та 2) сплату із прибутку від виробництва по вирощуванні риби згідно п.7 договору.

Відповідно п.7.2 фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Миколаївському міжрайонному управлінню водного господарства та утримання відповідної частки прибутку фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 Порядок і термін розподілу спільної продукції визначаються сторонами по договору у відповідності до окремих угод.

Відповідно до п.7.3 Договору загальна річна сплата за рік становить 4998,00 грн., або (п.7.5) 416,50 грн. щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Після звернення Відповідача 29.07.2008 року було проведено обстеження верхньої частини Катеринівського водосховища та, відповідно до акту, площа водного дзеркала становила 18,00 га (а.с.20). Оплата за фактичну площу водного дзеркала становила 352,50 грн. на місяць.

Відповідно до п.7.3 Додаткової угоди № 1 від 01 вересня 2008 року до Договору № 53 від 03 березня 2008 року (а.с. 19) загальна сплата за рік відповідача становить 4787,00 грн. Оплата проводиться рівними частинами два рази на рік, тобто 2393,50 грн. за кожне півріччя (398,92 грн. за місяць).

Договірні зобовязання з боку позивача повністю виконувалися. Позивач надав відповідачу частину водного дзеркала Катеринівського водосховища, площею 20.37 га та землі водного фонду 45,11 га. Відповідач сплатив 450,00 грн. 26.03.2008 року. Надалі розрахунків не проводив. Жодного разу відповідачем не надавалися щоквартальні розподільчі баланси, інформація про перебіг риборозведення, фінансові звіти, тобто не виконувалися вимоги п.4.1.9 Договору.

Претензія від 28.08.2008 року про сплату заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

03.02.2009 року відповідачу направлений лист (а.с.87) про можливість розірвання договору в односторонньому порядку, а 23.02.2009 року лист про розірвання договору (а.с.88).

Відповідно до вищевикладеного за відповідачем існує заборгованість за березень-липень 2008 року щомісячно по 416,50 грн., за серпень-вересень 2008 року щомісячно по 352,50 грн., за листопад-грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року щомісячно 398,92 грн. Загальна сума нарахування складає 4782,10 грн. З урахуванням часткової оплати 450,00 грн. борг відповідача складає 4332,10 грн.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції не дав оцінки пункту 4.1.8 Договору, яким було б слід керуватися розрішаючи спір.

Зауваження, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів не приймає до уваги оскільки вони не обґрунтовані матеріалами справи. Правом надати інші докази в обґрунтування своєї позиції відповідач не скористався, до суду не зявився.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду скасуванню, позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарства, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 51-А, на рішення господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року у справі № 6/186/09 задовольнити.

Рішення господарського суду скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 на користь Миколаївського міжрайонного управління водного господарства вул. Веселинівська, 51-А м. Миколаїв, 54036 р/р 35220013000296 (спецрахунок), р/р 35210012000296 (бюдж.) ЄДРПОУ 01034136, МФО 826013, ІПН010341314036, свідоцтво № 19767697 борг у сумі 4332,10 грн. 102,00 грн. держмито та 312,50 грн. на ІТЗ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В.М. Тофан

Суддя: О.О. Журавльов