Ухвала суду № 7643841, 21.10.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «ТехАгроСервіс» на рішення господарського суду Херсонської області від 29 червня 2005 року по справі за позовом приватного підприємства «ТехАгроСервіс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2005 року приватне підприємство «ТехАгроСервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні та проведення перевірки приватного підприємства «ТехАгроСервіс» суперечать чинному законодавству. Позивач вважає підставним віднесення підприємством до складу валових витрат операцій з транспортування зернових культур при відсутності товаротранспортних накладних, при наявності усіх інших документів, підтверджуючих виконання цих перевезень: договору на перевезення, податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Акти виконаних робіт, складені позивачем та перевізником, відповідають всім вимогам чинного законодавства, і разом з іншими документами є документальним підтвердженням використанням транспортних послуг у господарський діяльності підприємства, бо в них зазначені всі дані, які необхідні для встановлення суми валових витрат. А тому слід вважати, що вищезазначені документи мають юридичну силу й доказовість, жодним нормативним актом не передбачено визнання товарно-транспортної накладної єдиним документом, який підтверджує валові витрати підприємства.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що позивачем віднесені до складу валових витрат транспортні послуги в сумі 197106 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими та товарно-транспортними накладними або талоном замовника, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В наявності є тільки акти виконаних робіт без номерів та дат при відсутності будь-яких документів, які мали б підтвердити фактичне надання послуг. Всього залишено валові витрати на суму 197106 грн., внаслідок чого занижений податок на прибуток та ПДВ. Перевізник ВАТ «Мелітопольський АТП-12356» відмовляється від здійснення перевезень для позивача у 2003-2004 р.р. Крім того, відповідач вказує на те, що контрагентами позивача постачальниками були підприємства з ознаками фіктивності.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29 червня 2005 року відмовлено приватному підприємству «ТехАгроСервіс» у задоволенні позову про визнання недійсними податкових-рішень № 0000782600/0 від 21 березня 2005 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49360 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8994 грн., № 0000792600/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 39421 грн. та застосування 19 144 грн. штрафу.

Приватне підприємство «ТехАгроСервіс» на вищезазначене судове рішення подало апеляційну скаргу, в якій вказується, що рішення господарського суду Херсонської області від 29 червня 2005 року винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Колегією суддів встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Херсоні в лютому-березні 2005 року була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ТехАгроСервіс» за період з 19квітня 2002 року по 1 січня 2005 року. При перевірці було виявлено порушення позивачем п/п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі Закон про прибуток), - за 3 квартал 2002 р. - 9 місяців 2004 року позивачем віднесені до складу валових витрат транспортні послуги в сумі 197106 грн. на підставі: акту виконаних робіт без дати за жовтень 2002 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 1666,67 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за березень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 4166,67 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за квітень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 2108,33 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за квітень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 3708,33 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за червень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 1850 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за липень 2004р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 14574,30 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за серпень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 31323,58 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за серпень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 1333,33 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за вересень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 67268,04 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за жовтень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 29352,83 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за листопад 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 27410 грн. без ПДВ; акту виконаних робіт без дати за грудень 2004 р. від ВАТ «АТП- 12356» на суму 443,33 грн. без ПДВ. В актах виконаних робіт зазначено - послуги по вантажоперевезенням. При цьому у позивача були відсутні товарно-транспортні накладні та талони замовника.

В ході проведення перевірки надісланий запит № 1343/7/26-304 від 21.03.2005 р. до ДПА у Запорізькій області на проведення зустрічної перевірки з ВАТ "АТП - 12356" (код ЄДРПОУ 03116909, м. Мелітополь, Каховське шосе, 3). На адресу ДПІ у м. Херсоні надійшов лист ГВПМ Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.04.2005 р. № 9819/26-2011 та копія листа від 19.04.2005 р. №29 директора ВАТ «АТП 12356» Шерстюка В.А., про те, що ніяких фінансово - господарських відносин з TOB «ТехАгроСервіс» підприємство з 2002 року по цей час не мало. Всього завищено валові витрати на суму 197106 грн., занижений податок на прибуток у розмірі 49360 грн. Також було виявлено, що ПДВ з транспортних послуг в сумі 39421 грн. було віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів, оскільки вартість послуг не відноситься до складу валових витрат, тому ПДВ до складу податкового кредиту не повинен включатись згідно з п/п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782600/0 від 21 березня 2005 року про визначення податкового зобов'язання ПП «ТехАгроСервіс» по податку на прибуток в сумі 49360 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8994 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000792600/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 39421 грн. та застосування 19144 грн. штрафу.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову про скасування цього повідомлення рішення.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно з вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону «Про прибуток», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з вимогами п. 1,3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні наведений в додатку 1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини між перевізником та замовником мають бути закріплені в договорі автоперевезення, який складається в письмові формі, де зазначається термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень, вартість і порядок розрахунків, обов'язки та відповідальність сторін. Укладання договору на перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Товарно-транспортна накладна - це документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей та обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезенні вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з додаванням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 «первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів». Крім того, оскільки договір на перевезення та товарно-транспортна накладна є документами, які фіксують факти здійснення господарської діяльності, вони підпадають під визначення первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ.

Слід зазначити, що відповідно до п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні «транспортна накладна є обов'язковим та основним документом для здійснення перевезень вантажів, які відносяться до документів сурової звітності. Відповідно до Порядку заповнення товарно-транспортної накладної вантажоодержувач у рядку «зазначений вантаж:...» ставить відбиток пломби, якою провадились пломбування вантажу. Та у рядку «Прийняв» відповідальна особа записує свою посаду, прізвище, ім'я по батькові, штамп і підпис, яким засвідчує отримання товару.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні зроблено правильний висновок, що вартість транспортних послуг підлягає виключенню зі складу валових витрат, оскільки у позивача відсутні товарно-транспортні накладні - єдиний первинний документ для учасників транспортного процесу, який передбачений Правилами.

Господарським судом правильно спростовано посилання позивача на те, що товаро-транспортну накладну він передає фірмі-експортеру зерна та покупцю зерна, оскільки з наданих суду документів вбачається, що позивач виступав в господарських операціях покупцем зернових культур, вона є доказом одержання продукції, крім того, позивач був замовником транспорту, і примірник її повинен був одержувати як замовник від перевізника для проведення розрахунків за виконані транспортні послуги.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, повинен мати такі обов'язкові реквізити - назву документа, дату й місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих суду квитанцій до прибуткових касових ордерів та актів виконаних робіт, неможливо встановити які господарські операції виконані, звідкіля перевозився вантаж, невідомо ні пункт навантаження ні пункт розвантаження, хто був вантажовідправником і вантажоодержувачем продукції, вартість сільгоспродукції, кількість автомобілів, які перевозили вантаж, дати перевезення, державний номер автомобіля, прізвище водія, наявність супровідних документів. За таких підстав надані акти виконаних робіт не можна вважати первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують валові витрати позивача у власній господарської діяльності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних: № 73 від 23.10.02 р. на суму 2000 грн., у тому числі ПДВ - 333,33 грн.; № 73 від 26.03.04 р. на суму 5000 грн., у тому числі ПДВ - 833,33 грн.; № 81 від 30.04.04 р. на суму 4450 грн., у тому числі ПДВ - 741,67 грн.; № 77 від 14.04.04 р. на суму 2530 грн., у тому числі ПДВ - 421,67 грн.; № 103 від 30.06.04 р. на суму 2100 грн., у тому числі ПДВ - 350,00 грн.; № 127 від 30.07.04 р. на суму 17489,16 грн., у тому числі ПДВ - 2914,86 грн.: № 151 від 31.08.04 р. на суму 16000 грн., у тому числі ПДВ - 2666,67 грн.; № 145 від 01.08.04 р. на суму 37588,3 грн., у тому числі ПДВ - 6264,72 грн.; № 170 від 30.09.04 р. на суму 80721,65 грн., у тому числі ПДВ - 13453,61 грн.; № 210 від 30.10.04 р. на суму 35223.4 грн., у тому числі ПДВ - 5870,57 грн.; № 217 від 15.11.04 р. на суму 32892 грн., у тому числі ПДВ - 5482 грн.; № 187 від 16.12.04 р. на суму 532 грн., у тому числі ПДВ -88.67 грн. Всього за даними перевірки занижено податок на додану вартість 39421 грн.

Згідно з вимогами п/п. 7.4.1. та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Вимогами підпункту 7.4.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» встановлено, що у разі коли платник податку придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з цим придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Оскільки вартість транспортних послуг було обґрунтовано виключено з валових витрат позивача, суми ПДВ з цих послуг також підлягають виключенню зі складу його податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону. Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. затверджений Порядок заповнення податкових накладних, форма податкової накладної. Пунктом 18 Порядку передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів та скріплюється печаткою такого платника податку. Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та її кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку і ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Всупереч вимогам Закону про ПДВ позивачем сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених податкових накладних, в яких не вказано місце розташування покупця та продавця, зазначено неповна адреса - тільки назва міста, без вказівки вулиць, номерів будинків, не вказано форму цивільно-правового договору, не вказано якою посадовою особою, підписана податкова накладна та прізвище посадової особи, не зазначений обсяг послуг, на які видана податкова накладна, тарифи, одиниця виміру послуг.

Отже, податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ», відсутність всіх необхідних реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат із сплати ПДВ на підставі таких накладних.

Посилання позивача на відсутність права у посадових осіб податкової міліції перевіряти підприємство не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкова міліція входить до складу органів державної податкової служби (ст. ст. 1, 20 Закону «Про державну податкову службу в Україні»). Згідно зі ст. 22 Закону «Про державну податкову службу в Україні» посадовим особам податкової міліції надані права, передбачені пунктом 1 статті 11 цього Закону, в тому числі, право здійснювати на підприємствах перевірки бухгалтерських та податкових документів. До того ж, перевірка проводилась фахівцем ДПІ за участю працівників податкової міліції, про що свідчить акт перевірки.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТехАгроСервіс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 29 червня 2005 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.10.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: