Постанова № 7643799, 13.01.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2010 року Справа № 6/372-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Стуковенкова О.В.

за участю представників:

від позивача: Коновалов В.М представник, довіреність №б/н від 31.07.09;

від відповідача: Тесля А.М. представник, довіреність №б/н від 14.09.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, товариства з обмеженою відповідальністю “Хімкомплекс”, місто Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року у справі №6/372-09;

за позовом, товариства з обмеженою відповідальністю “Хімкомплекс”, місто Запоріжжя.

до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм -Авто ЛТД”, місто Дніпропетровськ.

про стягнення 53302,8 гривень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ “Хімкомплекс” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ТОВ “Прайм - Авто ЛТД” на користь позивача вартості безпідставно збереженого майна у вигляді грошових коштів у сумі 53302,8 гривень, що є попереднім платежем у розмірі 10% загальної суми вартості автомобіля, на підставі умов укладених між сторонами договору поставки товару №171 від 7 листопада 2008 року відповідно до якого, відповідач зобов’язався передати у власність позивача новий автомобіль торгової марки “Porshe Cayenne”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 4.1 договору, позивач виконав умови договору, щодо здійснення оплати попереднього платежу вартості автомобіля за договором поставки в свою чергу відповідач свого зобов’язання передати у власність позивача новий автомобіль торгової марки “Porshe Cayenne”, у зв’язку зі значним подорожчанням курсу ЄВРО, не виконав.

Рішенням господарського суду у справі №6/372-09 від 13 жовтня 2009 року (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що укладений договір поставки товару №171 від 7 листопада 2008 року, на день розгляду справи у суді сторонами не розірваний і не визнаний судом недійсним.

Відповідно до укладеного договору, відповідач зобов’язався передати у власність позивача товар, а не грошові кошти у сумі 53302,8 гривень, які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь за невиконання відповідачем умов вищеназваного договору.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що відповідач не міг здійснювати оплату передбачених договором поставки платежів з вини відповідача через не пред’явлення ним рахунків.

На апеляційну скаргу відповідач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати. Позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що

6 листопада 2008 року, до укладання договору №171 від 7 листопада 2008 року, між сторонами була досягнута домовленість щодо придбання позивачем у відповідача автомобілю “Porshe Cayenne” за ціною 533028 гривень.

На виконання домовленості відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунок - фактуру №СФ-569 від 6 листопада 2008 року на суму 533028 гривень.

7 листопада 2008 року між сторонами був укладений договір поставки №171 згідно умов якого відповідач зобов’язався передати у власність позивачу новий автомобіль торгової марки “Porshe Cayenne”. В свою чергу позивач взяв на себе зобов’язання здійснити оплату зазначеного автомобіля у порядку, визначеному пунктом 4.1 договору, а саме:

попередній платіж у розмірі 10% загальної суми договору, визначений у пункті 2.1 цього договору протягом 2-х банківських днів з дати його укладання;

другий черговий платіж у розмірі 20% загальної суми договору, визначений у пункті 2.1, до 5 грудня 2008 року;

остаточний платіж у розмірі 70% загальної суми договору, визначеної у пункті 2.1 цього договору протягом 5 банківських днів з дати отримання від продавця повідомлення про дату виготовлення товару виробником.

7 листопада 2008 року, позивач здійснив часткову оплату рахунку №СФ-569 від 6 листопада 2008 року за автомобіль в сумі 53302,8 гривень.

Для здійснення другого платежу по договору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виставити відповідний рахунок - фактуру.

Проте ця вимога залишена без задоволення, а лист без відповіді.

Таким чином, відповідач не міг здійснювати оплату передбачених договором поставки платежів з вини відповідача через не пред’явлення ним рахунків.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову у позовних вимогах.

Оскільки, дії відповідача свідчать про те, що він не заперечував проти розірвання договору поставки №171 від 7 листопада 2008 року, проте з інших підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт розірвання договору.

При цьому відповідач послався на частини 2, 4 статті 653 ЦК України, якою встановлені правові наслідки розірвання договору.

Судова колегія вважає, що фактично між сторонами йшла суперечка, щодо правомірності утримання відповідачем 53302,8 гривень. сплачених на підставі рахунку №СФ-569 від 6 листопада 2008 року.

Відповідач вважає, що сума 53302,8 гривень є сумою штрафу у розмірі 10% загальної суми договору відповідно до пункту 5.2 договору поставки.

Позивач заперечує проти сплати штрафу, оскільки вважало, що відповідно до пункту 5.2 договору поставки відповідальність покупця настає в разі прострочення ним на 2 дні оплати 100% загальної суми договору.

Але з урахуванням того, що договір достроково припинений термін сплати цієї суми не наступив.

За несвоєчасну сплату попереднього та другого платежу відповідальність покупця не встановлена.

Судова колегія вважає, що з моменту направлення відповідачем письмового повідомлення про відмову від договору, лист №188 від 22 грудня 2008 року, відповідач відмовився від прийнятих на себе зобов’язань щодо поставки автомобіля і не мав наміру їх виконувати.

Тому господарський суд не мав правових підстав на момент розгляду даної справи посилатись на наявність у сторін зобов’язань які існували на час укладання договору поставки.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.          

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, товариства з обмеженою відповідальністю “Хімкомплекс”, місто Запоріжжя, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року у справі №6/372-09, скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм-Авто, ЛТД”, 49600 місто Дніпропетровськ, вулиця Запорізьке шосе, будинок №37д., р/р 26007900696882 в ДОР ПУМБ МФО 305813 ЕДРПОУ 30688237, на користь позивача, товариства з обмеженою відповідальністю “Хімкомплекс”, 69006 місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок №3, р/р 260022813801 в ВАТ “Себбанк” МФО 300175 ЕДРПОУ 20475567, грошові кошти у розмірі 53302,8 гривень та стягнути з відповідача судові витрати по справі, державне мито за розгляд справи у господарському суді Дніпропетровської області, у сумі 534 гривень державне мито за розгляд справи у Дніпропетровському апеляційному господарському суді у сумі 267 гривень, 315 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський

          Судді                                                                                В.В. Швець

                              О.В. Чус

Постанову оформлено у відповідності до вимог статті 84 ГПК України 20.01.2010 року.

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Чабаненко