Постанова № 7643764, 12.01.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2010 року Справа № 3/98

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прудніков В.В. (доповідач)

суддівГерасименко І.М., Ясир Л.О.

при секретарі судового засідання Вовченко О.В.

за участю представників сторін: від позивача:Гусак Олександр Миколайович, довіреність №б/н від 10.07.09; від відповідача:Дьяченко Андрій Анатолійович, головний юрисконсульт, нотаріально посвідчена довіреність №1380 від 10.11.09;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1:Цюпа Віталій Павлович, довіреність №б/н від 10.07.09; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград на рішення від 27.10.09р.

господарського судуКіровоградської області

у справі№ 3/98

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс", м.Кіровоград

до відповідача

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –1

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 2Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград",м.Кіровоград

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир",м.Миколаїв

провизнання недійсним кредитного договору № 010/06/417 від 31.07.08.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.10.09р. позов задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 010/06/417 від 31.07.08 "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" укладений 31.07.08 відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" з товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс".

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з апеляційною скаргою, просить зазначене рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс", м.Кіровоград у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду від 27.10.09р. залишити без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград",м.Кіровоград у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду від 27.10.09р. залишити без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир",м.Миколаїв відзив на апеляційну скаргу не надало, явку у судове засідання представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград –(Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс", м.Кіровоград - (Позичальник) укладено кредитний договір №010/06/417 від 31.07.08р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів (в іноземній валюті).

Відповідно до укладеного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 206000 доларів США, а Позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту до 22.07.09, сплатити проценти за користування кредитом на основі процентної ставки в розмірі 13 відсотків річних та комісії в узгоджених розмірах.

          Сторонами підписано графік погашення заборгованості за кредитом (додаток №1 до кредитного договору).

          Позивач оскаржує вказаний кредитний договір, просить визнати його недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті. При цьому позивач посилається зокрема на ст.524 Цивільного кодексу України, ст.198 Господарського кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, відповідно до яких зобов’язання мають бути визначені і підлягають оплаті у грошовій одиниці України –гривні. Національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частина перша ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України –зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93р. №15-93 (далі –Декрет).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст.49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у пунктах 3-7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

          Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

          Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

          Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов’язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано Відкритому акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль"банківську ліцензію №10 від 11.10.06р. та дозвіл №10-4 від 11.10.06р. на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Посилання позивача на пункт Г частини 4 статті 5 Декрету, колегія суддів вважає безпідставними.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню п.В ч.4 ст.5 Декрету. Відповідно до вказаного пункту ч.4 ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії потребує зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

          За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Виходячи із змісту ст.ст.1054, 1055 Цивільного кодексу України ст.345 Господарського кодексу України слід визнати, що сторонами по справі було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.

          Відсутність у договорі умови про відповідальність банку щодо видачі кредиту не є істотною і відсутність у договорі цієї умови не може служити підставою для визнання кредитного договору недійсним.

          У якості підстави для визнання договору недійсним позивач посилається також на те, що в порушення вимог діючого законодавства спірний кредитний договір не скріплено печатками сторін.

При розгляді справи встановлено, що на примірнику договору, якій є у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" підпис сторони - позичальника скріплена печаткою ТОВ "Парк Моторс".

Від імені кредитодавця договір підписаний особами, що мають нотаріально посвідчені довіреності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", якими їм надане право на підписання від імені юридичної особи такого договору. Представництвом за ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 названого Кодексу, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Такі норми викладені у ч. 2 ст. 245, ст. 246 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність печатки у договорі, підписаного представником, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа від імені якої такий представник діє не схвалює такий правочин, підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону відсутні.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград підлягає задоволенню, рішення господарського суду Кіровоградської області –скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград –задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.09р. по справі №3/98 – скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс", м.Кіровоград у позові відмовити.

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс", м.Кіровоград (адреса: 25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, буд. 27 Б; і. к. 35652818) на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Кіровоградської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград(адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; і. к. 14305909) –42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.”

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя В.В.Прудніков

Суддя І.М.Герасименко

Суддя Л.О.Ясир

Постанова підписана

18.01.2010