Рішення № 7643469, 29.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2009 р. Справа № 29/461-09

вх. № 11046/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кипенко Я.І.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПП "Авто - Альянс", с. Тернова

до ТОВ "Будпласт-1", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Будпласт-1» - звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договору № Р 14-05 від 01 грудня 2008 року на надання маркетингових послуг, який був укладений між приватним підприємством „Авто-альянс”, код ЄДРПОУ 33010749 та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпласт-1", код ЄДРПОУ 35348717.

В призначеному 29 грудня 2009 року засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, явку свого представника в призначене судове засідання не забезпечив. Проте, відповідач через канцелярію суду надав клопотання в якому підтримав заявлені вимоги та просив суд розглянути позов без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановив наступне.

          01 грудня 2008 року між приватним підприємством "Авто-Альянс" /далі за текстом Позивач/ та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпласт-1" /далі за текстом Відповідач/ був укладеній договір № Р 14-05 на надання маркетингових послуг.

          Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Відповідач прийняв на себе обов’язки з надання маркетингових послуг, направлених на дослідження ринку автомобілів, реклами на території України. Факт надання послуг фіксується сторонами договору в Акті виконаних робіт за конкретний звітний період.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість наданих послуг узгоджується сторонами договору в протоколах узгодження вартості та предмету наданих послуг і є невід’ємною частиною договору. Пункт 3.2 спірного договору визначає, що всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт протягом 90 днів з моменту підписання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те що, укладаючи спірний договір Позивач сподівався отримати корисний результат який би призвів до отримання більш вірогідного прибутку. Однак, якість виконаних робіт не відповідає заявленим вимогам. Тобто, позивач вважає, що в момент укладання спірного договору помилявся щодо його вартості. Зазначене на думку позивача є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Проте, зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

          Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 3 статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів суду обґрунтованість своїх вимог щодо неправомірності укладання згадуваних договорів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Окрім того, у діях сторін була головна ознака правочину - спрямованість на встановлення припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Тобто волевиявлення учасників правочину відповідає їхній дійсній волі. Позивачем не доведено, що оскаржувані договори суперечать Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що договір № Р 14-05 від 01 грудня 2008 року на надання маркетингових послуг укладений між приватним підприємством „Авто-альянс”, ЄДРПОУ 33010749 та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпласт-1", ЄДРПОУ 35348717 є дійсним.

За таких обставин позов є необґрунтованим, недоведеним матеріалами справи та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – на позивача. За таких обставин, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1 ,12, 12 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя