Ухвала суду № 76431706, 13.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13638/18

Провадження № 11-сс/779/300/2018

Категорія ст. 199 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю секретаря Василаш Х.М.

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4, -

з участю: прокурора Храбатина О.А.

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну, ухвалити нову, якою обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що слідчий суддя не перевірив доказів щодо наявності ризиків про які заявлялось стороною обвинувачення у клопотанні. Посилається також на те, що слідчий суддя не перевірив яким чином ОСОБА_4 може переховатися від слідства та суду, чи дійсно останній може придбати квіток в іншу місцевість чи за кордон, чи вчиняв ОСОБА_4 конкретні дії для того, щоб переховатися. Звертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 було затримано через 1,5 доби на робочому місці, що свідчить про відсутність наміру останнього переховуватися чи уникати покарання. Також апелянта не погоджується з тим, що ОСОБА_5 буде незаконно впливати на свідків, оскільки жодних доказів ані слідчий, ані прокурор не надали. Вважає, що органи досудового слідства вводять суд в оману, посилаючись на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки доказів, що останній підтримує дружні стосунки з антисоціальними елементами або готує новий злочин тощо, немає. Вважає, що слідчим не доведено таке поняття як те, що поза розумним сумнівом до ОСОБА_4 неможливо застосувати інший більш м’який запобіжний захід. На думку апелянта, під час судового розгляду не доведено жодного ризику заявленого органами розслідування у клопотанні. Також вважає, що слідчим суддею не було враховано при прийнятті рішення те, що ОСОБА_4 має тісні соціальні зв’язки, постійне місце мешкання, місце роботи, а також те, що потерпілий не має до нього жодних претензій ані матеріально, ані морального характеру.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року продовжено строк тримання під вартою щодо ОСОБА_4

Під час апеляційного провадження:

- підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати;

- прокурор просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді захилити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, виходячи з наступного.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, проте закінчити досудове розслідування у встановлений попередньою ухвалою слідчого судді від 09.07.2018 строк, а саме до 04.09.2018 року не надається можливо, оскільки у даному кримінальному провадженні ще необхідно виконати низку слідчих та процесуальних дій, зокрема: 1) вилучити медичну документацію потерпілого ОСОБА_6, який звертався до Івано-Франківської Обласної клінічної лікарні; 2) завершити судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_6, яка 12.07.2018 призначена та скерована на виконання до Івано-Франківського ОБСМЕ; 3) оголосити остаточну підозру ОСОБА_4 з врахуванням отриманої судово-медичної експертизи; 4) виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт. За вказаних обставин, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу, в якому зазначив наступне.

Крім того, слідчим зазначено, що постановою керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 08.10.2018року (а.п. 64-65).

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт не оспорює наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення, свою незгоду висловив лише в частині продовження слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що відносно ОСОБА_4 можливо обрати такий вид запобіжного заходу як домашній арешт, у зв’язку із відсутністю ризиків заявлених слідчим.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними, виходячи з наступного.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, слідчий суддя врахував як практику Європейського суду з прав людини, так й наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, дані, що характеризують особу підозрюваного, зокрема його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також те, що ОСОБА_4 не працює, неодружений та раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, які у сукупності можуть свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, тобто обставини передбачені ст. 177 КПК України.

В клопотанні слідчого повно та всебічно викладені обставини, які свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі обрання відносно нього більш м’якого запобіжного заходу може незаконно впливати на свідків, з метою перешкоджання повного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, для ухилення від відповідальності, а також переховуватись від органів досудового розслідування та суду тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що підстав для зміни чи скасування ОСОБА_4 запобіжного заходу немає, а встановлені під час досудового розслідування ризики не зменшилися.

Колегія суддів доходить висновку, що органами досудового розслідування виконаний великий обсяг роботи, проте у зв’язку із складністю кримінального провадження досудове розслідування не закінчено, тому вважає, що прийняте слідчим суддею рішення про задоволення клопотання слідчого та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є обґрунтоване.

Так, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

При розгляді клопотання, слідчий суддя належним чином дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_4 під вартою, зокрема у зв’язку із складністю кримінального провадження та великого обсягу процесуальних і слідчих дій.

На думку колегії суддів, продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Твердження апелянта про відсутність доказів наявності ризиків про які заявлялось стороною обвинувачення у клопотанні також є безпідставне, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з урахуванням міри покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватості, може переховування від органів досудового розслідування та суду, може випливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними та продовжують існувати, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження тримання ОСОБА_4 під вартою.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, колегія суддів вважає виправданим продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4

Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, та інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, обставини, слідчий суддя навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, зокрема й запропонованого апелянтом запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегією суддів не вбачається.

Врахувавши встановлені підстави, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя постановив правильне, мотивоване та законне рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_4 перебувати на волі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження.

Доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_7

ОСОБА_1

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло