Рішення № 7642870, 12.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10                                                                                           Справа№ 22/113

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ..Інженерінг'.м.Донецьк до відповідача Державного підприємства „Львіввугілля" . м.Сокаль про стягнення 53637,90 грн.

Суддя М.Желік Представники від позивача: не зявився від відповідача: Тарчанин О.В. (довіреність №8/5-1 від 01.01.10р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,.Інженерінг'\м.Донецьк до Державного підприємства „Львіввугілля" , м.Сокаль про стягнення 53637,90 грн.

19.06.2007р. порушено провадження у справі №30/184 (суддя Н.Мороз) та призначено розгляд справи на 02.08.2007р. Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2007 р. позов задоволено повністю та стягнуто з ДП „Львіввугілля" на користь ТзОВ „Інженерінг" 42716,20 грн. інфляційних втрат. 10921.70 грн. річних за час прострочення, судові витрати та 5300.00 витрат на послуги адвоката. Постановою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 01.11.2007р. рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2007р. у справі №30/184 скасовано, позов залишено без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009р. рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2007р. у справі №30/184 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області .

При цьому. Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено наданий позивачем розрахунок та не надано йому оцінку.

Ухвалою від 14.04.2009р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.05.2009р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.06.2009р., 13.10.2009р.12.01.2010р.

20.03.2009р. позивач на адресу суду надіслав уточнення до позовної заяви в якому просить стягнути з відповідача 8910,00 грн. - 3% річних від простроченої суми, 36788,40 грн. інфляційних втрат, 5300.00 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.

В судове засідання 12.01.2010р. позивач явку повноважного представника не забезпечив.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково в розмірі 16386,53 грн., в стягненні витрат на оплату послуг адвоката просить відмовити.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Справа розглядається з врахуванням уточнених позовних вимог.

Представнику відповідача роз"яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2004 р. у справі №4/46-14/4 позов задоволено частково та стягнуто з ДП ,.Львіввугілля" на користь ТзОВ „Інженерінг" 114965.36 грн.

На виконання вищевказаного рішення судом було видано наказ від 29.03.2004р.

Відповідач обов’язку щодо сплати коштів на користь позивача не виконав.

В уточненні до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 8910,00 грн. -3% річних від простроченої суми та 36788.40 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.

При нарахуванні інфляційних втрат та річних позивач посилається на лист ВАСУ від 07.03.2006р. №01-8/106, згідно якого кредитор не позбавлений права вимагати в установленому законом порядку відшкодування усіх збитків, завданих йому до припинення зобов'язання у тому числі пов'язаних з втратою майна (ст.203 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та з інших підстав, визначених главою 19 ЦК України. Оскільки рішення господарського суду не входить до переліку підстав припинення зобов'язань, у разі коли до виконання рішення про відшкодування збитків збільшились ціни на майно, для придбання якого були стягнуті кошти, кредитор не позбавлений права заявляти додаткові вимоги до боржника.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, вживши заходів до виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, створивши сторонам у відповідності до ст.3-4 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2004 р. у справі №4/46-14/4 позов задоволено частково та стягнуто з ДП „Львіввугілля" на користь ТзОВ „Інженерінг" 114965,36 грн.

Згідно ст.35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, факт наявності заборгованості не потребує доведення.

На виконання вищевказаного рішення 29.03.2004р. було видано наказ, який позивачем пред'явлений до органів державної виконавчої служби для виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Станом на дату прийняття даного рішення відповідач рішення у справі № 4/46/14/4 не виконав.

23.06.2005р. було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"№ 2711-ІУ, метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'тктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до п.3.1 ст.З Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005р. № 1163 "Про затвердження порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергутичного комплексу, що беруть участь у процесі погашення заборгованості та користування його даними" Міністерство палива та енергетики України визначено держателем Реєстру, який приймає рішення про затвердження переліку підприємств ПЕК, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також про їх виключення з Реєстру.

Згідно п.3.7. ст.З Закону України '"Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу \ процедурі погашення заборгованості піддягаються зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, як визначено в п.3.4.ст.З Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"діє до 01.01.2011р.

Згідно п.15 ч.і ст.34 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

ДП "Львіввугілля" було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що підтверджується випискою, яка знаходиться в матеріалах справи. ДП "Львіввугілля"в порядку визначеному законодавством з Реєстру не виключалось.

30.12.2005р. державним виконавцем ДВС Львівської області було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №14/В-4 з виконань виконавчих документів, щодо стягнення з ДП „Львіввугілля" на користь фізичних, юридичних осіб, Пенсійного фонду та держави боргу на загальну суму 114965,36 грн. до закінчення дії процедури погашення заборгованості ДП "Львівугілля", визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"від 23.06.2005р. № 271 1-ІУ.

З моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень, які підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, договором № 30-91 від 14.11.2002р. укладеного між сторонами, на підставі якого виникла заборгованість в сумі 114965.36 грн. що підтверджена рішенням господарського суду від 16.03.2004р. у справі №4/46-14/4, не встановлено іншої суми процентів, нарахуванню підлягає 3% річних.

З розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних долученого позивачем до заяви від 20.03.2009р. про уточнення позовних вимог вбачається, що нарахування ним здійснено за період з 01.04.2004р. по 3 1.03.2007р.

Враховуючи, що з моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень, які підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції, а постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження прийнята 30.12.2005р, відтак період нарахування інфляційних втрат та 3% річних має бути з 01.04.2004р. по 29.12.2005р.

Отже з відповідача до стягнення підлягає 11187,00 грн. інфляційних нарахувань та 5199.53 грн. 3% річних.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг за надання правової допомоги у розмірі 5300.00. грн.. суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У відповідності до абз.З п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначення розумно необхідного розміру сум. які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено): вартість економних транспортних послуг: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження витрат про надання правової допомоги надано суду копію договору №21 про надання адвокатських послуг від 21.05.2007р. укладеного між адвокатом Білоконь О.П., який діє на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №2254 від 21.04.2006р. (виконавець) та ТзОВ ..Інженерінг" (замовник) відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов"язання надавати консультаційні та адвокатські послуги по захисту прав та інтересів останнього в державних органах та господарському суді у обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Оскільки, ціна позову з врахуванням уточнених позовних вимог становить 45698,40 грн.. суд вважає, що виграти відповідача на оплат) послуг за надання правової допомоги є не співрозмірними ціні позову, тому до стягнення підлягає 1000.00 грн. з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд. прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до часткового задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 .Стягнути з Державного підприємства "Львівугілля", вул..Б.Хмельницького, 26, м.Сокаль. Львівська область (код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерінг". вул.Університетська, 112, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 25326228) 11187.00 грн. інфляційних нарахувань, 5199,53 грн. 3% річних, 163.86 грн. державного мита. 36.05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес}'. 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката...

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно сі. 1 16 ПІК України.

Суддя