Рішення № 7642852, 20.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10                                                                                           Справа№ 6/236

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Бориславський авторемонтний завод”, м.Борислав

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт.Шкло

про: стягнення 39089грн. 16коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Цебрівський І.П.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Відкритим акціонерним товариством “Бориславський авторемонтний завод” подано позов до Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач” про стягнення 35711грн. 38коп. основного боргу та 3377грн. 58коп. пені.

Ухвалою суду від 11.12.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5009652 від 23.12.2009р., вручене 26.12.2009р.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Бориславський авторемонтний завод” та Закритим акціонерним товариством “Автонавантажувач” укладено договір купівлі-договору, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) в асортименті, вказаному в додатку №1, який є основною частиною договору.

п.3.1. договору передбачено, що умовами платежу є передоплата або проведення взаємозаліку по взаємній домовленості.

Однак, відповідачем своїх зобов”язань за договором по оплаті отриманої продукції належним чином в повному обсязі не виконано, станом на 19.08.2009р. його заборгованість відповідно до представленого суду двостороннього акту звірки становить 35711грн. 38коп.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.9.2. договору та ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку станом на 01.01.2009р. становить 3377грн. 658коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.509,526,625,655,692 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, пров.Новий,1 смт.Шкло, Яворівського району Львівської області (ідентифікаційний код 31210049) на користь Відкритого акціонерного товариства “Бориславський авторемонтний завод”, вул.Дрогобицька, 7, м.Борислав, Львівської області (ідентифікаційний код 05461480) 35711грн. 38коп. основного боргу, 3377грн. 58коп. пені, 390грн. 89коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу довідку на повернення зайво сплачених за квитанцією №2457290 від 07.12.2009р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 98грн. 50коп.

Суддя