Рішення № 7642806, 22.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09                                                                                           Справа№ 32/177

За позовом: Приватного підприємства „Юрінвест”, м.Львів.

До відповідача: Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ „Трансбанк”, м.Львів.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ойл карт центр” , м.Луцьк.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», м.Львів.

Про стягнення 105 580,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: П’ятковська І.П. –представник (довіреність б/н від 11.09.2009р.).

від відповідача: не з»явився.

від третьої особи-1: Сесюк Ю.П. –представник (довіреність № 3668 від 01.09.2009р.).

від третьої особи-2: не з»явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Приватне підприємство „Юрінвест”, м.Львів звернулось з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ „Трансбанк”, м.Львів про стягнення 105 580,00 грн. з яких 1000,00 грн. пеня за прострочення виконання банківського переказу та 104580,00 грн. збитки.

Ухвалою суду від 27.08.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.09.2009р. Ухвалами суду від 15.09.2009р., 03.11.2009р. та 24.11.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. Ухвалою суду від 24.11.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача було залучено ТзОВ «Ойл карт центр», м.Луцьк та ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», м.Львів. Справу розглянуто поза межами строку встановленого ст.69 ГПК України згідно клопотання сторін поданого в судовому засіданні 06.10.2009р. В судовому засіданні 22.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та уточненні до нього.

Представник третьої особи-1 подав відзив в якому зазначив, що згідно укладеного між ПП «Юрінвест»та ТзОВ «Ойл Карт Центр»договору № 372/2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) з використанням пластикових старт-карт на АЗС, а саме: п.4.4. передбачено, що продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 5 календарних днів з дати отримання товару на АЗС. Пунктом 5.4.1. договору передбачено, що продавець має право заблокувати операції пластикових смарт-карт у випадку невиконання покупцем зобов»язань, щодо оплати ПММ у відповідності до умов п.4.1 – п.4.4. даного договору. Крім того, представник третьої особи-1 надав розрахунок суми боргу яка послужила підставою для заблокування операцій пластикових смарт-карт.

Третя особа-2 подала письмові пояснення по справі та просила здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника, у зв»язку з відсутністю можливості забезпечити його явку. У поясненні третя особа-2 вказує на той факт, що на підставі договору від 28.01.2009р. укладеного між ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»та ПП «Юрінвест»ними було погоджено замовлення на загальну суму 1085000,00 грн., однак у зв»язку з форс-мажорними обставинами ТзОВ «СП «Росан»було позбавлене можливості повного укомплектування узгоджених з перевізником п»яти замовлень, відтак фактично було укомплектовано готових до відправлення по узгоджених з ПП «Юрінвест» замовленнях міжнародних поштових відправлень на загальну вартість 1045800,00 грн., тобто менше на 39200,00 грн. Зокрема на підставі замовлення від 28.01.2009р. № 02/02/2009 під завантаження 03.02.2009р. о 09.00 год. мало бути надано МПВ масою 20 т., загальною вартістю 245200,00 грн., однак укомплектовано було лише МПВ вартістю 206000,00 грн. з даного замовлення, в зв»язку з тим, що частина міжнародних поштових відправлень вартістю 39200,00 грн. були затримані на митному кордоні України, оскільки вони вчасно не пройшли процедуру розмитнення. Дані обставини в телефонному режимі були доведені до відома перевізника та узгоджені з ним. Останній не заперечував проти незначного зменшення обсягу замовлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідача та третьої особи-2 за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін суд встановив:

12.03.2008р. між АКБ «Трансбанк»в особі директора Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк»у м.Львові Коркуни Івана Івановича, що діє на підставі Положення про філію та довіреності № 450 від 27.12.2007р. (надалі –банк), з однієї сторони та ПП «Юрінвест»в особі Ткачука Ярослава Вікторовича, що діє на підставі Статуту з іншої сторони (надалі –клієнт) укладено договір банківського рахунку № 000222, згідно умов якого банк відкриває клієнту рахунок № 26003301000222 ( у подальшому –рахунок) відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 494, на підставі заяви клієнта, наданих ним документів і здійснює розрахунково-касове обслуговування керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України і умовами договору, а клієнт зобов»язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку (додаток №1).

12.06.2008р. між ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»(замовник) та ПП «Юрінвест»(перевізник) укладено договір на транспортне перевезення б/н згідно умов якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень міжнародних поштових відправлень (надалі –МПВ) автомобільним транспортом у міжміських сполученнях.

На виконання договору на транспортне перевезення між ПП «Юрінвест»та ТзОВ «СП «Росан»28.01.2009р. було підписано замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме № 01/02/09 (вартість вантажу 232800,00 грн., вартість перевезень 4675,00 грн.), № 02/02/09 (вартість вантажу 245200,00 грн., вартість перевезень 6750,00 грн.), № 03/02/09 (вартість вантажу 227350,00 грн., вартість перевезень 4675,00 грн.), № 04/02/09 (вартість вантажу 210 400,00 грн., вартість перевезень 4675,00 грн.); № 05/02/09 (вартість вантажу 169250,00 грн, вартість перевезень 6750,00 грн.). Загальна сума замовлень становить 1085000,00 грн.

Для здійснення господарської діяльності, 18.10.2006р. між ПП «Юрінвест»(покупець) та ТзОВ «Ойл карт центр»(продавець) було укладено договір № 372/2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС, згідно умов якого продавець зобов»язується передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), а покупець зобо»язується приймати у власність МПП та оплачувати їх вартість.

За умовами п.4.4. договору № 372/2 від 18.10.2006р. було вказано, що продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 5 календарних днів, на суму, що не перевищує 25% вартості ПММ вибраних покупцем в попередньому місяці, але не більше ніж 11000,00 грн. Вартість ПММ вибраних у попередньому місяці визначається згідно суми видаткових накладних за цей місяць.

Згідно п.5.4.1. договору № 372/2 від 18.10.2006р. продавець має право заблокувати операції пластикових смарт-карт у випадках невиконання покупцем умов п.п.5.1.7., 6.4, 6.5 даного договору.

Як зазначає позивач договір № 372/2 від 18.10.2006р. був укладений для надання позивачу можливості здійснювати перевезення.

На виконання узгоджених з ТзОВ «СП «Росан»замовлень від 28.01.2009р., згідно умов договору на транспортне перевезення б/н від 12.06.2008р., позивач 29.01.2009р. подав в ЗРФ АКБ «Трансбанк»платіжне доручення № 17 на переказ коштів в сумі 10000,00 грн. на рахунок ТзОВ «Ойл карт центр», призначених для придбання пального, необхідного для здійснення перевезень. Дане платіжне доручення було прийняте банком до виконання, однак у зв»язку з відсутністю грошових коштів на кореспонденському рахунку юридичної особи банку, воно було оприбутковане на позабалансовий рахунок і як наслідок позивачу було заблоковано операції пластикових смарт-карток на придбання паливно-мастильних матеріалів через систему АЗС на період з 03.02.2009р. по 13.02.2009р., що й призвело до невиконання ним своїх зобов»язань перед ТзОВ «СП «Росан».

Позивач вважає, що відповідач своєю неправомірною бездіяльністю порушив умови договору банківського рахунку № 000222 від 12.03.2008р. та положення чинного законодавства щодо порядку переказу коштів з поточного рахунку.

23.02.2009р. ПП «Юрінвест»надійшла претензія №23/09 від ТзОВ «СП «Росан», у якій останнє вказує на порушення позивачем умов договору від 12.05.2008р. шляхом невиконання узгоджених п'яти замовлень від 28.01.2009р., у зв'язку з чим нарахувало штраф у розмірі 104 580,00 грн.

Листом-відповіддю від 02.03.2009р. позивач повідомив ТзОВ «СП «Росан»про те, що він звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань у відповідності до положень ч.1 ст.614 ЦК України, оскільки невиконання узгоджених замовлень від 28.01.2009р. спричинене неправомірними діяннями третьої особи - обслуговуючим банком (ЗРФ АКБ «Трансбанк») своїх договірних зобов'язання перед позивачем по договору від 12.03.2008р. №000222.

22.06.2009р. позивачем отримано повторну претензією від 17.06.2009р. №17/09 від ТзОВ «СП «Росан»з вимогою оплатити штрафні санкції за невиконання узгоджених замовлень від 28.01.2009р. на суму 104 580,00 грн.

10.07.2009р. позивач сплатив ТзОВ «СП «Росан»104 580,00 грн. у вигляді штрафних санкцій за невиконання замовлень від 28.01.2009р. по договору від 12.06.2008р. на транспортне перевезення поштових відправлень, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2009р. № 154.

Таким чином, на думку позивача, невиконання відповідачем свого зобов'язання по договору від 12.03.2008р. спричинило невиконання ПП «Юрінвест»своїх зобов'язань перед іншим контрагентом та заподіяло останньому шкоду у вигляді понесених витрат по сплаті штрафних санкцій, як відповідальність за невиконання своїх зобов'язань.

Позивач на підставі п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.5.4. договору банківського рахунку № 000222від 12.03.2008р. , яким передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, безпідставного списання коштів з рахунку або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку, банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1 000,00 грн.

Позивач посилаючись на ч.2 ст.224, ч.1 ст.225 ГК України просить стягнути з відповідача понесені ним збитки в сумі 104580,00 грн., що були сплачені ним ТзОВ «СП «Росан»як штрафні санкції за порушення договірних зобов»язань.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ із змінами та доповненнями.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та п. 3.3.3 договору від 12.05.2008р. встановлено обов'язок банку здійснювати платежі клієнта того ж дня на підставі розрахункових документів, наданих клієнтом, якщо вони надійшли в операційний час, і в наступний робочий день, якщо надійшли після закінчення операційного часу.

Відповідно до ч.3 статті 1068 ЦК України банк зобов»язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 56 Закону України «Про національний банк України»від 20.05.1999р. № 679-ХІУ із змінами та доповненнями закріплено, що Національний банк видає нормативно - правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності , а також для фізичних осіб. Нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі постанов правління, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління .

Постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в АКБ «Трансбанк»з 02.03.2009 року по 01.03.2010 року з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану та ліквідності АКБ «Трансбанк»уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 02.03.2009 року по 01.09.2009 року, який є обов'язковим для діяльності Банку. Згідно з Постанови Правління Національного банку України № 519 від 01.09.2009 року «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»- НБУ продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів АКБ «Трансбанк»шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 02.09.2009 року до 02.12.2009 року. Постановою НБУ № 716 від 02.12.2009р. дію мораторію на задоволення вимог кредиторів продовжено з 03.12.2009р. до 03.02.2010р.

          Як вбачається з умов договору банківського рахунку № 000222 від 12.03.2008р. сторони погодились, що жодна із сторін договору не несе відповідальність за несвоєчасність або невиконання будь-якого з положень договору, що сталось в результаті причин, які знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони.

          Крім того, у відповідності до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ із змінами та доповненнями, у разі оголошення мораторію банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань. За змістом вказаної статті на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію, пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Відповідно до вимог вказаної статті Закону та п.8.2. глави 8 розділу 5 Постанови Правління НБУ від 28.08.2001 року №369 «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», протягом терміну дії зазначеного мораторію: 1. Забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2. Не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами, в тому числі і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 5 ст. 85 вищевказаного Закону передбачено, що після закінчення мораторію неустойка ( штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відтак, позивач, подаючи позов під час і протягом терміну дії зазначеного мораторію, неправомірно нарахував пеню, чим порушив вимоги ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

          Щодо стягнення з відповідача збитків, що були сплачені ТзОВ СП «Росан»у вигляді штрафних санкцій за невиконання своїх договірних зобов»язань слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втврата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов»язання другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: неправомірність поведінки особи, порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків чи наявність шкоди, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки (вини заподіювача шкоди).

          Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Однак, окрім вини, як елемента цивільного правопорушення, доведенню підлягає також безпосередній причиновий зв»язок між діями особи, яка заподіяла шкоду і самою шкодою.

В контексті викладеного суд не вбачає наявності та доведеності на підставі обставин і матеріалів справи послідовного причинно-наслідкового зв»язку між поведінкою відповідача та її негативними наслідками.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Як вбачається з платіжного доручення № 209 від 19.08.2009р. позивач сплатив 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовна заява зареєстрована в канцелярії суду 25.08.2009р., станом на цю дату сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 становила 236,00 грн. Відтак, позивачу слід повернути 79,00 грн. зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись, ст.ст. 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 82- 85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Видати ТзОВ «Юрінвест», м.Львів, вул.Наукова, 5 (р/р 2600004034001в ЛФ АБ «Київська Русь», МФО 385543, ЄДРПОУ 30582998) довідку про повернення зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                   Сухович Ю.О.

Суддя