Рішення № 7642796, 27.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.10                                                                                           Справа№ 3/241

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Єврологістика Україна”, м. Львів

До відповідача: ВАТ „Львівська макаронна фабрика”, м. Львів

Про стягнення 325031,99 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Доскіч Л.С. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Єврологістика Україна” до ВАТ „Львівська макаронна фабрика” про стягнення 325031,99 грн.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалах господарського суду Львівської області від 21.12.2009 року та 13.01.2010 року.

В судовому засіданні 13.01.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2010 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 27.01.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Львівська макаронна фабрика” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврологістика Україна” (Покупець) було укладено договір поставки за №09-01/2.

На виконання умов договору, 22 листопада 2007 року позивач попередньо перерахував відповідачу кошти в розмірі 233500,00 грн., а відповідач зобов’язувався з дня поступлення коштів на рахунок, поставити позивачу замовлену продукцію, однак свої договірні зобов’язання не виконав.

25.01.2010 року позивачем була направлена вимога відповідачу про повернення коштів, однак станом на день розгляду справи, відповідачем не повернено позивачу кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 77522,00 грн. та три відсотки річних в сумі 14009,99 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов п. 3.2 Договору №09-01/2 від 09.01.2007 року, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 233500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 22 листопада 2007 року та замовленням №ТД-0000001 від 22.11.2007 року, яке підписане та скріплене печатками сторін.

Відповідно до п. 2.1 Договору №09-01/2 Поставка продукції замовленої Покупцем, здійснюється протягом 7 (семи) днів з дня поступлення попередньої оплати здійсненої Покупцем у вигляді грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, а саме замовлену продукцію позивачу не поставив та кошти сплачені попередньо позивачем 22.11.2007 року в сумі 233500,00 грн. не повернув, що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.11.2009 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи те, що договірні зобов’язання по Договору № 09-01/2 відповідачем не виконуються, позивач втратив інтерес щодо виконання даного договору, а відтак просить суд стягнути з відповідача попередньо сплачені ним кошти в сумі 233500,00 грн.

Позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в розмірі 77522,00 грн. та три відсотки річних в сумі 14009,99 грн., які просить стягнути з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3 Договору № 09-01/2 від 09.01.2007 року у випадку не поставки та/або недопоставки продукції Постачальник сплачує покупцю за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за не поставлену та/або недопоставлену продукцію за кожен день прострочення та інфляційні втрати, які склалися за розрахункового рівня інфляції, згідно інформації Держкомстату України, а також три відсотки річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вбачається із Договору № 09-01/2 від 09-01/2 сторонами не обумовлено строку (терміну) повернення коштів Продавцем Покупцю у випадку не поставки та/або недопоставки продукції, а вимога про повернення коштів позивачем була направлена відповідачу тільки під час розгляду справи - 25.01.2010 року, відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 77522,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 14009,99 грн. не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 2335,00 грн. державного мита та 169,54 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська макаронна фабрика” (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 00382355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврологістика Україна” (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34418607) –233500,00 грн. 2335,00 грн. –державного мита та 169,54 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 77522,00 грн. –інфляційних втрат та 14009,99 грн. –трьох відсотків річних –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.01.2010 року.

Суддя