Рішення № 7642547, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 9/218

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Інструментів», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Білдерпоінт», м. Львів,

Про стягнення 31196,53 грн., в т.ч. 23968,00 грн. основного боргу, 10% річних в сумі 1985,76 грн., 1207,86 грн. –інфляційних втрат, 4034,91 грн. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Рибак О.І. –представник за довіреністю від 23.11.07р., дійсна до 23.11.2010р.,

Від відповідача: Козак М.М. –представник за довіреністю № 85 від 22 грудня 2009р.

Представникам роз»яснено права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Інструментів», м. Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Білдерпоінт», м. Львів, про стягнення 31 196,53 грн., в т.ч. 23 968,00 грн. основного боргу, 10% річних в сумі 1985,76 грн., 1207,86 грн. –інфляційних втрат, 4034,91 грн. - пені та стягнення судових витрат: 311 грн. 97 коп. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою суду від 04.12.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.12.2009р., про що сторони були повідомлені, під розписку, Позивач –14.12.2009р. рекомендованою поштою № 4939370, Відповідач –16.12.2009р. рекомендованою поштою № 4939362 (оригінали поштівок в матеріалах справи), повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача на свою користь 23968,00 грн. основного боргу, 10% річних в сумі 1985,76 грн., 1207,86 грн. –інфляційних втрат, 4034,91 грн. пені, що разом складає 31196,53 грн., в т.ч. 23968, 00 грн. основного боргу, 1985,76 грн. –10% річних, 1207,86 грн. –інфляційних втрат, 4034,91 грн. пені, та стягнення судових витрат: 311 грн. 97 коп. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовільнити.

          Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, пояснив, що позивачем не врегульовано даний спір у претензійному порядку, відповідно до статті 5 ГПК України, що на думку представника відповідача є підставою для повернення позовної заяви і залишення її без розгляду п. 7 статті 63 ГПК України ( позиція під номером 1 Відзиву на позовну заяву), вважає завищеним розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем у формі пені, вважає безпідставним та таким, що суперечить вимогам статті 625 ЦК України нарахування 10% відсотків (позиція під номером 2 Відзиву), відповідач вважає, що так як позивачем не звірено з відповідачем суми боргу, відтак позивачем не вчинено жодних дій по виконанню ухвал суду та повернути позивачеві позовну заяву і додані до неї документи без розгляду ( п. 2 прохальної частини відзиву).

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

          07.04.2009 року між позивачем (ТзОВ «Дім Інструментів») та відповідачем (ТзОВ «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ») було укладено Договір поставки № 070409.

          Договір укладено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін, засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак цей договір є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором поставки, що регулюється статтею 712 ЦК України.

У розділі 1 Предмет спору (п.п. 1.1.) цього договору, сторонами за вказаним договором передбачено, що Постачальник (Позивач –у даній справі) зобов»язується систематично постачати і передавати покупцю (Відповідач –у даній справі) на умовах, визначених даним договором, а покупець зобов»язується систематично приймати цей товар та оплачувати його вартість в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Предметом поставки є товар з найменуванням зазначеним у розрахунках, накладних чи інших товарно-супровідних документах, які підписані постачальником і покупцем, та є невід»ємною частиною договору ( п. 1.2. договору).

Поставка товару за даним договором здійснюється постачальником окремими партіями, в обсязі, асортименті та в терміни, погодженими сторонами окремо на кожну партію товару, що поставляється в порядку визначеному договором (п. 2.1. договору).

Якість та комплектність товару визначена у розділі 2 договору.

Терміни та порядок поставки у розділі 4 договору.

Ціна та сума договору у розділі 5 договору.

Так, п. 5.1. сторони за даним договором передбачили, що покупець оплачує кожну поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою у рахунках, виданих постачальником, на кожну партію товару. Сума договору складає 45000 грн.

Порядок проведення розрахунків визначено у розділі 6 договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунок за дану партію товару згідно рахунків № 000-29855, № 000-29856, № 000-29858, здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів, з моменту здійснення поставки даної партії товару.

Умови поставки визначено у розділі 7 договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 31 грудня 2009 року.

Відповідальність сторін передбачена розділом 10 договору.

Так, п. 10.3. визначено, що покупець за порушення строку оплати вартості поставленої партії товару сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки, від розміру заборгованості, за кожен день пропуску строку оплати, а відповідно до п. 10.5. договору, за прострочення виконання грошових зобов»язань, крім пені, покупець сплачує постачальнику 10% річних від суми боргу, а також втрати від інфляції.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар, визначений у накладних: № 000-00409 від 08.04.2009р. на суму 37605 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, № 000-00410 від 08.04.09р. на суму 982,80 грн. з урахуванням ПДВ, № 000-00480 від 10.04.09р. суму 5380,00 грн. з урахуванням ПДВ, разом на загальну суму 43967, 80 грн., а також виставлено рахунки № 000-29856 від 07.04.09р., № 000-29855 від 07.04.09р. та № 000-29858 від 08.04.09р. (докази –в матеріалах справи).

Зазначений у вищевказаних накладних товар був отриманий відповідачем за довіреністю № 3 від 07.04.2009р. через Бабича Вадима Володимировича (паспорт серії КА № 565146 виданий 23.08.1997р. Галицьким РВ УВМВСУ м. Львова (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

На поставлений у вищевказаних накладних товар, позивач виписав для відповідача Податкові накладні від 08.04.09р. № 000-00225, від 08.04.09р. № 000-00226 та від 10.04.09р. № 000-00232, які відповідач отримав під розписку (докази –в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, за отриманий ним у позивача товар розрахувався частково, а саме: 20.07.2009р. сплатив за інструменти за накладною № 000-00410 від 08.04.09р. суму 982,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 163,80 грн. та 20.07.2009р. провів часткову оплату в сумі 19017,00 грн. за інструменти згідно накладної № 000-00409 від 08.04.09р., в т.ч. ПДВ 20% - 3169,50 грн., що разом складає суму 19 999, 80 грн. ( 982,80 грн. + 19017,00 грн.), що підтверджується особовим банківським рахунком від 20.07.09р. (докази –в матеріалах справи).

На час звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість позивача перед відповідачем складала 23 968, 00 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач направив відповідачу претензію за № 63/ДІ-ЮР від 11.09.2009р. з вимогою оплатити вартість поставленого товару.

На претензію позивача відповідач надав письмову відповідь за № 63 від 28 жовтня 2009р., у якій зазначив, що: «У відповідь на Вашу претензію № 63/ДІ-ЮР від 11.09.2009 року повідомляємо, що заборгованість в сумі 23968,00 грн., а також узгоджену суму штрафних санкцій у розмірі 3000,00 грн. погасимо до 20.11.2009 року»(докази –в матеріалах справи).

Однак, відповідач в строк зазначений у відповіді на претензію ( до 20.11.2009р.) –не розрахувався.

Статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, не допускаються (частина 7 цієї статті).

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 4034 грн. 91 коп., яка нарахована, відповідно до пункту 10.3. договору, за кожною накладною окремо від сум боргу: 1) згідно накладної № 000-00409 сума боргу 37605,00 грн., пеня нарахована за період з 08.05.09р. по 20.07.09р. від суми боргу 37605,00 грн.; 20.07.09р. відповідач частково розрахувався, відтак з суми боргу, що залишилась неоплаченою за цією накладною - 18588,00 грн., пеня нарахована за період з 21.07.09р. по 03.12.09р., при ставках НБУ у період за який нараховується пеня 12% по 15.06.09р., з 15.06.09р. по 12.08.09р. ставка НБУ - 11%, з 12.08.09р. ставка НБУ –10,25%; 2) за накладною № 000-00410 від суми боргу 982,80 грн.; пеня нарахована за 69 днів прострочення платежу період з 08.05.09р. по 14.06.09р., ставка НБУ у цей період 12%, з 15.06.09р. по 20.07.09р. при ставці НБУ 11%, 3) за накладною № 000-00480 –борг 5380,00 грн. –пеня нарахована з 10.05.09р. по 03.12.09р. при ставках НБУ у період за який нараховується пеня 12% по 15.06.09р., з 15.06.09р. по 12.08.09р. ставка НБУ - 11%, з 12.08.09р. ставка НБУ –10,25%.

Пунктом 10.3. розділу 10 договору передбачено, що визначено, що покупець за порушення строку оплати вартості поставленої партії товару сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки, від розміру заборгованості, за кожен день пропуску строку оплати.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки.

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 статті 551 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 статті 551 ЦК України).

Згідно з приписами ЦК України, неустойка має дві форми: пеню і штраф.

В свою чергу, ГК України (ст. 230) під штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

ГК України розглядає штраф і пеню, як штраф ні санкції (ст. 230), ЦК України - як спосіб забезпе чення виконання зобов'язання (ст. 546);

ГК України розрізняє як окремі види штраф них санкцій - неустойку, штраф і пеню (ст. 230), ЦК України розглядає штраф і пеню лише як різновиди неустойки (ст. 549);

ГК України передбачає можливість стягнення штрафних санкцій як у відсотковому відно шенні до суми невиконаної частини зо бов'язання, так і у певній, визначеній гро шовій сумі, або у кратному розмірі (ч. 4 ст. 231), ЦК України - лише у відсотках (ст. 549);

ГК України визнає господарські санкції лише у вигляді грошової суми (ч. 1 ст. 230), ЦК України розглядає як можливий предмет неустойки також рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551);

ГК України обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ (ч. 2 ст. 343), крім цього, законом щодо окремих видів зо бов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погоджен ням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231), ЦК України дозволяє збільшення розміру неустой ки, якщо її розмір встановлено законом (ч. 2 ст. 551).

В нашому випадку, сторони за договором передбачили відповідальність сторін у формі пені.

Поря док застосування штрафних санкцій, визна чений ч. 6 ст. 232 ГКУ, передбачає, що нара хування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не вста новлено законом або договором, припи няється через шість місяців від дня, коли зо бов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. в редакції ЗУ від 10.01.2002р, передбачено, що за прострочення грошових зобов»язань, суб»єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб»єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторові пеню у розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд перевіривши розмір пені, яка нарахована позивачем на відповідача, встановив, що розмір пені складає 3714 грн. 28 коп., а не 4034,91 грн., як вказав позивач, виходячи з наступного розрахунку: 1) від боргу 37605,00 грн., право на нарахування пені виникло у позивача з 09.05.09р. , а так як 09.05.09р. та 10.05.09р. були святковим та вихідним днями, а у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день ( частина 3 статті 50 ГПК України), ставка НБУ у період станом на 11.05.09р. по 15.06.09р. –12%, прострочення платежу –34 дні; ставка НБУ з 15.06.09р. по 20.07.09р. /по день часткового погашення боргу/ - складала –11%, 35 днів прострочення платежу: 37605,00 грн. : 365 = 103,0274 х 0,24 (12% х 2 : 100% = 0,24) = 24,7276 х 34 дні прострочки платежу = 840,73; 37605,00 грн. : 365 х 0,22 (11% х 2 : 100% = 0,22) х 35 днів прострочки платежу = 793,31 + 840,73 = 1634,04 грн.

Від боргу решти боргу накладною № 000-00409, часткова оплата за якою проведена відповідачем 20.07.09р., борг складає 18588,00 грн., за період з 21.07.08р. по 11.08.09р. = 23 дні прострочення, ставка НБУ у цей період –11%; розмір пені = 257,69 грн.; з 12.08.09р. по 03.12.09р. ставка НБУ - 10,25%; відтак, 18588,00 : 365 х 0,21 (10,25% х 2 : 100%) х 114 днів прострочення платежу = 1219,1691 = 1219,17 + 257,69 = 1476,86 грн.

Загальний розмір пені за накладною № 000-00409 складає 3 110,90 грн. (1634,04 грн. + 1476,86 грн.).

2) Розмір пені від суми боргу 982,30 грн. за накладною № 000-00410 складає 42,70 грн.; право на нарахування пені виникло з 09.05.09р. а так як 09.05.09р. та 10.05.09р. були святковим та вихідним днями, а у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день ( частина 3 статті 50 ГПК України), ставка НБУ у період станом на 11.05.09р. по 15.06.09р. –12%, прострочення платежу –34 дні; оплата проведена відповідачем за даною накладною повністю 20.07.09р., ставка НБУ з 15.06.09р. по 20.07.09р. - складала –11%, 35 днів прострочення платежу: 982,80 : 365 = 2,6926 х 0,24 х 34 = 21.97; 982,80 : 365 х 0,22 х 35 = 20,73 + 21.97 = 42.70 грн.

3) Розмір пені від суми боргу 5380,00 грн. за накладною № 000-00480 складає 561,23 грн.; право на нарахування пені виникло у позивача з 10.09.09р. (неділя – вихідний), а у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день ( частина 3 статті 50 ГПК України), ставка НБУ у період станом на 11.05.09р. по 15.06.09р. –12%, прострочення платежу –34 дні; ставка НБУ з 15.06.09р. по 11.08.09р. - складала –11%, 35 днів прострочення платежу, ставка НБУ з 12.08.09р. –10,25%, за період з 12.08.09р. по 03.12.09р. –114 днів прострочення платежу: розмір пені за 34 дні прострочення платежу від суми боргу 5380,00 грн. = 120,28 грн., за 35 днів прострочення –188,08 грн., за 114 днів прострочення –352,87 грн., що разом складає 561,23 грн.

Всього, розмір пені за вищевказаними трьома накладними = 3714,83 грн. ( 3110, 90 + 42,70 + 561,23).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1207,86 грн. інфляційних втрат та 1985,76 грн. –10% відсотків річних, які нараховано відповідно до п. 10.5. договору.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Офіційний індекс інфляції у травні 2009р. становив 100,5%, у червні 2009р. –101,1%, у липні 2009р. –99,9 %; у серпні 2009р. –99,8%; у вересні 2009р. –100,8 %; у жовтні 2009р. –100,9%, відтак перерахований розмір інфляційних втрат за вищевказаними трьома накладними складає загальну суму 1207,86 грн. (587,82 + 467,64 + 161,40).

Три проценти річних за вищевказаними трьома накладними складатиме суму 577,47 грн.

Суд не погодився з нарахуванням позивачем на відповідача 10% річних, не зважаючи на те, що сторонами у п. 10.5 договору передбачено 10%, оскільки статтею 625 ЦК України передбачено 3% річних за весь період прострочення платежу.

Суд при цьому виходив з того, що відсотки річних, визначених у статті 625 ЦК України, є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України), а оскільки позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач своєчасно не розрахувався, відтак останній користувався не чужими коштами, а, фактично, чужим товаром, відтак стягнення 10% річних, в даному конкретному випадку, буде суперечити статті 625 ЦК України.

Судом не взято до уваги тверджень відповідача, що так як даний спір не врегульовано в порядку передбаченому статтею 5 ГПК України, що слід повернути позовну заяву і залишити її без розгляду ( позиція пункту 1 відзиву), так як по-перше, зазначене твердження відповідача суперечить Рішенню Конституційного суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), яким визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів.

Конституційний Суд вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

По-друге, зазначене твердження суперечить фактам встановленим матеріалами даної справи, так як позивачем відповідачу було направлено претензію за № 63/ДІ-ЮР від 11.09.2009р. з вимогою оплатити вартість поставленого товару. На претензію позивача відповідач надав письмову відповідь за № 63 від 28 жовтня 2009р., у якій зазначив, що: «У відповідь на Вашу претензію № 63/ДІ-ЮР від 11.09.2009 року повідомляємо, що заборгованість в сумі 23968,00 грн., а також узгоджену суму штрафних санкцій у розмірі 3000,00 грн. погасимо до 20.11.2009 року»(докази –в матеріалах справи).

Однак, відповідач в строк зазначений у відповіді на претензію (до 20.11.2009р.) –не розрахувався.

З наведеного випливає, що позивачем, даний спір був врегульований в претензійному порядку.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем в частині основного боргу 23968,00 грн., який склався на день постановлення рішення - визнаний, підлягає до задоволення, частково.

          Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 23968 грн. 00 коп. - основного боргу, 3714 грн. 83 коп. - пені, 1207 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 577 грн. 47 коп. –3% річних, 294 грн. 68 коп. державного мита та 222 грн. 93 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позовні вимоги позивача задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія»«БІЛДЕРПОІНТ»(юридична адреса: 79066, місто Львів, Сихівський район, вулиця Сихівська, будинок 7, квартира 60, код ЄДРПОУ 35943421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Інструментів»( юридична адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 32483546) 23968 грн. 00 коп. - основного боргу, 3714 грн. 83 коп. - пені, 1207 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 577 грн. 47 коп. –3% річних, 294 грн. 68 коп. державного мита та 222 грн. 93 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Суддя