Рішення № 7642544, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 9/223

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Стиль», с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктур», м. Жидачів, Львівської області,

Про стягнення 4065,97 грн., в т.ч. 2251 грн. 43 коп. - основного боргу, 293,61 грн. –3% річних, 1520,93 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Брунець І.В., доручення в матеріалах справи,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права і обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Стиль», с. Зимна Вода, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктур», м. Жидачів, про стягнення 4065,97 грн. в т.ч. 2251 грн. 43 коп. - основного боргу, 293,61 грн. – 3% річних, 1520,93 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат: 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-техгічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою суду від 08.12.2009р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.12.2009р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, Позивач14.12.2009р. рекомендованою поштою № 493946, Відповідач –14.12.2009р. рекомендованою поштою № 4939354 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

У зв’язку з не прибуттям в судове засідання 17.12.2009р. представника відповідача, який надіслав телеграму за вх. №30-12 від 16.12.2009р. у зв»язку з неможливістю прибуття в судове засідання, просить суд розгляд справи відкласти, розгляд справи було відкладено на 24.12.2009 року, про що сторони були повідомлені, відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002 р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач, повторно, без поважних причин, не направив в господарський суд повноважного представника, та повторно, надіслав телеграму за вх. № 44-12 від 23.12.2009р. у зв»язку з неможливістю прибуття в судове засідання, просить суд розгляд справи відкласти, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав).

          Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-Стиль», с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області (Позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арктур», м. Жидачів, Львівської області (Відповідачем у справі) 25.01.2007р. був укладений договір купівлі-продажу № 306.

          Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі –продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 даного Договору, «Постачальник»(ТзОВ»Атлант-Стиль») зобов»язується систематично постачати і передавати у власність «Покупцю»(ТзОВ «Арктур»), продукцію (в подальшому «Товар»), а «Покупець»зобов»язується приймати цей «Товар»та здійснювати його оплату на умовах даного Договору.          

Відповідно до п. 2 договору асортимент товару,його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно накладних прийому-передачі товару, а п. 3 договору було встановлено, що накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Пунктом 4 Договору встановлено, що порядок і строки поставки товару визначаються домовленістю сторін.

Форма оплати передбачена у Розділі 5 даного Договору, що поставка товару здійснюється без передоплати, а оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою відповідача.

Сторони визначили в п. 4 договору, що за несвоєчасне виконання взятих на себе за даним договором (п. 5 договору) зобов»язань Відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу.

Умовами зазначеного договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання «Накладної».

Позивачем відповідачу було продано товар на суму 7231 грн. 07 коп. за накладною № 31-01/4 від 31 січня 2007 року, які відповідач отримав за Довіреністю серії ЯЗМ № 675566 дата видачі 31.01.2007р. через Левандовську Віру Василівну (паспорт серії КА № 935942 виданий 03.09.1998р. Жидачівським РВ УМВСУ у Львівській області (докази в матеріалах справи)

Відповідач отримавши у відповідності з укладеним договором Товар, в порушення взятих на себе зобов»язань, оплату в повному обсязі не здійснив.

Так, відповідачем було перераховано Позивачу в період з 15.06.2007р. по 04.09.2008р. (включно) 3500 грн. 00 коп., а також було повернуто Товар на суму 2182 грн. 31коп., що підтверджується накладною № 5 від 14.12.2007р. повернення на суму 1011.19 грн. + вартість товару повернутого відповідачем позивачу за накладною № 5 від 10 жовтня 2008р. 1171,12 грн. = 2182,31 грн. (докази –в матеріалах справи).

В зв»язку з тим, що частина повернутого Товару була протермінована, відповідно до п. 6 договору, Позивачем було виконано послуги по переробці протермінованого товару на загальну суму 702 грн.67 коп., що підтверджується Актом № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками двох сторін та затверджено директорами двох сторін, їх підписи засвідчені печатками двох сторін (докази –в матеріалах справи).

Позивач посилається на те, що ним з метою врегулювання спору у досудовому порядку, станом на 01.07.2009р. відповідачу була направлена претензія, згідно з якою заборгованість відповідача перед Позивачем складала 2251грн.43коп. за поставлений Товар.

Претензію відповідач отримав під розписку 02.07.2009р. згідно рекомендованої пошти № 552178 ( докази –в матеріалах справи).

Відповідачем претензія позивача залишена без реагування.

Однак, вказане не перешкоджає позивачу на звернення з позовом до господарського суду, так як згідно Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів.

Конституційний Суд вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Станом на час розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем складає 2251 грн. 43 коп., виходячи з розрахунку: 7231,07 грн. /товар поставлений за накладною № 31-01/4/ –3500,00 грн. /сума оплати за товар відповідачем грошима/ - 2182,31 грн. /розмір повернутого товару за накладними № 5 від 14.12.07р. та № 5 від 10.10.08р./ + 702,67 грн. /вартість робіт по переробці простроченого товару згідно Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)/ = 2251,43 грн.

Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар.

Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами —громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання,

в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставин, які б підтверджували ситуацію, що склалася у відповідача згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України, відповідач суду не представив.

Відтак, виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 293 грн. 61 коп. - 3% річних від простроченої суми та 1520,93 грн. - інфляційних витрат, які нараховано відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не може погодитися з розміром нарахувань 3% річних та інфляційних втрат зазначених позивачем у позовній заяві (п. 2 прохальної частини позову).

Розрахунок 3% річних проводиться за формулою: розмір простроченої суми (тобто, розмір боргу, який виник на час нарахування відсотків річних) х 3% : 365 середньостатистична кількість днів року х кількість днів прострочення платежу.

Основний борг в сумі 2251,43 грн., який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, склався станом на 10.10.2008р. (на дату складання Акту № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), отже: 2251,43 грн. х 3% = 67,5429 : 365 днів року = 0, 1850 х 424 дні прострочення платежу ( з 10.10.08р. по 07.12.2009р.) = 78,44 грн., а не 293, 61 грн., як зазначив позивач у п. 2 прохальної частини позову.

При розрахунку інфляційних втрат у даній справі використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції від простроченої суми боргу за весь період прострочення.

Так як борг в сумі 2251, 43 грн. виник станом на 10.10.2008р. (на дату складання Акту № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відтак індекс інфляції за період жовтень 2008р. - листопад 2009р., який шляхом перемноженням розміру індексу інфляції за вказаний період = 114,08%, відтак, 2251,43 грн. х 114,08% : 100% = 2568,49 –2251,43 грн. = 317,0644 = 317,06 грн., а не 1520, 93 грн., як зазначив позивач у п. 2 прохальної частини позову.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

          Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України, а саме6 державне мито в сумі 66,40 грн. та 153 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виходячи з розрахунку: до задоволення підлягає сума 2646,93 грн. ( 2252,43 грн. –основний борг + 317,06 грн. –інфляційні втрати + 78,44 грн. –3% річних) х 102,00 грн. –розмір мита сплаченого позивачем : 4065,97 грн. –ціна позову = 66,40 грн.

Розрахунок розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу: 2646,93 грн. х 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплаченого позивачем : 4065,97 грн. –ціна позову = 153,63 грн.

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 18, 21, 22, 32 –34, 43, 44 –49, 69, 75, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:          

1.          Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктур»(п. і. 81700, Львівська область, місто Жидачів, вулиця Фабрична, 8, код ЄДРПОУ 31121106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Стиль»( п. і. 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вулиця Л.Українки, 8а, поштова адреса: п. і. 79035, м. Львів, вул. Пасічна,131, код ЄДРПОУ 30730262) 2251 грн. 43 коп. - основного боргу, 317 грн. 06 коп. –інфляційних втрат, 78 грн. 44 коп. –3 % річних, 66 грн. 40 коп. державного мита та 153 грн. 63 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя