Рішення № 7642534, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 9/52

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Приватного підприємства Фірма «Ураган», м. Львів,

До відповідача: Дочірнього підприємства «Константа-Захід», м. Львів,

Про стягнення 1910 грн. 00 коп. основного боргу, 12 грн. 87 коп. –3% річних, 126 грн.63 коп. –інфляційних втрат, 102 грн. 99 коп. –пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Підгайна Н.Й., представник за довіреністю від 10.02.2009р. (оригінал довіреності в матеріалах справи, а.с. 10),

Від відповідача: представник не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства Фірма «Ураган», м. Львів,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Константа-Захід», м. Львів, про стягнення 1910 грн. 00 коп. основного боргу, 12 грн. 87 коп. –3% річних, 126 грн. 63 коп. –інфляційних втрат, 102 грн. 99 коп. –пені та стягнення судових витрат: 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою суду від 12.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.04.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач –18.03.09р., а Відповідач –19.03.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4094540 та № 4094559 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи, а.с. 23 та 24).

          У зв’язку з оскарженням відповідачем ухвали господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року про порушення провадження у справі, ухвалою господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. у справі № 9/52 –провадження у справі було зупинено ( а.с. 48-49).

20 травня 2009р. Львівський апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 9/52, якою постановив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, справу повернути в місцевий господарський суд.

Відповідач не погоджуючись із зазначеною постановою Львівського апеляційного господарського суду, подав касаційну скаргу на цю постанову від 20.05.2009р. та ухвалу господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 12.03.2009р. ( а.с. 70-77).

Вищим господарським судом України 30 вересня 2009 року у справі № 9/52 прийнято постанову, якою касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Константа-Захід»задовільнено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009р. у справі № 9/52 скасовано, залишивши в силі ухвалу господарського суду Львівської області від 12.03.2009р. у справі № 9/52 ( а.с. 79-80).

Господарський суд Львівської області, ухвалою від 20.11.2009р. у справі № 9/52, поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 08.12.2009р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, Позивач –04.12.2009р. рекомендованою поштою № 4953101, а Відповідач –03.12.2009р. рекомендованою поштою № 4953110 (оригінали поштівок –в матеріалах справи), повторно, сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на свою користь 1910 грн. 00 коп. основного боргу, 12 грн. 87 коп. –3% річних, 126 грн. 63 коп. –інфляційних втрат, 102 грн. 99 коп. –пені, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, проти відкладення розгляду справи категорично заперечує з тих підстав, що відповідач безпідставно клопоче про чергове відкладення справи, аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи було ним подано 08.12.09р. за вхідним № 25422, а повторно, 24.12.2009р. за вхідним № 26856, до даних клопотань ним не додано жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про наявність обставин, на які відповідач посилається у клопотаннях, вважає, що відповідач, подаючи такі клопотання, «затягує»розгляд даної справи, щоб не платити заборгованості, подав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом.

Відповідач, повторно, повноважного представника не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, під розписку, 03.12.2009р. рекомендованою поштою № 4953110 (оригінал поштівки –в матеріалах справи), повторно, відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою. Про те, що відповідач знав про час та місце розгляду даної справи підтверджується також клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи, поданими ним через канцелярію господарського суду Львівської області, 08.12.2009р. за вхідним № 25422, повторно, 24.12.2009р. за вхідним № 26856.

          Заслухавши думку учасника судового процесу, який прибув в дане судове засідання, щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав зазначених у клопотанні, яке подано через канцелярію господарського суду 24.12.2009р. за вхідним № 26856, оглянувши документи, які є у справі, суд приходить до висновку, клопотання про відкладення розгляду справи відхилити, розглядати справу по суті без участі представника відповідача, так як відповідач був належним чином, під розписку повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що зазначено вище у цьому рішенні та підтверджується матеріалами справи; відповідачу було надано достатньо часу для подання ним доказів у справу.

Крім того, в матеріалах даної справи є достатньо доказів для розгляду даної справи при відсутності представника відповідача, а саме є: належним чином засвідчена копія Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб»єкта підприємницької діяльності –юридичної особи Дочірнього підприємства «Константа-Захід»( а.с. 32), належним чином засвідчена копія Статуту Дочірнього підприємства «Константа-Захід»( а.с. 33 - 40), належним чином засвідчена копія Довідки Львівського обласного управління статистики № 4576 про включення Дочірнього підприємства «Константа-Захід»до ЄДРПОУ ( а.с. 41), належним чином засвідчена копія Витягу серії АГ № 353768 з ЄДР Дочірнього підприємства «Константа-Захід»(а.с. 42 - 43), а також в матеріалах справи є письмовий відзив відповідача на позовну заяву (а.с. 44 - 45), який був поданий через канцелярію господарського суду Львівської області 07.04.09р. за вхідним № 7024, яким, відповідач частково позовні вимоги позивача визнав, в сумі 1910, 00 грн. основного боргу, просить в решті вимог відмовити із-за їх безпідставності ( п. 1 прохальної частини відзиву) та відстрочити виконання рішення суду терміном на 6 (шість) місяців ( п. 2 прохальної частини відзиву).

Разом з тим, відповідач, подаючи два одинакових за змістом клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв»язку з хворобою представника (продовжує хворіти) через канцелярію господарського суду, 08.12.2009р. за вхідним № 25422, повторно, 24.12.2009р. за вхідним № 26856, не долучив до них, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували викладені у клопотаннях обставини.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

          Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Позивач –Приватне підприємство Фірма «Ураган»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23947676, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Богданівська, 11, що підтверджується довідкою № 4935 Головного управління статистики у Львівській області (а.с. 8), Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб»єкта підприємницької діяльності –юридичної особи Приватне підприємство Фірма «Ураган»серії А00 № 377976 (а.с. 9).

Відповідач - Дочірнє підприємство «Константа-Захід» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32712109, місцезнаходження відповідача: Україна, 79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3, що підтверджується належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб»єкта підприємницької діяльності –юридичної особи Дочірнього підприємства «Константа-Захід»( а.с. 32), належним чином засвідченою копією Статуту Дочірнього підприємства «Константа-Захід»(нова редакція) п. 1.3.2. Статуту ( а.с. 33 - 40), належним чином засвідченою копією Довідки Львівського обласного управління статистики № 4576 про включення Дочірнього підприємства «Константа-Захід»до ЄДРПОУ ( а.с. 41), належним чином засвідченою копією Витягу серії АГ № 353768 з ЄДР Дочірнього підприємства «Константа-Захід»(а.с. 42 - 43).

Згідно частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України –установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Аналогічна вимога для підприємства як організаційної форми господарювання, викладена у статті 62 ГК України.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Установчі документи юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов»язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи, і на підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п»ятою статті 25 та частинами другою –третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що і Позивач і Відповідач є належними учасниками судового процесу, відповідно до статей 1, 18 та 21 ГПК України.

Між Позивачем - Приватним підприємством Фірма «Ураган»(Продавець –за договором) та Відповідачем - Дочірнім підприємством «Константа-Захід»(Покупець за договором) 10 січня 2008 року було укладено договір № 50.28-01.

          Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 50.28-01 від 10 січня 2008 року позивач (Продавець) зобов»язується передати у встановлений договором термін у власність покупця металопродукцію, надалі –Товар, а Покупець зобов»язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Сторонами в договорі –продавцем і покупцем –виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу –юридичні особи, що відповідає статті 712 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Постачальником за договором є юридична особа –Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору.

Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1. договору).

Як вбачається із п. 1.1. договору, продавець зобов»язується передати відповідачу товар у власність, однак право власності на товар виникає у відповідача (п. 3.3. договору) з дати повної оплати вартості товару, при проведенні часткової оплати право власності переходить лише на оплачену частину товару.

Характерною ознакою зазначеного договору є те, що момент укладення цього договору і його виконання, не збігаються, що характеризує саме договір поставки.

За договором поставки можливий продаж товару в т.ч. окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк), що має місце за вказаним договором.

Договір поставки укладається, як правило, на тривалий строк, що має місце в даному випадку, тобто між позивачем і відповідачем мають місце тривалі відносини й виконання договору частинами.

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним, та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

Відповідно до Договору № 50.28-01 від 10 січня 2008 року (далі за текстом –Договір), позивач (продавець) зобов»язується передати у встановлений договором термін у власність покупця металопродукцію, надалі –Товар, а покупець (відповідач) зобов»язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (п. 1.1.).

Кількість та якість товару визначенна у розділі 2 договору.

Так, п. 2.1. договору передбачено, що загальна кількість, ціна, асортимент і розгорнута номенклатура товару, що продається за цим договором, визначається на підставі усного замовлення в рахунках продавця, що являються невід»ємною частиною даного договору.

Умови поставки визначено у розділі 3 договору.

Так, зокрема, п. 3.3. договору передбачено, що право власності на товар виникає у відповідача (п. 3.3. договору) з дати повної оплати вартості товару, при проведенні часткової оплати право власності переходить лише на оплачену частину товару.

На кожну поставлену партію товару продавець повинен видати покупцю документи, передбачені п. 3.4. договору.

Ціна та загальна вартість товару передбачена розділом 4 договору, умови оплати розділом 5 договору.

Як передбачено п. 5.1. договору, оплата здійснюється: 50% передоплати та 50% протягом 3 банківських днів від дня відвантаження.

Відповідальність за прострочення оплати товару у формі пені, передбачена п. 5.2. договору, а саме: у разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару за кожний банківський день прострочення.

У випадку прострочення покупцем оплати за поставлений товар, продавець має право вимагати оплати вартості поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції ( частина друга п. 6.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008р., а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами (п. 7.1. Договору).

Як зазначає у позовній заяві Позивач, на виконання умов цього договору, для ДП «Константа-Захід»було відпущено металопродукцію: Труба 102х3, одиниця виміру тонна, кількість –0,530, згідно видаткової накладної № УР-0006809 від 10.10.2008 року на суму 3710 грн. 00 коп., яку відповідач отримав за довіреністю серії ЯОУ № 826488 від 10.10.2008р. через Качмар Ореста-Павла Петровича (паспорт серії КВ № 601322 виданий 30.03.2001р. Пустомитівським РВ УМВСУ (оригінали накладної та довіреності оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в сумі 1800,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 1910 грн. 00 коп. ( 3710,00 грн. –1800,00 грн. = 1910,00 грн.), що визнано самим відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 44-45).

Первинні документи, на які посилається позивач і, які додані до позову, зокрема, видаткова накладна № УР-0006809 від 10.10.2008 року на суму 3710 грн., довіреність серії ЯОУ № 826488 від 10.10.2008р., яка видана підприємством відповідача Качмар Оресту-Павлу Петровичу (паспорт серії КВ № 601322 виданий 30.03.2001р. Пустомитівським РВ УМВСУ) підтверджують факт поставки товару: металопродукції, зазначеної у вищевказаній видатковій накладній, на загальну суму 3710,00грн.

Як зазначено вище у цьому рішенні, Відповідачем проведено, часткову, оплату за отриманий товар в сумі 1800,00 грн., залишилася неоплачено 1910,00 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач було направлено відповідачу Лист-Вимогу про погашення заборгованості ФХ № 4,81/02-02 від 05.02.2009р. ( а.с. 12) з вимогою розрахуватися в повному обсязі за поставлений товар (докази надсилання відповідачеві цього листа-вимоги – а.с. 15 - в матеріалах справи).

Зазначений Лист –Вимога залишений відповідачем без реагування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що видаткова накладна № УР-0006809 від 10.10.2008р. та довіреність серії ЯОУ № 826488 дата видачі 10.10.2008р. є первинними документами, а тому є належними і допустимими доказами в підтвердження спірної заборгованості.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного 10 січня 2008 року між сторонами договору № 50.28-01, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 102 грн. 99 коп., яка нарахована від суми боргу, який залишився відповідачем не погашеним у строки визначені цим договором, відповідно до п. 5.2. договору № 50.28-01 від 10.01.2008р. за 82 дні прострочення платежу, з 12.11.08р. по 06.03.09р., при ставці НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня 12% (Розрахунок розміру пені –в матеріалах справи).

Позивачем розмір пені нараховано відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач, як вбачається із відзиву на позовну заяву, не визнає позовних вимог в частині нарахування та стягнення з нього пені.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 126 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 12 грн. 87 коп. процентів річних, які нараховано позивачем відповідно до статті 625 ЦК України та частини другої п. 6.2. договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що передбачені статтею 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Розрахунок 3 % річних проведено позивачем від суми боргу 1910,00 грн., за формулою: сума боргу, яка склалася на час нарахування відсотків річних х 3% : 365 днів року (середньостатистичних календарних днів у році) х кількість календарних днів прострочення –82 : 100% = 12,87 грн.

Розрахунок інфляційних втрат.

При розрахунку інфляційних втрат у даній справі використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції: за період з 12.11.08р. по 06.03.09р., який шляхом перемноженням розміру індексу інфляції за вказаний період = 106,63%, відтак, 1910 грн. х 106,63% : 100% - 19120,00 грн. = 126,63 грн.

Заслухавши пояснення представника, який прибув в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний в частині основного боргу 1910,00 грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд не взяв до уваги тверджень відповідача про відмову позивачу у стягненні пені, відсотків річних та інфляційних втрат, з посиланням на фінансову кризу підприємства –відповідача, тяжкий фінансовий стан, що було причиною не своєчасної оплати відповідачем основного боргу позивачу, виходячи з наступного.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Відповідачем не надано суду жодних доказів, що невиконання ним зобов»язань за даним договором в повному обсязі виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Судом також відхилено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду терміном на 6 (шість) місяців ( п. 2 прохальної частини відзиву, а.с. 44-45), як таке, що не доведене перед судом належними та допустимими доказами, в цій частині, відповідно до статей 33 та 34 ГПК України. .

Господарський суд, приймаючи рішення, має право: п. 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тобто, законодавцем в частині відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, передбачено право господарського суду відстрочити виконання рішення, а не обов»язок.

Крім того, господарський суд вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, повинен об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов»язань, причин неналежного або невиконання зобов»язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Фінансова криза підприємства –відповідача, тяжкий фінансовий стан, що було причиною не своєчасної оплати відповідачем основного боргу позивачу, про що зазначено у відзиві, не є винятковим випадком, та не заслуговують на увагу в силу статей 218 та 219 ГК України.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 102 грн. 00 коп. державного мита платіжним дорученням № 1308 від 10.09.2009р. в дохід Державного бюджету України повністю, відповідно до п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито», та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 1299 від 06.03.09р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258, якою на час звернення позивача з позовом до господарського суду –11.03.20909р. вхідний № 1534, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення складав 118 грн. 00 коп. (докази – в матеріалах справи).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Константа-Захід»(юридична адреса: Україна, п. і. 79025, Львівська область, місто Львів, вулиця Левандівська, 3, код ЄДРПОУ 32712109) на користь Приватного підприємства Фірма «УРАГАН»(юридична адреса: Україна, місто Львів, Франківський район, вулиця Стрийська, 98 (згідно довідки про включення до ЄДРПОУ № 4935 та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№377976), фактична адреса: місто Львів, вулиця Богданівська, 11, код ЄДРПОУ 23947676) 1910 грн. 00 коп. - основного боргу, 102 грн.99 коп. - пені, 12 грн. 87 коп. –3% річних, 126 грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя