Рішення № 7642378, 21.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.10                                                                                 Справа № 4/187

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " Дистрибьторська Компанія “ДАРЦ", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ - ЛТД ”, м. Луганськ

про стягнення 22 956 грн. 61 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Брехунової А.М.

У присутності представників сторін:

від позивача - Нікітін С.В., довіреність № 10 від 24.11.09.;

від відповідача - не прибув.

Суть справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у сумі 18848 грн. 49 коп., пені за прострочення оплати у сумі 2192 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 474 грн. 95 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1440 грн. 40 коп.

Позивач позовні вимоги по справі підтримав.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 287396 від 21.09.09 та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю

" Дистриб’юторська Компанія “ДАРЦ", точна назва позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Дистриб’юторська Компанія “ДАРЦ".

На підставі викладеного, позивачем по справі слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю " Дистриб’юторська Компанія “ДАРЦ".

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

встановив:

Між сторонами по справі 03.05.2007 року укладено договір купівлі-продажу № 733 (надалі Договір), відповідно до якого позивач (продавець) зобов’язується передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити морепродукти (надалі -Товар).

Згідно п. 2.5 Договору, право власності на Товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими особами накладних, які свідчать про передачу Товару.

Позивач на виконання умов Договору за видатковими накладними: від 12.12.2008 року № Д000003863, від 13.12.2008 року № Д000003870, від 13.12.2008 року № Д000003871, від 20.12.2008 року № Д000003933, від 22.12.2008 року № Д000003927, від 27.12.2008 року № Д000003997, від 08.01.2009 року № Д000000021, від 10.12.2009 року № Д000000048, від 10.12.2009 року № Д000000056, поставив відповідачу товар на загальну суму 19062 грн. 65 коп.

Відповідно до п. 3.2 Договору, товар оплачується на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з моменту надходження товару.

Відповідач за отриманий від позивача товар здійснив часткову оплату, у зв’язку із цим за ним перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар на суму 18848 грн. 49 коп.

Згідно п. 7.3 Договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем 14.12.2009 року подано позов про стягнення з відповідача боргу за поставлений, відповідно до Договору, товар у сумі 18848 грн. 49 коп., нарахованої, згідно п. 7.3 Договору, пені у сумі 2192 грн. 77 коп. за період з 13.01.09 по 10.08.09, нарахованих станом 30.11.2009 року, згідно ст. 625 ЦК України, 3% річних у сумі 474 грн. 95 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09 та інфляційних нарахувань у сумі 1440 грн. 40 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09. Позов обґрунтовано умовами Договору та положеннями ст. 625 ЦК України.

Відповідач заперечень проти позову або доказів сплати заборгованості не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання по сплаті отриманого згідно договору купівлі-продажу № 733 від 03.05.2007 року товару на суму 18848 грн. 49 коп.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 733 від 03.05.2007 року, поставив товар відповідачу на загальну суму 19062 грн. 65, що підтверджено видатковими накладними(а.с.26-34), які підписані сторонами у справі без доповнень та зауважень та скріплений печатками їх підприємств, але відповідач умови договору не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за спірним договором складає 18848 грн. 49 коп.

Сума заборгованості за поставлений товар в сумі 18848 грн. 49 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.04.09, який підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. ,

Пеня в сумі 2192 грн. 77 коп. за період з 13.01.09 по 10.08.09, нарахована позивачем, згідно умов п. 7.3 Договору, обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню з відповідача.

3% річних у сумі 474 грн. 95 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09 та інфляційних нарахувань у сумі 1440 грн. 40 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09, нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 18848 грн. 49 коп., пені у сумі 2192 грн. 77 коп. за період з 13.01.09 по 10.08.09, , 3% річних у сумі 474 грн. 95 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09 та інфляційних нарахувань у сумі 1440 грн. 40 коп. за період з 13.01.09 по 30.11.09, такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.10.2010 року за згодою представника позивача були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 229 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525526,530, 610,625 ЦК України, ст. ст.173,193 ГК України, ст.ст. 22,44,49, 75, 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ-ЛТД”, м. Луганськ, кв. Олексієва, буд. 10, код ЄДРПОУ 21763334, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб’юторська Компанія “ДАРЦ", м. Луганськ, вул. Ушакова, 78, код ЄДРПОУ 35025249, заборгованість за поставлений товар у сумі 18848 грн. 49 коп., пеню у сумі 2192 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 474 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 1440 грн. 40 коп., державне мито у сумі 229 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –26.01.2010 року.

Суддя                                                                                           Г.М. Батюк