Рішення № 7642196, 22.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.10                                                                                 Справа № 8/287

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Луганськ,

до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»», м. Луганськ, -

про стягнення 3232 грн. 62 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Топко В.Д. - юрисконсульт, - довіреність № 179 від 22.07.08 року ;

від відповідача –Щавинська Л.М., - провідний юрисконсульт, довіреність № 03/5-1078 від 25.12.09 року,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у сумі 2937,60 грн., інфляційних нарахувань у сумі 143,21 грн., 3% річних у сумі 33,18 грн., пені у сумі 118,63 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №36/04-04-43/02 про надання додаткових послуг зв’язку, укладеного між сторонами 24.09.02 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 січня до 22 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 22.01.10 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 21.01.10 року за вих. №03-109).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

24.09.02 року між позивачем (ладі –Підприємство зв’язку) та відповідачем (далі - Споживач) укладено договір №36/04-04-43/02 про надання додаткових послуг зв’язку, відповідно до якого підприємство зв’язку надає споживачу на території України додаткові послуги зв’язку, а споживач приймає надані послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів (п.1.1 договору).

Під послугами сторони розуміють усі послуги, які можуть надаватися бізнес-мережею «Утел»та які замовлені споживачем шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.1.2).

Споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість послуг, наданих згідно договору (п.2.2.3); негайно письмово інформувати підприємство зв’язку про усі зміни назви, юридичної або поштової адреси, контактного телефону, факсу, банківських реквізитів, припинення діяльності або банкрутства чи неплатоспроможності (п.2.2.5).

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, «Утел» виставляє споживачу рахунок для оплати вартості наданих послуг (п.3.1).

Споживач повинен оплатити рахунок за послуги протягом 10 календарних днів з моменту його отримання шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок «Утел»(п.3.2).

Вартість послуг визначається на підставі встановлених «Утел»тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до цього договору (п.3.3).

«Утел»може знижувати тарифи без попереднього узгодження зі споживачем. Про таке зниження «Утел»письмово інформує споживача одночасно з виставлення рахунку (п.3.4).

«Утел»має право без додаткового узгодження зі Споживачем змінювати діючі тарифи відповідно до зміни Граничних тарифів, які встановлюються державним регулюючим органом у галузі зв’язку. Про такі зміни тарифів «Утел» письмово інформує Споживача протягом двох тижнів після введення в дію відповідного наказу або постанови державного регулюючого органу у галузі зв’язку (п.3.5).

У разі затримки Споживачем оплати понад один місяць після розрахункового «Утел» має право обмежити надання послуг. При цьому «Утел»надсилає Споживачу письмове нагадування-попередження про можливість призупинення надання послуг. Якщо протягом місця після одержання попередження Споживач не погасить заборгованість, «Утел»має право призупинити надання послуг (п.3.7).

Сторони несуть взаємну відповідальність за часткове чи повне невиконання договірних зобов’язань (п.4.1).

У разі затримки оплати за надані послуги понад встановлені цим договором терміни, споживач відповідно до Закону України «Про зв’язок» сплачує «Утел»пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.4.2).

Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну Сторону від виконання взятих на себе зобов’язань (п. 4.4).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 грудня 2002 року (п.5.1).

В разі, коли жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.5.2).

24.09.02 року сторони до основного договору уклали між собою Додаткову угоду №1 про надання послуг найвищої якості.

Не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою «Утел»організовує 1 лінію зв’язку від АТС «Утел»до офісу споживча, що розташований за адресою: місто Луганськ, смт Ювілейне, та за допомогою цієї лінії надає послуги найвищої якості (п.2.1).

Споживач отримує послуги найвищої якості та сплачує їх вартість згідно з встановленими тарифами (п.2.2).

Споживач має право замовляти та отримувати інші послуги, що надаються бізнес-мережею «Утел». Для цього необхідно укласти відповідний додаток (п.3).

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до моменту припинення дії договору (п.4).

Згідно матеріалам справи договір та додаткова угода до нього є чинними на час розгляду цього спору.

На виконання умов договору підприємством зв’язку (позивачем) за період з 01.11.2008 року по 30.09.2009 року надано відповідачу послуг зв’язку на суму 2937,60 грн.(а.с.26).

З матеріалів справи вбачається, що споживач не вжив заходів до погашення суми основного боргу, у зв’язку з чим станом на 01.10.09 року він складає 2937,60 грн. та підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

роздруківкою нарахувань та оплат за договором №36/04-04-43/02 станом на 01.10.09 року;

рахунками суми боргу, пені та інфляційних нарахувань за період з 21.11.08 року по 30.10.2009 року;

іншими матеріалами справи.

З огляду на те, що відповідач не сплатив основний борг, позивач 23.10.09 року за вих. №15/08-52 спрямував на адресу відповідача претензію, запропонувавши погасити борг до 21.11.09 року (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач борг не погасив.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу у розмірі 2937,60 грн. нарахував:

пеню у сумі 118,63 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 143,21 грн.;

3% річних у сумі 33,18 грн., –які просить стягнути з відповідача.

Відповідач визнав позов без будь-яких заперечень, тобто безумовно.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі, виникли між сторонами з 24.09.02 року, коли діяв Цивільний кодекс Української РСР, та мають місце після 01.01.04 року –дня набрання чинності Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ), а тому суд при вирішенні цього спору посилається на норми нині чинного ЦКУ, як то передбачено п.4 Прикінцевих та перехідних положень останнього.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обо’язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов’язання.

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором, - тобто порушив зобов’язання.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ). Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.           Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.           Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.           Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Вирішуючи цей спір в частині стягнення пені, суд виходить з того, що:

відповідач безумовно (тобто незаперечно) визнав позов у редакції, викладеній позивачем; стосовно періоду нарахування пені це узгоджується з фактичними обставинами справи (періодами виникнення боргу) та з редакцією п. 4.2 укладеного між сторонами договору (пеня нараховується за кожну добу прострочення);

він не звернувся до суду з заявою про застосування терміну позовної давності при стягненні пені (правило ч.3 ст. 267 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,78 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»», ідентифікаційний код 26410557, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, смт. Ювілейне, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(місто Київ, бульвар Т.Шевченка,18) в особі Центру телекомунікаційних послуг Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 1, ідентифікаційний код 01182820, - основний борг за надані телекомунікаційні послуги у сумі 2937 (дві тисячі дев’ятсот тридцять сім) грн. 60 коп., пеню у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 63 коп., інфляційні нарахування у сумі 143 (сто сорок три) грн. 21 коп., 3% річних у сумі 33 (тридцять три) грн. 18 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.01.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –25 січня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа