Рішення № 7642201, 18.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.10                                                                                 Справа № 17/302

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕН-ПЛЮС», с. Миколаївка Станично-Луганського району Луганської області

про стягнення 19018 грн. 58 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - представник не прибув;

від відповідач –Зирін Д.Г., директор, протокол загальних зборів №15/12 від 1512.2005.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 15491,60 грн., пеню у розмірі 174,01 грн., 30% річних у сумі 254,65 грн., штраф у сумі 3098,32 грн., згідно з договором №01-11-09 від 01.06.2009.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(позивач у справі), як Продавцем та ТОВ «КЛЕН-ПЛЮС»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 01-11-09 від 01.06.2009 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору, визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (Товар) на умовах відстрочення платежу.

Предметом Договору є Товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент Товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного Договору, які є його невід‘ємною частиною.

Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід»ємною частиною цього Договору. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на Товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентна курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Договору.

Згідно пункту 5.2 передбачено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати Товару.

Відповідно пункту 5.3 Договору, оплата Товару проводиться наступним чином:

- 20% від вартості Товару оплачується Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного Договору;

- 80% від вартості Товару оплачується Покупцем в строк до 10.10.2009.

У пункті 8.2 Договору встановлено, що за прострочення виконання зобов‘язань Покупець зобов‘язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 8.6 Договору, сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідач у поясненні на позовну заяву визнає суму основного боргу та зазначає, що 10.07.2009 та 16.11.2009 перерахував позивачу кошти у сумі 19008,40 грн., з яких 15491,60 грн. –в погашення основного боргу, 3098,32 грн. –в погашення штрафу, 2 54,65 грн. –в погашення 30% річних та 163,83 грн. –в погашення пені.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідно до замовлень товар на загальну суму 15491,60 грн. грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірення розрахунків між сторонами за період з 01.09.2009 по 31.12.2009.

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату поставленої продукції, тому за ним утворилась заборгованість, що є предметом спору та яка ним визнається.

Відзивом на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 18.01.2010, відповідач повідомив, що та 16.11.2009 перерахував позивачу суму боргу у розмірі 15491,60 грн., 30% річних у сумі 254,65 грн., штрафу у сумі 3098,32 грн., та частково –пеню у розмірі 163,83 грн. Про зазначене свідчить банківська виписка по рахунку від 16.11.2009.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 15491,60 грн., 30% річних у сумі 254,65 грн., штрафу у сумі 3098,32 грн., та пені у розмірі 163,83 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість вже після звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки позивачем заявлено пеню у сумі 174,01 грн., а відповідачем сплачено тільки 163,83 грн., то до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 10,18 грн.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10,18 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 15491,60 грн., пені у сумі 163,83 грн., 30% річних у сумі 254,65 грн., штрафу у сумі 3098,32 грн., провадження у справі слід припинити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки сплата боргу та інших заявлених до стягнення суд відбулася ним після звернення позивач до суду.

Позивачем також заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката у сумі 500 грн.

З п.10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як встановлено при розгляді справи, 30.10.2009 між позивачем та ТОВ „Незалежна юридична компанія” укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 278/10/09 (а.с.23-25).

Предметом вказаного договору є надання правової допомоги щодо аналізу правовідносин між сторонами у справі, що виникли на підставі Договору, консультацій з приводу стягнення наявної заборгованості з відповідача, підготовки та подання позовної заяви від імені позивача, а також представництво інтересів позивача в господарському суді Луганської області під час розгляду справи за даним позовом.

На виконання умов договору, виконавець надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт з підготовки позовних матеріалів та надання юридичних консультацій щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також розрахунку штрафних санкцій, що підтверджується актом здачі-приймання від 21.10.2009 (а.с.27).

Для виконання даного договору позивач видав довіреність на ім’я Бонтлаба В.В., який згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 (а.с.28) є адвокатом, та на підставі наказу № 5 від 08.01.2008 по особовому складу (а.с.29) є працівником ТОВ „Незалежна юридична компанія”.

Він здійснював підготовку й написання позову та розрахунків до нього про що свідчать його підписи.

Представник позивача надав суду адвокатські повноваження та довів причинно-наслідковий зв’язок між підготовкою та написанням позову –адвокатом та те, що даний адвокат є працівником юридичної компанії, а тому оплата відповідно здійснювалась на юридичну компанію.

Позивач, в свою чергу, згідно платіжного доручення № 1273 від 02.11.2009, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 500 грн. (а.с.31)., які і просить відшкодувати в якості судових витрат.

Однак, одним з обов’язків ТОВ «Незалежна юридична компанія», як зазначено в п. 2.1.1 договору № 278/10/09 від 30.01.2009, є забезпечення явки своїх довірених представників у судове засідання з розгляду господарського спору між сторонами у даній справі та представлення інтересів позивача в господарському суді.

На вимогу суду, який тричі ухвалами від 19.11.2009, 03.12.2009, 21.12.2009 визнавав явку представників сторін обов’язковою, представники ТОВ «Незалежна юридична компанія», з якою уклав договір позивач, жодного разу не з’явились у судові засідання.

У зв’язку з тим, що ТОВ «Незалежна юридична компанія»не в повному обсязі були виконані всі передбачені договором про надання правової допомоги дії, суд не знайшов підстав для відшкодування в повному обсязі витрат на оплату послуг адвоката. До відшкодування підлягають 400 грн.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 19018,58 грн., отже державне мито складатиме 190,19 грн., тоді як позивачем сплачено 200 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 9,81 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КЛЕН-ПЛЮС”, с. Миколаївка Станично-Луганського району Луганської області, вул. Гаражна, буд. 2-а, ідентифікаційний код 33861159, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а, ідентифікаційний код 25591321, пеню у розмірі 10,18 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 190,19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 400,00 грн.

3.          В решті вимог провадження припинити.

4.          Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а, ідентифікаційний код 25591321, зайве сплачене державне мито у сумі 9,81 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 25.01.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова